16 грудня 2019 року Справа № 280/4924/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Національної гвардії України (вул. Народного Ополчення, буд. 9-А, м. Київ 1, Київська область, 03151)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 )
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної гвардії України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”; зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у розмірі, що становить 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - станом на 07.10.2015 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 24.03.2015 по 25.09.2015 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.09.2015 № 204 позивача було звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу від 11.09.2015 № 345/с, виданого Військово-лікарською комісією ГУМВС України в Запорізькій області
У свідоцтві про хворобу від 11.09.2015 № 345/с, виданому Військово-лікарською комісією ГУМВС України в Запорізькій області в розділі «діагноз військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва)» визначено: «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби».
07.10.2015 позивачу первинно було встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» (копія довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії АВ № 0548026 додається).
19.10.2017 при повторному огляді встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» (копія довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії АВ № 0825997 додається).
19.11.2018 при повторному огляді встановлено Ш групу інвалідності, причина інвалідності «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» (копія довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії АВ № 1024062 додається).
09 січня 2019 року позивач звернувся до Військово- лікарської комісії ГУМВС України в Запорізькій області та до Центрального госпіталю МВС України з заявою про скасування свідоцтва про хворобу від 11.09.2015 № 345/с, виданого Військово-лікарською комісією ГУМВС України в Запорізькій області, про перевірку обставин, викладених у заяві, та про видачу нового свідоцтва про хворобу із зазначенням причини інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.
За результатами розгляду заяви від 09.01.2019 р. Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Міністерства внутрішніх справ України надано відповідь від 25.01.2019 р. № 33/2-Р-10. Зокрема, було встановлено, що існують підстави встановлення причинного зв'язку захворювань з проходженням військової служби.
На підставі листа Центральної медичної (військово-лікарською) комісії Міністерства внутрішніх справ України від 25.01.2019 р. № 33/2-Р-10 позивач звернувся до медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» Міністерства внутрішніх справ України. За результатами повторного розгляду документів про захворювання Позивача, було винесено постанову від 15.02.2019 р. № 5 (на час фактичного звільнення з НГУ 25.09.2015 р.), згідно якої: встановлено причинний зв'язок захворювання Позивача з проходженням військової служби на час фактичного звільнення з військової служби; скасовано постанову про причинний зв'язок захворювання в свідоцтві про хворобу № 345/с від 11.09.2015 р. Військово-лікарської комісії ГУМВС України в Запорізькій області.
28.02.2019 позивачу встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» (копія виписки з акту огляду медико-соціальною комісією серії АВ № 1024247 додається).
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою та доданими до неї документами до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Листом Південного територіального управління Головного управління Національної гвардії України від 12.09.2019 р. № 3/32/2-2683 повідомлено, що 09.09.2019 (вхід. № 753) до військової частини НОМЕР_1 надійшло рішення комісії ГУ НГУ щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Командуванням військової частини НОМЕР_1 письмово повідомлено листом № 3/33/32/2-2127 від 12.00.2019 з зазначенням мотивів відмови.
Листом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 12.09.2019 р. № 3/33/32/2-2127 було надано відповідь на звернення дружини позивача - ОСОБА_2 , про мотиви відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-ХІІ, а саме з дати від первинного встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності по захворюванню не повязаному з проходженням військової служби до дати встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби минуло більше двох років, також з дати встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності по захворюванню не повязаному з проходженням військової служби до дати звернення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України минуло більше трьох років.
Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги протиправною та просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено перше судове засідання на 14.11.2019 з викликом сторін.
31.10.2019 на адресу суду від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких він зазначає, що командування військової частини НОМЕР_1 діяло в межах своїх повноважень та у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Від представника відповідача 12.11.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зокрема зазначає, що з дати від первинного встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності по захворюванню не пов'язаному з проходженням військової служби до дати встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби минуло більше двох років, також з дати встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності по захворюванню не пов'язаному з проходженням військової служби до дати звернення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України минуло більше трьох років. Таким чином, підстави для нарахування позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.
Згідно із Довідкою вих. № 02-35/19/92 від 19.11.2019 суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В. був відсутнім на роботі в період з 05.11.2019 по 15.11.2019, листок непрацездатності серії АДУ № 604288.
