18 грудня 2019 року м.Кропивницький Справа № 340/3017/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Державної казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області (вул. Криворізька, 13, смт.Новгородка, Новгородківський район, Кіровоградська область, 28200, код ЄДРПОУ 37858176) про стягнення недоплаченої грошової допомоги,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області (надалі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати за 2019р. відповідно до положень ст. 57 Закону України «Про державну службу»;
- стягнути з відповідача грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати за 2019р. відповідно до положень ст. 57 Закону України «Про державну службу».
Ухвалою суду від 02.12.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в період з 29.04.2016р. по 27.08.2019р. працювала на посаді начальника відділу звітності та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера. Після звільнення зі служби, їй всупереч положенням ст. 57 Закону України «Про державну службу» не була виплачена грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати, у зв'язку з чим, після відмови відповідача у вказаній виплаті, змушена звернутись до суду з даними позовом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Як вбачається із записів у трудовій книжці позивача, в період з 29.04.2016р. по 27.08.2019р. працювала на посаді начальника відділу звітності та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера (а.с.14).
Протягом 2019р. позивач двічі, з 24.06.2019р. по 27.06.2019р. та з 08.08.2019р.. по 23.08.2019р. скористалась правом на щорічну основну відпустку, що підтверджено наказами відповідача від 19.06.2019р. №32-а та від 01.08.2019р. №40-о, при цьому питання щодо виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати вказаними наказами не вирішувалось через відсутність відповідного звернення позивача із заявами про її виплату (а.с.32,33).
Відповідно до наказу відповідача від 27.08.2019р. №41-к позивача звільнено з займаної посади за згодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України і при цьому вказаним наказом вирішено питання про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 16.11.2018р. по 27.08.2019р. в кількості 3 календарних дні та 5 календарних днів за невикористану додаткову відпустку за 2019р. (а.с.34).
07.11.2019р. позивач звернулась до відповідача з приводу виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, на що листом від 21.11.2019р. позивачеві було відмовлено у виплаті через відсутність заяв про її виплату в період надання відпусток у 2019р. (а.с.38).
Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-VIII державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про державну службу» визначено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Пунктом 2 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого ПКМУ від 8 серпня 2016 р. № 500 передбачено, що державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви.
Згідно ст. 59 Закону України «Про державну службу» щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Статтею 12 Закону України "Про відпустки" передбачено, що щорічну основну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна, безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов'язково повинна бути першою її частиною.
Отже, у випадку поділу щорічної основної відпустки на частини грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати виплачується за заявою працівника один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної основної відпустки, незалежно від кількості днів такої відпустки.
Як вже встановлено судом, позивач двічі протягом 2019р. скористалась правом на щорічну основну відпустку шляхом її поділення на частини, але при цьому жодного разу не зверталась із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
При цьому суд зазначає, що норми Закону України «Про державну службу» не передбачають права особи на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати в разі звільнення з державної служби, в разі якщо таке право не було реалізовано під час її проходження.
Враховуючи вищевикладене суд не знаходить підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-14, 139, 242-246, 382, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник