11 листопада 2019 року 16:30Справа № 280/3167/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,
представників:
позивача Усенко Ю.Д.,
відповідача Кондратенко Є.М.,
розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Холод» (вул. Коцюбинського, буд. 39, смт Чернігівка, Запорізька область, 71202) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправною та скасування постанови,
02.07.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Холод» (далі - позивач або ПП «Холод») до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ Держпраці), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.06.2019 №ЗП 1893/566/АВ/П/ТД-1ФС, відносно позивача.
Крім того, просить стягнути судові витрати з відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог представник ПП «Холод» зазначив, що вперше розгляд акту інспекційного відвідування, на підставі якого була винесена спірна постанова, було призначено на 06 червня 2019 року на 14 годину 15 хвилин за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, 159. Однак, у зв'язку з тим, що представник позивача (директор ПП «Холод») перебував на лікуванні, то ним було подано письмову заяву про перенесення розгляду справи. Наступне засідання було призначено на 13.06.2019 року на 14 годину 30 хвилин. Проте повідомлення про день та час розгляду справи йому було вручено перед самим засіданням 13.06.2019 року о 10 годині 50 хвилин, що підтверджується поштовим реєстром. Зазначає, що на дане засідання він не міг прибути, оскільки через значну відстань між м.Запоріжжя та смт. Чернігівка (150 км) та з урахуванням стану доріг йому потрібно було витратити на це 4 години. При цьому посилається на те, що про розгляд справи про накладення на позивача штрафу він повинен бути повідомлений не пізніше як за 5 дні до початку розгляду. Крім того особи, зазначені в акті інспекційного відвідування на ПП «Холод» не працювали, оскільки фактично перебувають у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , що підтверджується трудовими книжками. З цими особами позивачем були укладені лише цивільно-правові угоди. Також звертає увагу, що перевірка проводилась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, яка судом визнана нечинною. Таким чином дії по проведенню перевірки та рішення які прийняті за її наслідками є протиправними.
Ухвалою від 08.07.2019 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
19.07.2019 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 24.07.2019 відкрито провадження у справі №280/3167/19, підготовче засідання призначено на 03.09.2019.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№34667 від 21.08.2019) в якому зазначив, що під час інспекційного відвідування ПП «Холод» з питання оформлення трудових відносин встановлено, що 9 осіб, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням ПП «Холод» та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушені вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України. В зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України було винесено постанову про накладення штрафу від 13.06.2019 № ЗП1893/566/АВ/П/ТД-1ФС в розмірі 1126710,00 грн. Також зазначає, що керівник ПП «Холод» повідомлявся про розгляд справи про накладення штрафу в строки встановлені чинним законодавством, проте на розгляд справи не з'явився. Щодо посилання позивача на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначає, що хоч дана Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду і була прийнята 14 травня 2019 року, але викладена у повному обсязі у Державному реєстрі судових рішень вона була пізніше, а отже відповідач не міг знати про її скасування. ГУ Держпраці розпочало інспекційне відвідування, коли постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 була чинною. Вважає, що позивач для захисту своїх інтересів міг письмово (листом) звернутися до ГУ Держпраці з вимогою про припинення інспекційного відвідування, мотивуючи свої дії правом, наданим йому статтею 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Проте позивач даним правом не скористався. В зв'язку з чим вважає, що інспекційне відвідання було проведено у відповідності до норм чинного законодавства, а спірна постанова винесена законно та обґрунтовано. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
29.08.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№35825) в якій зазначено, що інспекційне відвідування проводилось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 за №295, яка на момент складення акту інспекційного відвідування вже втратила чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019. Отже, перевірка була проведена незаконно. В порушення вимог п. 5, 6, 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року за №509 позивача своєчасно про день та час розгляду справи не було повідомлено. Зазначені в акті інспекційного відвідування працівники на ПП «Холод» не працювали, оскільки фактично перебувають у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , що підтверджується трудовими книжками. Вважає, що вищезазначені обставини в їх сукупності підтверджують, що спірна постанова винесена необґрунтовано, а отже підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
03.09.2019 від позивача до суду надійшла заява (вх.№36409), погоджена представником відповідача, про відкладення підготовчого засідання, обґрунтована перебуванням уповноваженого представника позивача у відрядженні та необхідністю укладання договору про надання правової допомоги адвокатом.
