17 грудня 2019 року м. Київ № 320/982/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,
при секретарі судового засідання - Бровчук Ю.В.;
за відсутності сторін та їхніх представників,
розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови,
позивач звернувся до суду з вимогами до приватного виконавця виконавчого округу Київської області про визнання протиправною та скасування постанови від 12.02.2019 р. ВП №58323793.
Ухвалою суду від 19.03.2019 р. було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, справа призначена до судового розгляду. Пунктом 3 ухвали про відкриття провадження у справі явка позивача у судове засіданні визнана судом обов'язковою.
У судове засідання 17.12.2019 позивач, повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи вчергове не з'явився. Відповідач до суду не прибув, повідомлений судом про дату та місце розгляду справи належним чином.
До початку розгляду справи по суті від особи ОСОБА_1 надійшов відвід судді.
Дослідивши доводи клопотання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, ураховуючи таке:
положеннями статті 36 КАСУ встановлено перелік підстав, за яких суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що незгода сторони з процесуальним рішенням судді не може бути підставою для відводу.
Положеннями ч. 1 ст.45 КАСУ на учасників процесу законодавством покладається заборона зловживання процесуальними правами. У ч. 2 статті зазначено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, які виявились, зокрема, у заявленні завідомо безпідставного відводу.
Завданням адміністративного судочинства є своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин.
Суд звертає увагу, що положення КАСУ є доступними для всіх учасників процесу, тому приходить до висновку, що позивач, звертаючись із завідомо безпідставною заявою про відвід судді у зв'язку з незгодою з прийнятим нею процесуальним рішенням, допустив зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи, що суперечить завданню адміністративного судочинства.
Положеннями ч.3 ст.45 КАСУ унормовано, що у разі визнання факту подання заяви зловживанням процесуальними правами, суд має право залишити без розгляду або повернути таку заяву.
Приймаючи до уваги встановлене, суд вважає відсутніми підстави для відводу судді та необхідність одночасного встановлення факту зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні начебто "схожі» на юридичні факти, з якими закон пов'язує настання певних наслідків, а насправді такі дії мають повністю штучний характер та не підкріплюються фактами об'єктивної дійсності. Особа в такий спосіб досягає бажаного для неї правового результату з яким пов'язується її особистий інтерес.
Останнім часом в адміністративному судочинстві зловживання процесуальними правами стало занадто популярною та розповсюдженою практикою для затягування процесу, привернення до себе уваги або усунення ризиків щодо прийняття судом остаточного рішення, Касаційний адміністративний суд у складі ВС у рішенні від 13.09.2019 р. у справі №814/218/14 запропонував під зловживанням процесуальними правами розуміти: будь-яку форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження у вчинках неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду та застосовувати у таких випадках пп. "а" п. 3 ст. 35 Конвенції щодо визнання заяви або скарги неприйнятними у широкому значенні цього слова.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі наявних у неї доказів факти упередженості судді у розгляді конкретної справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням конкретних обставин, які підтверджують її "грунтовний сумнів". При цьому, сумнів у безсторонності судді має бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна перетворити у профанацію. Законодавець передбачив як в цивільному, господарському, так і в адміністративному судочинстві уніфіковане правило: «незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу». Практика застосування цієї норми свідчить, що часто судді навіть за такого обґрунтування підстав для відводу задовольняють їх, послуговуючись приматом права особи на справедливий суд. Як було вказано на XV з'їзді суддів України "такий підхід є недоречним, адже тим самим судді потурають зловживанню процесуальними правами, а в дійсності право на справедливий суд стає порушеним для добросовісних учасників. Окрім цього, законом чітко визначено, що суд повинен залишати заяву про відвід без розгляду, якщо вона подана без законних на те підстав".
Дієвим засобом протидії такій формі впливу на суддів як безпідставний відвід може стати тільки застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами. Оскільки у більшості випадків суди остерігаються визнавати такі дії шиканою, право на заявлення відводу судді невиправдано набуває характерних рис абсолютного. У випадку заявлення завідомо безпідставного відводу, суд повинен визнати такі дії зловживанням процесуальними правами, застосувати заходи процесуального примусу до недобросовісного учасника та продовжити розгляд справи.
Позаяк навіть необґрунтована заява про відвід безвідносно до зазначеного має бути передана іншому судді для розгляду, вважаю за необхідне передати дану справу до відділу документального забезпечення суду для виконання вимог ч.4 ст. 40 КАСУ.
Керуючись статтями 36, 44-45, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
провадження у даній справи зупинити.
Передати справу до відділу документального забезпечення та контролю для вирішення питання про відвід судді в порядку, встановленому ч.4 ст.40 КАСУ іншим суддею, визначеним згідно ст. 31 КАСУ.
Ухвала суду в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені 293-297 КАСУ.
Суддя Брагіна О.Є.