ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" грудня 2019 р. справа № 300/2227/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Івано-Франківській області) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо надання відповіді від 21.10.2019 за №18997/108/24/02-2019 на звернення від 10.09.2019 та зобов'язання відповідача об'єктивно та всебічно перевірити звернення позивача від 10.09.2019 та надати вмотивовану відповідь відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Позов мотивовано тим, що відповідач надавши одним реченням відповідь на його скаргу від 10.09.2019 без жодного правового обґрунтування, жодного посилання на законодавчі акти та ігноруючи вимоги пунктів 3-8 відповідної скарги, грубо порушив його права та інтереси. Позивач вважає такі дії відповідача протиправною бездіяльністю, порушенням вимог статей 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 28.11.2019. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві від 27.11.2019, який міститься в матеріалах справи (а.с. 28-30). Просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив, що на підставі скарги позивача від 10.09.2019 відповідачем проведено перевірку з приводу допущення можливих порушень вимог КПК України старшим слідчим СВ Рогатинського ВП Тисменицького ВП майором поліції Воробець Р.М. під час проведення допиту за участю ОСОБА_1 та нетактовної поведінки зазначеної слідчої, та за результатами проведеної перевірки позивачу надано відповідь №18997/108/24/02-2019 від 21.10.2019. Також представник відповідача вказує, що з метою уточнення тверджень автора звернення ОСОБА_1 щодо неправомірності, на його думку, дій слідчого ОСОБА_3, слідчим відділу СУ ГУНП майором поліції Листван Б.М. вживались заходи з метою виклику ОСОБА_1 для відібрання пояснень, а саме 15.10.2019 об 11.47 здійснено виклик за номером мобільного телефону, який вказано автором у зверненні, однак трубки ніхто не піднімав. Таким чином, звернення позивача всебічно і об'єктивно вивчено та надано вмотивовану відповідь на нього, а тому у задоволенні позову відповідач просить відмовити (а.с. 28-30).
Розглянувши адміністративний позов відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, відзив на позов, судом встановлено наступне.
10.09.2019 ОСОБА_1 направив скаргу відповідачу, яка отримана останнім 13.09.2019 (а.с. 9-11).
В скарзі позивач просив:
1. Відкрити дисциплінарне провадження стосовно майора поліції, слідчої ОСОБА_3 .
2. Провести службове розслідування.
3. Примірник наказу про проведення службового розслідування надіслати позивачу.
4. Застосувати такий вид дисциплінарного стягнення який передбачений пунктом 5 частини З статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - пониження у спеціальному званні на один ступінь.
5. До участі в розгляді скарги, перевірки скарги залучити мене, ОСОБА_1 , як потерпілого.
6. До участі в службовому розслідуванні залучити ОСОБА_1 як потерпілого.
7. У ході службового розслідування надати скаржнику можливість поставити працівнику поліції запитання.
8. Про час, місце розгляду скарги, відповідальну особу за розгляд скарги, про проведення службового розслідування та його результати - повідомити мене у встановлений законодавцем порядку та строк.
Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області провело службове розслідування та за його наслідками надало позивачу відповідь листом від 21.10.2019 за №18997/108/24/02-2019, згідно якої повідомило позивача про проведене службове розслідування, за результатами якого зазначені позивачем факти не знайшли свого об'єктивного підтвердження (а.с. 12-13).
Позивач, вважаючи таку відповідь ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області
протиправною бездіяльністю відповідача, звернувся для захисту свого права до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 за №393/96-ВР (далі також - Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 даного Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому, скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішенням державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Порядок звернення громадян передбачений статтею 5 Закон України «Про звернення громадян», відповідно до якої звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
10.09.2019 позивачем направлено скаргу відповідачу, в якій просив, серед іншого, відкрити дисциплінарне провадження стосовно майора поліції, слідчої ОСОБА_3 , провести службове розслідування та застосувати такий вид дисциплінарного стягнення який передбачений пунктом 5 частини З статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - пониження у спеціальному званні на один ступінь. Окрім того, просив залучити ОСОБА_1 як потерпілого до розгляду скарги та у службовому розслідуванні.