Ухвалою від 03.09.2019 підготовче засідання було відкладене на 23.09.2019.
23.09.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№39322), погоджене представником позивача, про продовження терміну підготовчого провадження для надання обґрунтованих доказів.
Ухвалою від 23.09.2019 був продовжений строк підготовчого провадження у справі до 23.10.2019, відкладене підготовче засідання на 17.10.2019.
17.10.2019 від представників сторін до суду надійшли заяви про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.11.2019.
Ухвалою від 17.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.11.2019.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Враховуючи норми ч.3 ст.243 та ст.250 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 11.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.
07.05.2019 Головним управлінням видано наказ №853 про проведення інспекційного відвідування ПП «Холод» з питань додержання законодавства про працю здійснити у термін по 17.05.2019 (а.с. 63).
Як вбачається з зазначеного наказу, підставою для прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування ПП «Холод» послугувала інформація від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (зареєстровано в журналі вх.№6306-08 від 30.05.2018).
На підставі наказу оформлено направлення від 07.05.2019 №560 на здійснення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, предметом якого визначено: - порядок оформлення трудових відносин; - оплата праці; - строки виплати заробітної плати; - праця неповнолітніх. Дата початку та дата закінчення заходу з 07 травня по 17 травня 2019 року (а.с.64).
07.05.2019 позивачу було вручене направлення на проведення заходу державного нагляду, що підтверджується підписом керівника ПП «Холод» Саєнко Олександра Івановича та написом «Копію отримав» (а.с. 64).
07.05.2019 інспекторами праці Ващиліною І.В. та Савочка В.В. у присутності керівника ПП «Холод» Саєнко Олександра Івановича здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ПП «ХОЛОД» за адресою: Запорізька область, смт Чернігівка, вул. Коцюбинського, 39 (юридична адреса), Запорізька область, смт Чернігівка, вул. Соборна, 430 (фактична адреса).
07.05.2019 інспекційне відвідування було неможливо провести у зв'язку з ненадання керівником (його уповноваженим представником), працівниками об'єкта відвідування усних та/або письмових пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю. На підставі вищевикладеного інспекторами праці складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 07.05.2019 №ЗП1893/566/НД (а.с. 65).
07.05.2019 інспекторами праці Ващиліною І.В. та Савочка В.В. у зв'язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування, відповідно до Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 07.05.2019 №ЗП1893/566/НД, зупинено строк проведення інспекційного відвідування на 9 (дев'ять) календарних днів до 16.05.2019.
Керівника ПП «Холод» Саєнко Олександра Івановича зобов'язано у строк до 14 год. 00 хв. 08.05.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування: - пояснення щодо праці неповнолітніх та середньооблікової чисельності працівників за попередній рік; - лист/довідка про відсутність заборгованості із виплати заробітної плати, звіти 1-ПВ останній; - пояснення, щодо організації праці осіб, які здійснюють роботи (надають послуги за договором ЦПХ). На підставі вищевикладеного інспектором праці складено Вимогу про надання документів від 07.05.2019 №ЗП1893/566НД (а.с. 66).
Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 07.05.2019 №ЗП1893/566/НД та Вимогу про надання документів від 07.05.2019 № ЗП1893/566НД отримав керівник ПП «Холод» Саєнко Олександра Івановича, що підтверджується особистим підписом (а.с. 65-66 зворотній бік).
У період з 11 год. 00 хв. 07.05.2019 по 17 год. 00 хв. 16.05.2019 (фактично 16.05.2019) інспекторами праці Ващиліною І.В. та Савочка В.В. у присутності керівника ПП «Холод» Саєнко Олександра Івановича проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю. Так, за результатами заходу державного нагляду (контролю) ПП «Холод» складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 16.05.2019 №ЗП1893/566/АВ (а.с. 105-110), який містить опис виявлених порушень, зокрема:
«Під час інспекційного відвідування ПП «Холод» з питання оформлення трудових відносин встановлено, що 9 осіб, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням ПП «Холод» та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушені вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України. В той же час, керівником підприємства надано для ознайомлення цивільно-правові договори, які укладені між ПП «Холод» в особі керівника Саєнко О.І., який дії на підставі статуту та:
ОСОБА_2 , договір від 14.04.2019 за №3/04/19;
ОСОБА_3 , договір від 01.11.2018 за №6/11/18;
ОСОБА_4 , договір від 01.06.2018 за №4/06/18;
ОСОБА_5 , договір від 26.07.2018 за №8/07/18;
ОСОБА_6 , договір від 26.07.2018 за №7/07/18;
ОСОБА_7 , договір від 26.07.2018 за №10/07/18;
ОСОБА_8 , договір від 26.07.2018 за №9/07/18;
ОСОБА_9 , договір від 26.07.2018 за №6/07/18;
ОСОБА_14 , угода від 09.01.2019;
ОСОБА_10 угода від 01.01.2018.