У звязку з цим розгляд справи було відкладено на 10.12.2019.
10 грудня 2019 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання зявився, на фіксації судового процесу не наполягав.
Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про дату, час ті місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Приписами ст. 258 КАС України, визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
Судоми встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 24.03.2015 № 59 ОСОБА_1 було зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 25.09.2015 № 204 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення без права носіння військової форми одягу з 25.09.2015.
У свідоцтві про хворобу від 11.09.2015 № 345/с, виданому Військово-лікарською комісією ГУМВС України в Запорізькій області в розділі «діагноз військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва)» визначено: «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби».
07.10.2015 позивачу первинно було встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» (копія довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії АВ № 0548026).
19.10.2017 при повторному огляді встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» (копія довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії АВ № 0825997).
19.11.2018 при повторному огляді встановлено Ш групу інвалідності, причина інвалідності «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» (копія довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії АВ № 1024062).
09 січня 2019 року позивач звернувся до Військово- лікарської комісії ГУМВС України в Запорізькій області та до Центрального госпіталю МВС України з заявою про скасування свідоцтва про хворобу від 11.09.2015 № 345/с, виданого Військово-лікарською комісією ГУМВС України в Запорізькій області, про перевірку обставин, викладених у заяві, та про видачу нового свідоцтва про хворобу із зазначенням причини інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.
За результатами розгляду заяви від 09.01.2019 р. Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Міністерства внутрішніх справ України надано відповідь від 25.01.2019 р. № 33/2-Р-10. Зокрема, було встановлено, що існують підстави встановлення причинного зв'язку захворювань з проходженням військової служби.
На підставі листа Центральної медичної (військово-лікарською) комісії Міністерства внутрішніх справ України від 25.01.2019 р. № 33/2-Р-10 позивач звернувся до медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» Міністерства внутрішніх справ України.
За результатами повторного розгляду документів про захворювання Позивача, було винесено постанову від 15.02.2019 р. № 5 (на час фактичного звільнення з НГУ 25.09.2015 р.), згідно якої: встановлено причинний зв'язок захворювання Позивача з проходженням військової служби на час фактичного звільнення з військової служби; скасовано постанову про причинний зв'язок захворювання в свідоцтві про хворобу № 345/с від 11.09.2015 р. Військово-лікарської комісії ГУМВС України в Запорізькій області.
28.02.2019 позивачу встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» (копія виписки з акту огляду медико-соціальною комісією серії НОМЕР_2 ).
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою та доданими до неї документами до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Листом Південного територіального управління Головного управління Національної гвардії України від 12.09.2019 р. № 3/32/2-2683 повідомлено, що 09.09.2019 (вхід. № 753) до військової частини НОМЕР_1 надійшло рішення комісії ГУ НГУ щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Командуванням військової частини НОМЕР_1 письмово повідомлено листом № 3/33/32/2-2127 від 12.00.2019 з зазначенням мотивів відмови.
Листом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 12.09.2019 р. № 3/33/32/2-2127 було надано відповідь на звернення дружини позивача - ОСОБА_2 , про мотиви відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-ХІІ, а саме з дати від первинного встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності по захворюванню не пов'язаному з проходженням військової служби до дати встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби минуло більше двох років, також з дати встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності по захворюванню не пов'язаному з проходженням військової служби до дати звернення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України минуло більше трьох років.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) (в редакції чинній на момент первинного встановлення ІІІ групи інвалідності) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .
В силу ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент первинного встановлення ІІІ групи інвалідності) встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.5 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 року (в редакції чинній на момент первинного встановлення ІІІ групи інвалідності, далі - Закон №2011-ХІІ) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (набрала чинності 24.01.2014), прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
-у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Статтею 16-2 Закону №2011-ХІІ (в редакції чинній на момент первинного встановлення ІІІ групи інвалідності) передбачалося, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.
Відповідно до п.п. 2 п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 9 листопада 2018 року у справі № 759/5707/16-а.
В даному випадку у свідоцтві про хворобу від 11.09.2015 № 345/с, виданому Військово-лікарською комісією ГУМВС України в Запорізькій області в розділі «діагноз військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва)» визначено: «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби».
07.10.2015 позивачу первинно було встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби».