Приписами статті 7 Закон України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Відповідно до вимог частини 4 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Згідно статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядається і вирішується у термін не більше одного місяця від дня його надходження. Проте якщо питання у ньому не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
21.10.2019 ГУ НП в Івано-Франківській області надано відповідь позивачу на його скаргу листом №18997/108/24/02-2019, згідно якої повідомлено про проведення службового розслідування стосовно майора поліції, слідчої ОСОБА_3 .
Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Абзацом 7 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що фактично відповідачем розглянуто та надано відповідь позивачу на його скаргу від 10.09.2019, а саме на пункти 1 та 2 скарги, чого не заперечує позивач, вказуючи у позові про ненадання відповідачем відповіді на пункти 3-8, зазначені у прохальній частині скарги від 10.09.2019.
Стосовно позовних вимог про ненадання відповіді на інші питання, порушені позивачем у скарзі від 10.09.2019, суд зазначає наступне.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 вказаного Кодексу).
Таким чином, публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, Кримінальний процесуальний кодекс України містить главу 26, яка визначає порядок оскарження рішень дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, в тому числі органів досудового розслідування та прокурорів.
Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Частиною 1 статті 306 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 за №6-рп/2001 «правосуддя України здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської».
Враховуючи вищевикладене та положення чинного законодавства України, суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах між ОСОБА_1 і ГУ НП в Івано-Франківській області немає відносин влади і підпорядкування в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачі, розглядаючи скаргу (пункти 3-8) від 10.09.2019 та надаючи на неї відповідь, не здійснювало владних управлінських функцій відносно позивача, а керувалися вимогами кримінально-процесуального законодавства України.
Щодо посилання позивача на порушення відповідачами норм Закону України «Про звернення громадян» при надання відповіді на його скаргу, то суд вважає таке безпідставним, оскільки згідно змісту скарги від 10.09.2019, ОСОБА_1 , попри посилання на одну статтю Закону №393/96-ВР (статтю 1), вказує про порушення слідчим ОСОБА_3 ряду процесуальних положень КПК України, тобто вказує на порушення останньою кримінально-процесуального законодавства в межах кримінального провадження №12019090210000156, в якому позивача слідча ОСОБА_3 допитувала в якості свідка. Тобто позивач у скарзі від 10.09.2019 в основному керується нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини не мають ознак публічно-правових відносин, оскільки є кримінально-правовими відносинами.
Відповідно, оскарження дії чи бездіяльності при розгляді скарг на дії слідчого, який проводив досудове розслідування у кримінальному провадженні, здійснюється у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 у справі №19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони право і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. В цьому ж рішенні Конституційний Суд наголосив, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
У даній справі предметом спору є неповний та необгрунтований, на думку позивача, розгляд його скарги на дії майора поліції, слідчої ОСОБА_3 за неналежне виконання службових обов'язків під час проведення слідчої дії - допиту у кримінальному провадженні №12019090210000156.
Аналізуючи положення вищезгаданих норм, та враховуючи вимоги, наведені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Верховний Суд України неодноразово, в тому числі в постановах від 24.04.2012 (справа №21-989во10), від 16.09.2015 (справа №21-1666а15) вказував на те, що спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, при визначенні юрисдикцій у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень має значення, в тому числі, і предмет спору. У разі, коли він виник чи пов'язаний з кримінальним провадженням, то на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.10.2018 по справі №809/1948/16 (адміністративне провадження №К/9901/17366/18).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням вищевикладених обставин, позовні вимоги в частині ненадання відповіді на пункти 3-8 скарги від 10.09.2019 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки дану категорію справ слід розглядати у місцевому суді за правилами Кримінального процесуального кодексу України, та, як наслідок, провадження у справі необхідно закрити.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в частині визнання бездіяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 40108798) щодо надання відповіді від 21.10.2019 за №18997/108/24/02-2019 на скаргу від 10.09.2019, - відмовити.
В частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 40108798) об'єктивно та всебічно перевірити скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 10.09.2019 та надати вмотивовану відповідь - провадження закрити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Кафарський В.В.