Так, згідно договору від 01.06.2018 №4/06/18 ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання:
- самостійно організовує процес надання послуг з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, при суворому дотриманні ЗУ про РРО та за ціною, вказаною Підприємством;
- своєчасно, не рідше ніж один раз на тиждень, звітуватись за реалізовані алкогольні напої та тютюнові вироби. Надавати звіти на всі залишки алкогольних напоїв та тютюнових виробів, обсягів реалізації;
- в разі надання послуг, здавати кошти одержані від реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів до каси Підприємства.
В завданнях не вказується кінцевий результат конкретного виду роботи, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним, а дія його припиняється по закінченню строку Договору п. 7, що притаманне саме строковому трудовому договору, оскільки укладені на визначений термін (ст. 23 КЗпП України).
Обов'язки ОСОБА_4 збігаються з колом обов'язків за посадою - продавець, яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 №9336 за кодом - 17353 або 17351, що характерно для трудових договорі.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності за КВЕД ПП «Холод» є 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
При цьому робота, яку виконує ОСОБА_4 , зокрема продаж алкогольних та тютюнових виробів збігається з видом діяльності ПП «Холод».
Правова позиція визначена судом (справа №560/508/19) зазначає: «якщо робота, виконувана працівником на користь суб'єкта господарювання, збігається з видом його діяльності, то така робота повинна виконуватись на умовах трудового договору». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17.
При цьому, згідно п. 2 вищевказаного договору Підприємство зобов'язується:
ознайомити «Виконавця» з умовами роботи, інструктивними матеріалами з продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
забезпечити «Виконавця» довідковими витратними і рекламними матеріалами, інвентарем та обладнанням для надання послуг.
У додатку № 1 до Договору №4/06/18 п.2 визначено, що «Виконавець» надає послуги з реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пива у точці продажу, що знаходиться за адресою: смт АДРЕСА_1 . Соборна, 411-А.
Відповідним, ОСОБА_4 ознайомлено з умовами праці та визначено робоче місце, зазначене відповідає вимогам ст. 29 КЗпП України, де зокрема встановлено, що «до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, ...; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами...»
Відповідно до наданого для ознайомлення Договору від 01.06.2018 №4/06/18 відсутня одна із суттєвих умов - ціна, або вартість виконаних робіт. Так, за виконану роботу Підприємство сплачує Виконавцеві винагороду, розмір якої встановлюється Додатком 1 цього договору У п. 3 Додатку 1 визначено, що розмір винагороди «Виконавця» встановлюється в 6% при реалізації алкогольних напоїв та пива і 1,5% при реалізації тютюнових виробів. Відповідно до наданих під час проведення інспекційного відвідування документів, оплата праці здійснюється щомісячно, відповідно до кількості реалізованої продукції, зазначене характерно саме для трудових договорів, так відповідно до ч. 1, 2 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується регулярно...».
Ст. 30 КЗпП України визначено, що працівник повинен виконувати доручені йому роботи особисто і не має права передоручити її виконання іншій особі, що зокрема визначено й в укладеному з ОСОБА_4 договорі від 01.06.2018 року №4/06/18 - згідно п. 3 якого «Виконавець» зобов'язується за доручення Підприємства виконувати особисто.
Пп. Б п. 3 та п. 6 Договору встановлено, що «Виконавець» несе повну майнову відповідальність за матеріальні цінності та кошти від їх реалізації, надане йому майно (обладнання), а також за спричинені невиконанням своїх обов'язків майнові збитки Підприємству. Така позиція характерна саме для трудових договорів та законодавчо закріплена в п. 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, відповідно до якої на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.
