про залишення позовної заяви без руху
16 грудня 2019 року м. Київ № 320/6826/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невірного розрахунку пенсії відповідно до вимог чинного законодавства; зобов'язати відповідача виплатити додаткову пенсію з урахуванням інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 в сумі 31568, 95 грн. та за весь час затримки прострочення три проценти річних, яка складає 947,05 грн., всього до сплати 32516,00 грн.
Позовна заява датована 02.12.2019.
Окрім позовної заяви матеріали справи містять заяву позивача, яка датована також 02.12.2019, відповідно до якої позивач просить суд скасувати рішення Ірпінського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Київської області від 14.03.2019 № 160/Д-03 та зобов'язати відповідача виплатити додаткову пенсію з урахуванням інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 у сумі 32516,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Дослідивши подану позовну заяву та приєднані до неї документи, суд вважає за необхідне залишити позов без руху у зв'язку з його невідповідністю вимогам положень статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Водночас як позовна заява так і заява позивача, які датовані 02.12.2019 містять різні предмети позову.
Враховуючи, що розгляд даної справи здійснюється у порядку спрощеного провадження без виклику осіб, суд позбавлений можливості під час вирішення даної справи з'ясувати у позивача предмет позову.
Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: обґрунтований розрахунок суми, що стягується; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача виплатити додаткову пенсію з урахуванням інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018. Разом з цим, обґрунтованого розрахунку сум, на які претендує позивач, матеріали справи не містять.
Матеріали справи не містять довідки відповідача про нараховані позивачеві розміри основної та додаткової пенсії; не надано пояснень та доказів на їх підтвердження щодо того, яку суму було виплачено позивачеві та яка станом на дату звернення до суду набула статусу заборгованості, або була несвоєчасно виплачена; на підставі якої норми права чи рішення суду позивач повинен був би отримати додаткову пенсію; яким чином позивачем був розрахований коефіцієнт індексації, який застосований ним на другому аркуші адміністративного позову; якими нормами права були врегульовані правовідносини до 2019 року в частині інфляційних виплат чи індексації.
Крім цього суд звертає увагу на інший аспект даних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині 2 цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 справа №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Як зазначив Верховний Суд у наведеному рішенні "позивачем вказано, що про порушення своїх прав дізнався з листа УПФУ в м. Вінниці від 14.03.2016 № 39/Ш-2, в якому відповідачем відмовлено проводити перерахунок пенсії на підставі статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірах, в яких зазначає позивач. Проте, враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, а її отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом відбувається щомісячно, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць. Позивач, звернувшись 30.06.2016 до суду з позовними вимогами за період з січня 2014 року, пропустив строк звернення до суду..."
Слід зазначити, що за результатами розгляду касаційної скарги даний позов був залишений без розгляду.
У зв'язку з цим, враховуючи положення Кодексу адміністративного суду України, судом першої інстанції застосуванню підлягають правові висновки Верховного Суду.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ починаючи 2014 року при отриманні щомісячних пенсійних виплат у розмірі, що, відповідно до тверджень позивача, є меншим за законодавчо встановлений, та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Надати пояснення яким чином та за яких обставин він дізнався про порушення своїх прав, що перешкоджало йому звернутись до відповідача, починаючи з 2014 року та з'ясувати стан справ.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Крім цього, позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору.
З даного приводу суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 статті 8 Закону № 3674-VI).
Отже, суд наділений повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Водночас окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан, докази мають обґрунтовувати об'єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.
На переконання суду представлений суду акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї власника житла (заявника) від 08.10.2019, який складений зі слів сусідів не може бути самостійним доказом підтвердження незадовільного майнового стану позивача. Аналогічна позиція неодноразово висловлена в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, в тому числі і від 12.11.2018 у справі №826/9855/18.
Враховуючи, що позивачем не додано достатніх доказів на підтвердження доводів клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення саме за наявними матеріалами.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви, про які йдеться в цій ухвалі, повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви із чітко сформульованими позовними вимогами у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду;
- письмових пояснень та доказів на їх підтвердження про нараховані та виплачені позивачеві розміри основної та додаткової пенсії із чітким розмежуванням розміру основної пенсії, розміру додаткової пенсії, періоду та суми їх виплати окремо за кожний рік, починаючи з 2014 року по 2018 рік;
- пояснень та доказів на їх підтвердження щодо того, яка сума недоплати станом на дату звернення до суду набула статусу заборгованості або була несвоєчасно виплачена; на підставі якої норми права чи рішення суду позивач повинен був би отримувати додаткову пенсію у період з 2014 року по 2018 рік включно; яким чином позивачем був розрахований коефіцієнт індексації, який застосований ним на другому аркуші адміністративного позову; якими нормами права були врегульовані правовідносини до 2019 року в частині інфляційних виплат чи індексації;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску або пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України або надати пояснення яким чином та за яких обставин, з конкретизацією на такі обставини він дізнався про порушення своїх прав, що перешкоджало йому звернутись до відповідача, починаючи з 2014 року та з'ясувати стан справ.
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі, визначеному чинним законодавством з урахуванням уточненого адміністративного позову або доказів, які свідчать про наявність у позивача відповідних пільг щодо сплати судового збору чи незадовільного майнового стану, з урахуванням висновків суду, наведених у даній ухвалі.
Враховуючи ту обставину, що позивачем не конкретизовані позовні вимоги, суд на даному етапі позбавлений можливості чітко визначити його розмір.
Суд звертає увагу позивача на те, що інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Також суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишання позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 94, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає окремому оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панченко Н.Д.