За результатами повторного розгляду документів про захворювання Позивача, було винесено постанову від 15.02.2019 р. № 5 (на час фактичного звільнення з НГУ 25.09.2015 р.), згідно якої: встановлено причинний зв'язок захворювання Позивача з проходженням військової служби на час фактичного звільнення з військової служби; скасовано постанову про причинний зв'язок захворювання в свідоцтві про хворобу № 345/с від 11.09.2015 р. Військово-лікарської комісії ГУМВС України в Запорізькій області та 28.02.2019 позивачу встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби».
Повноваження ВЛК, порядок проходження медичного огляду і встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців, а також оформлення результатів такого огляду визначені Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міноборони від 14.08.2008 № 402 (Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1. Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За змістом пункту 2.4.5 Положення №402 ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Пунктом 21.7 цього Положення передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), у якій зазначається, що військовослужбовець (військовозобов'язаний, резервіст) проходив військову службу (збори) в момент одержання поранення (контузії, травми, каліцтва). Детальне зазначення обставин отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) у довідці обов'язкове. При цьому ВЛК бере до уваги оригінал довідки, складеної не пізніше ніж через 30 діб після одержання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва). На військовослужбовців за контрактом довідка оформляється у 2-х примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії задовільної якості указаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (військового лікувального закладу).
Постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення (пункт 20.7 цього Положення).
Відповідно до пункту 21.13 Положення №402 за наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень).
Враховуючи те, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги, а саме 15.04.2019, було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме Закон №2011-ХІІ та Порядок № 975, з урахуванням висновків, викладених у постанові медичної (військово-лікарської) комісії (на час фактичного звільнення з НГУ 25.09.2015) від 15.02.2019 № 5, якою встановлено причинний зв'язок захворювання ОСОБА_1 з проходженням військової служби на час фактичного звільнення з військової служби.
Таким чином уповноважений орган самостійно виправив допущену помилку, допущену при первинному встановленні інвалідності на час фактичного звільнення з військової служби 25.09.2015.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що застосування ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності - 07.10.2015 (в даному випадку) внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.
Статтею 16-4 Закону встановлений вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
З наданих до справи доказів встановлено, що захворювання позивач отримав не внаслідок протиправних дій, а внаслідок проходження військової служби.
Так, 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абз. 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.
Крім того, щодо п.8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (в редакції Закону № 5040-VI від 04.07.2012).
Вказані норми не можуть розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме зміни причин інвалідності за часовий проміжок з 2015 по 2019 рік, та можливість реалізації законодавчо встановленого права на виплату одноразової грошової допомоги у позивача, оскільки весь цей проміжок часу позивач витратив на відновлення свого права на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок доведення існування причинно наслідкового звязку захворювання із проходженням військової служби на час звільнення з військової служби.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Отже, твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, є помилковими.
Тому, позивач, як інвалід ІІІ групи, захворювання якого пов'язана з проходженням військової служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.6 Порядку №975 у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи - 07.10.2015.
Разом з тим суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” слід відмовити, із наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звертався до ГУ Національної гвардії України з адвокатським запитом від 23.09.2019 та від 07.10.2019 з проханням надати належним чином завірену копію рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , однак копію такого рішення ні позивач ні його представник до суду не надав.
Представником третьої особи до матеріалів справи долучено копію супровідного листа ГУ Національної гвардії України від 15.08.2019 № 27/32/4-6509 із витягом з протоколу № 302/975, який носить інформативний характер.
Крім того, представник третьої особи в своїх поясненнях зазначає, що у військової частини належним чином завірене рішення відповідача відсутнє.
Суд не може вважати витяг з протоколу № 302/975 рішенням в розумінні КАС України, оскільки він не містить ні дати прийняття, ні підпису посадової особи відповідача, ні назви органу, який ухвалював даний протокол.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача на право отримання одноразової грошової допомоги, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної гвардії України (вул. Народного Ополчення, буд. 9-А, м. Київ 1, Київська область, 03151), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Національної гвардії України (вул. Народного Ополчення, буд. 9-А, м. Київ 1, Київська область, 03151) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 “Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб”, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної гвардії України (вул. Народного Ополчення, буд. 9-А, м. Київ 1, Київська область, 03151) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.12.2019.
Суддя А.В. Сіпака