Слід зауважити, що магазин та торгові точки, на яких працюють особи за договорами ЦПХ, мають встановлений режим роботи, відповідно робітники не мають можливості самостійно визначати режим своєї роботи та повинні підпорядковуватись встановленому, що характерне саме для трудових договорів, та визначено ст. 139, 142 КЗпП України.
Виходячи з вищевикладеного, відносини, які складаються між Виконавцем в особі ОСОБА_4 та ПП «Холод» передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, що є притаманним для трудових договорів, таким чином ОСОБА_4 була допущена до роботи без належного оформлення трудових відносин.
Зазначений договір від 01.06.2018 №4/06/18 є типовим, з іншими працівниками, а саме ОСОБА_2 , договір від 14.04.2019 №3/04/19; ОСОБА_3 , договір від 01.11.2018 №6/11/18; ОСОБА_5 , договір від 26.07.2018 №8/07/18; ОСОБА_6 , договір від 26.07.2018 №7/07/18; ОСОБА_7 , договір від 26.07.2018 №10/07/18; ОСОБА_8 , договір від 26.07.2018 №9/07/18; ОСОБА_9 , договір від 26.07.2018 №6/07/18.
Згідно цивільно-правової угоди від 01.01.2018 укладеного між ПП «Холод» в особі керівника Саєнко О.І., (Замовник) та ОСОБА_10 (Виконавець) «Замовник» доручає, а «Виконавець» надає послуги з - ведення бухгалтерського обліку:
- ведення рахунків по заробітній платі та ПФУ, заповнення додатків №23;
- складання декларацій по податку на прибуток та вирахування податкового навантаження;
- складання звіту ПФУ;
- нарахування заробітної плати, проведення розрахунків з працівниками, громадянами та юридичними особами за встановленими нормами;
- до 20 числа кожного місяця проводити зведення використаної електроенергії по всіх відокремлених підрозділах та складає звіт про використану електроенергію.
Обов'язки ОСОБА_10 збігаються з колом обов'язків за посадою - бухгалтер, яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 №336 за кодом - 20281, що характерно для трудових договорів.
При цьому, посада бухгалтера існує у штатному розписі підприємства, який є чинним на підприємстві станом на дату проведення заходу державного контролю.
При цьому у вищевказаному договорі відсутні обсяги робіт/послуг. В завданнях не вказується кінцевий результат конкретного виду роботи/послуги, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним, а дія його припиняється по закінченню строку договору, який встановлений з 01.01.2018 по 31.01.2018, що притаманне саме строковому трудовому договору, оскільки укладений на визначений термін (ст. 23 КЗпП України). У той же час з ОСОБА_10 був повторно переукладений договір від 09.01.2019 на тих же самих умовах, з терміном дії до 31.12.2019, що свідчить про постійність праці.
Оплата по вищевказаним договорам здійснюється щомісячно, з періодичністю та у строки, що слідують за відпрацьованим часом - місяцем, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовими договорами, передбачено ч. 1, 2 ст.115 КЗпП України.
Виходячи з вищевикладеного, відносини, які складаються між Виконавцем в особі ОСОБА_10 та ПП «Холод» передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, що є притаманним для трудових договорів, таким чином ОСОБА_10 була допущена до роботи без належного оформлення трудових відносин.
Таким чином на ПП «Холод» має місце фактичний допуск до роботи 9 працівників, без належного оформлення трудових відносин».
У зв'язку з вищенаведеними порушеннями винесено Припис про усунення виявлених порушень від 17.05.2019 №ЗП1893/566/АВ/П. (а.с.111).
Акт інспекційного відвідування від 16.05.2019 №ЗП1893/566/АВ та припис про усунення виявлених порушень від 17.05.2019 № ЗП1893/566/АВ/П направлені об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані представником позивача, що підтверджується фіскальним чеком від 17.05.2019 та відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 112).
У зв'язку з виявленими порушеннями, які встановлені та зафіксовані в акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 16.05.2019 №ЗП1893/566/АВ, заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. 24.05.2019 прийнято рішення №ЗП1893/566/АВ/П/ТД/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу (а.с.113).
На підставі прийнятого рішення, 30.05.2019 директору ПП «Холод» Саєнко О.І. листом №08/03.4-06/5015 від 29.05.2019 направлено повідомлено про розгляд справи 06.06.2019 о 14 год. 15 хв. (а.с.114). Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом та вручено Саєнко О.І. 04.06.2019 о 20:00, що підтверджується роздруківкою з сайту поштових відправлень - Укрпошта (а.с.115).
До розгляду справи від позивача надійшло вмотивоване клопотання про відкладення розгляду справи від 05.06.2019 (а.с. 116). Клопотання обґрунтовано тим, що директор ПП «Холод» Саєнко О.І. перебуває на стаціонарному лікуванні у КУ «Чернігівська центральна районна лікарня».
На підставі розгляду клопотання, 06.06.2019 прийнятого рішення про продовження розгляду справи про накладення штрафу. Керівнику ПП «Холод» Саєнко О .І. листом №08/03.4-06/5232 від 06.06.2019 надіслано повідомлення про розгляд справи 13.06.2019 о 14 год. 30 хв. Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом - 07.06.2019, що підтверджується фіскальним чеком (а.с.117) та отримано Саєнко О.І. - 12.06.2019 о 20:00, що підтверджується роздруківкою з сайту поштових відправлень - Укрпошта (а.с.118). Проте відповідно до відомостей наданих позивачем з поштового відділення зв'язку ПАТ «Укрпошта», повідомлення про розгляд справи було отримано Саєнко О.І. - 13.06.2019 о 10:50, тобто за 3 год.40 хв. до початку розгляду справи про накладення штрафу (а.с.16).
На підставі висновків акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 16.05.2019 №ЗП1893/566/АВ та за результатами розгляду справи про накладення штрафу, винесено оскаржувану постанову від 13.06.2019 №ЗП1893/566/АВ/П/ТД-1ФС про накладення штрафу в розмірі 1126710,00 грн, за порушення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (а.с.9-10, 119-120).
Не погодившись з постановою про накладення штрафу від 13.06.2019 №ЗП1893/566/АВ/П/ТД-1ФС позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Пунктом 7 Положення №96 встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Головне управління Держпраці у Запорізькій області діє відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 (далі -Положення №84), у відповідності до п. 1 якого, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, повноваження Головного управління поширюються на територію Запорізької області.
У відповідності до пп.5 п.4 Положення №84, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
У відповідності до пп.50 п.4 Положення, Управління відповідно до покладених на нього завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
Починаючи з 01.01.2017, у відповідності до частини четвертої ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому ним Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Згідно ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» №81 від 1947 року, яка ратифікована Законом України №1985-IV (1985-15) від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Відповідно до частини 2 статті 12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (далі - Порядок №295). Зазначений Порядок №295 був чинний на час призначення та початку проведення інспекційного відвідування (07.05.2019).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №826/8917/17 визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Проте, незважаючи на вказану обставину, інспекційне відвідування (яке фактично проводилось - 16.05.2019), проводилось на підставі вже нечинного Порядку №295.
Про те, що інспекційне відвідування проводилось на підставі Порядку №295 зазначено в Акті інспекційного відвідування від 16.05.2019 №ЗП1893/566/АВ. Також, з посиланням на нечинний Порядок №295 винесено Припис про усунення виявлених порушень від 17.05.2019 №ЗП1893/566/АВ/П.
При цьому суд зазначає, що навіть якщо взяти до уваги твердження відповідача, що зазначена постанова суду була викладена у Державному реєстрі судових рішень пізніше, а ГУ Держпраці розпочало інспекційне відвідування, коли постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 була чинною, то спірна постанова від 13.06.2019 №ЗП1893/566/АВ/П/ТД-1ФС все рівно є безпідставною та підлягає скасуванню з огляду на наступні обставини.
Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:
Держпраці та її територіальних органів;
виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відповідно до пп.6 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться за інформацією: Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.
Згідно з п.10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва- двох робочих днів.
Відповідно до ч.3 ст.55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.
Суб'єктами мікропідприємництва є:
фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Суб'єктами малого підприємництва є:
фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Згідно штатного розпису ПП «Холод» від 01.06.2018, від 01.09.2018, від 01.11.2018, від 01.01.2019 та від 01.04.2019 кількість працюючих становило 2 особи (директор та бухгалтер). В даному випадку ПП «Холод» відноситься до категорії мікропідприємництва, відповідно строк інспекційного відвідування мав складати 2 дні. Як було встановлено, інспекційне відвідування було розпочате 07.05.2019, відповідно мало бути закінченим 10.05.2019 (09.05.2019 - вихідний). Однак закінчено було 16.05.2019, тобто з порушенням строку проведення такого відвідання. Отже в даному випадку посадовими особами ГУ Держпраці не було дотримано порядку проведення перевірки.
Інспектори праці, у відповідності до п.11 Порядку №295, за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Отже п.11 Порядку №295 було передбачено право перевіряючих на проведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування, фіксування проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, отримання від державних органів інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення інспекційного відвідування директор ПП «Холод» Саєнко О.І. надав письмові пояснення в яких зазначив, що: «ПП «Холод», згідно Статуту, надає в оренду приміщення за адресою: смт . Чернігівка вул. Соборна, 430, ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює діяльність з продажу продуктів харчування та інших товарів, де працюють працівники за трудовими договорами. Також в цьому приміщенні знаходиться відділ і ПП «Холод». При наданні приміщення в оренду була усна домовленість з ФОП ОСОБА_1 про те, щоб її працівники мали можливість надавати послуги за ЦПУ у відділі ПП «Холод» у кількості п'ять чоловік, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , які отримували винагороду на підставі актів виконаних робіт у разі надання послуг. Надання послуг вказаними особами виконуються згідно графіком роботи ФОП ОСОБА_1 ». До пояснень позивачем були надані: витяги з касових книг, видаткові касові ордери, рішення засновника підприємства про призначення себе на посаду директора від 05.03.1993, платіжні доручення, графік відпусток на 2019 рік; цивільно-правові договори №3/04/19 від 14.04.2019, №6/11/18 від 01.11.2018, №4/06/18 від 01.06.2018, №8/07/18 від 26.07.2018, №7/07/18 від 26.07.2018, №10/07/18 від 26.07.2018, №9/07/18 від 26.07.2018, №6/07/18 від 26.07.2018, б/н від 09.01.2019, б/н від 01.01.2018, б/н від 09.01.2019, акти здачі-прийняття робіт, розрахунок винагороди працівникам, які працюють на підставі цивільно-правових угод, правила внутрішнього трудового розпорядку ПП «Холод», штатний розпис ПП «Холод».
Також під час розгляду справи позивачем надані копії трудових книжок: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , відповідно до яких, вказані особи працюють на підставі трудових договорів з ФОП ОСОБА_1 (а.с.19-26).
Однак під час проведення інспекційного відвідування інспектори праці зазначені обставини не з'ясовували, розмов з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування не проводили, пояснень не відбирали, факти порушень (можливих порушень) технічними засобами не фіксували, інформації від державних органів, щодо наявності (відсутності) трудових угод у вказаних осіб не запитували, тощо. Інших даних Акт інспекційного відвідування не містить.
Тобто всі твердження відповідача, що вищезазначені особи були допущені саме позивачем до роботи без укладання трудового договору, які викладені в Акті інспекційного відвідування, гуртуються виключно на припущеннях, що є недопустимим для державного органу.
Відповідно до п.12 Порядку №295 вимога інспектора Держпраці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Пунктом 19 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Згідно з п.20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Як вбачається з Акту від 16.05.2019 №ЗП1893/566/АВ (наданий суду відповідачем), інспекційне відвідування ПП «Холод» проводили інспектори праці Ващиліна Ірина Василівна та Савочка Віталій Володимирович , проте зазначений акт інспекційного відвідування підписаний тільки Ващиліною І.В . Інспектор праці Савочка В.В. акт інспекційного відвідування не підписав. Таким чином Акт інспекційного відвідування підписаний не всіма інспекторами праці, що проводили перевірку. Отже, акт інспекційного відвідування не може вважатися належним доказом.
У відзиві відповідачем не надано жодних пояснень з цього приводу.
Пунктом 22 Порядку №295 передбачено, що матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Як вже зазначалось вище, під час проведення інспекційного відвідування пояснення у працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також у ФОП ОСОБА_1 не відбирались, відеозйомка не проводилась. Отже твердження відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами.
Щодо суті виявлених порушень.
Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.02.2012 №5067-VІ роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належних трудових відносин, вчиняти дії спрямовані на приховування трудових відносин.
У відповідності до статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін: 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України на підприємстві, в установі, організації укладають трудові договори на невизначений строк, і лише коли характер наступних виконуваних робіт або умови їх виконання чи інтереси працівника не дають можливості укласти трудовий договір на невизначений строк, можна укладати строкові трудові договори на строк, установлений за погодженням сторін (п. 2 ст. 23 КЗпП) або на час виконання певних робіт (п. 3 ст. 23 КЗпП).
Характер виконуваних робіт або умови їх виконання слід визначати у відповідному локальному документі підприємства або безпосередньо в наказі про прийняття працівника на роботу, викладаючи конкретні причини технологічного, технічного, економічного чи соціального характеру.
Коли термін дії строкового трудового договору закінчується, працівника звільняють з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України - закінчення строку (п. 2 і п. 3 ст. 23 КЗпП України), крім випадків, передбачених частиною першою статті 39-1 КЗпП України.
У відповідності до ч. 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
У відповідності до ч. 3 статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір зобов'язує роботодавця створювати працівникам умови праці, установлені законодавством України. У їх числі й умови праці, пов'язані з охороною праці. Для цього роботодавець повинен дотримуватися безліч вимог, передбачених зокрема, КЗпП України, Законом України «Про охорону праці» (який поширюється на роботодавця та працівника). У відповідності до положень ст. 18 Закону України «Про охорону праці» до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.
При роботі за трудовим договором:
обсяг виконуваної роботи визначається у вигляді професії, спеціальності, кваліфікації чи посади, визначеної відповідно до класифікатора професій;
робоче місце створюється роботодавцем і він забезпечує всі необхідні умови праці, необхідні для виконання визначених договором робіт;
працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку роботодавця, конкретним його посадовим особам. Виконує роботи відповідно до графіку чи режиму роботи, встановленому роботодавцем;
за виконання робіт працівникові нараховується та виплачується заробітна плата в розмірі не нижче, встановленого законодавством.
Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 ЦК України (такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, шо спрямована на одержання результатів праці і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
Судом встановлено, що працівники: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 працюють за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі трудових договорів укладених з ФОП ОСОБА_1 . В цьому ж приміщенні свою господарську діяльність здійснює і ПП «Холод». З частиною працівників, які працюють у ФОП ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ПП «Холод» укладені цивільно-правові договори на надання певного виду послуг, що не заборонено нормами чинного законодавства.
Згідно до ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відповідачем не надано належних доказів, що всі вищезазначені особи працюють у ПП «Холод» на постійній основі повний робочий день, а не виконують певні разові роботи на підставі цивільно-правових договорів. При цьому при винесені спірного рішення відповідачем не взято до уваги, що ці працівники працюють у ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює господарську діяльність у тому ж приміщенні, на підставі укладених трудових договорів.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Виходячи з вищевикладених обставин, суд вважає, що твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Крім того суд звертає увагу на наступне.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013, в редакції чинній на час спірних правовідносин (далі - Порядок №509).
Абзацами, другим, четвертим пункту 2 Порядку №509 визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Пунктами 3-8 Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Таким чином, вказаними положеннями Порядку №509 передбачено право суб'єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, на його участь (в порядку самопредставництва або через представника) у розгляді такої справи, про що останній в обов'язковому порядку повідомляється не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду. Справу може бути розглянуто без участі такого суб'єкта господарювання (його представника) лише у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку.
Суд враховує приписи частин першої, другої статті 2 КАС України, згідно з якими завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, вжите законодавцем словосполучення «у спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.
Прийняття ж рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення - критерій, який виплаває з принципу гласності прийняття рішень суб'єктом владних повноважень, який підлягає застосуванню при прийнятті свого рішення, що може мати несприятливі наслідки для особи стосовно якої таке рішення приймається. Вказана особа має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень, може наводити обставини щодо суті питання і подавати докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо. Принцип гласності включає й право особи на допомогу з боку суб'єкта владних повноважень, зокрема, у вигляді роз'яснення її прав, процедур тощо, а також право на захист, право мати представника, право знати про прийняте відносно неї рішення.
З матеріалів справи встановлено, що 30.05.2019 директору ПП «Холод» Саєнко О.І. листом №08/03.4-06/5015 від 29.05.2019 направлено повідомлено про розгляд справи 06.06.2019 о 14 год. 15 хв. Як стверджує відповідач, повідомлення про розгляд справи вручено Саєнко О.І. 04.06.2019 о 20:00.
06.06.2019 прийнятого рішення про продовження розгляду справи про накладення штрафу. 07.06.2019 керівнику ПП «Холод» Саєнко О.І., листом №08/03.4-06/5232 від 06.06.2019, надіслано повідомлення про розгляд справи 13.06.2019 о 14 год. 30 хв. Як стверджує відповідач, повідомлення про розгляд справи отримано Саєнко О.І. - 12.06.2019 о 20:00. Проте відповідно до відомостей наданих позивачем з поштового відділення зв'язку ПАТ «Укрпошта», повідомлення про розгляд справи було отримано Саєнко О.І. - 13.06.2019 о 10:50, тобто за 3 год.40 хв. до початку розгляду справи про накладення штрафу.
При цьому суд зазначає, що відповідно до офіційних даних з сайту ПАТ «Укрпошта», Центральне відділення поштового зв'язку №2 смт. Чернігівка Запорізької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» працює з 8:00 до 17:00, Відділення поштового зв'язку №1 смт. Чернігівка Запорізької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» працює з 8:00 до 18:00. Інших відділень поштового зв'язку в смт.Чернігівка немає.
В зв'язку з чим суд вважає, що вищезазначені повідомлення не могли бути вручені представнику позивача о 20:00.
Позивач зареєстрований та здійснює господарську діяльність в смт.Чернігівка, Чернігівського району, Запорізької області. На розгляд справи позивач запрошувався до міста Запоріжжя. Відстань від смт. Чернігівка до м. Запоріжжя складає приблизно 150 км. Таким чином представник позивача не мав змоги завчасно підготуватися та прибути на розгляд справи.
Отже, у даному випадку, відповідач належним чином не повідомив ПП «Холод» про розгляд справи про накладення на нього штрафу, що, як наслідок, позбавило позивача встановлених щодо нього законодавством процедурних гарантій, унеможливило здійснення належного захисту своїх прав, представлення аргументів і доказів на їх підтвердження.
Такі процедурні порушення з боку суб'єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним.
Посилання ж ГУ Держпраці у Запорізькій області на те, що ним виконано обов'язок щодо повідомлення ПП «Холод» про розгляд справи шляхом направлення на його адресу відповідного повідомлення не може бути взято до уваги, оскільки приписи Порядку №509 встановлювали обов'язок саме щодо повідомлення особи, стосовно якої розглядається справа, а не направлення на її адресу відповідного листа.
При цьому суд звертає увагу відповідача, що відповідно до п.6 Порядку №509 (який був чинним під час розгляду справи про накладення штрафу) ГУ Держпраці мало змогу завчасно повідомити позивача про розгляд справи не тільки рекомендованим листом, а і телеграмою, телефаксом, телефонограмою, однак такою можливістю не скористалось.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, обов'язок доказування належного повідомлення позивача, щодо розгляду справи про накладення штрафу, покладається саме на відповідача.
Суд враховує і те, що держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та є учасниками правовідносин, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених законодавством, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постановах: від 12.06.2019 у справі №813/3415/18, від 05.08.2019 у справі №814/2473/17 та інших.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно з частиною п'ятої статті 13 цього Закону, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Частиною шостою цієї статті встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КАС України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.1994 року, судді, зокрема, зобов'язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, сукупність вищенаведених, встановлених обставин справи, дає суду підстави вважати, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Приватного підприємства «Холод» (вул. Коцюбинського, буд. 39, смт Чернігівка, Запорізька область, 71202) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.06.2019 №ЗП 1893/566/АВ/П/ТД-1ФС, прийняту заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко Олександром Олександровичем, якою на Приватне підприємство «Холод» накладений штраф у розмірі 1123710,00 грн.
Судові витрати в сумі 16900 (шістнадцять тисяч дев'ятсот) гривень 65 копійок присудити на користь Приватного підприємства «Холод» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі виготовлено 18.12.2019.
Суддя Р.В. Кисіль