28 листопада 2019 року № 320/4986/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо невиплати заборгованості нарахованої пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 включно в розмірі 46244,89 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за віком за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 включно в розмірі 46244,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є пенсіонером за віком та з 17.12.2014 взята на облік, як внутрішньо переміщена особа в Управлінні праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Київської області. Позивач пояснює, що з 02.05.2018 за нею зареєстровано інше місце перебування внутрішньо переміщеної особи, - в м. Переяслав - Хмельницькому, та відповідно видано нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Так, позивач зазначає, що з 01.03.2016 по 31.07.2018 їй не виплачувалась пенсія за віком, у зв'язку з чим вона неодноразово зверталась з відповідними зверненнями до пенсійного органу, у відповідь на які, останній, зокрема, повідомив про те, що пенсія за попередній період з 01.03.2016 по 31.07.2018 в сумі 46244,89 грн. буде виплачена їй з урахуванням вимог постанови №365. При цьому, позивач стверджує, що станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість з виплати пенсії залишається не погашеною.
Позивач вважає такі дії відповідача щодо не виплати пенсії в зазначений період протиправними та такими, що порушують її конституційні права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 замінено відповідача - Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Представник відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що пенсія за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 обліковується в управлінні та буде виплачена після визначення та прийняття порядку для здійснення таких виплат відповідно до постанови КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Станом на день подання відзиву поточна пенсія нараховується та виплачується позивачу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Стахановським МВ УМВС України в Луганській області 11 січня 2000 року.
Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням №167134, копія якого наявна в матеріалах справи.
17 грудня 2014 року позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 17.12.2014 №0915003817.
Відповідно до вищевказаної довідки, зареєстровано місце перебування позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд встановив, що з 02.05.2018 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення Переяслав - Хмельницької міської ради Київської області та має фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка від 02.05.2018 №0000527672.
02 липня 2018 року електронну пенсійну справу ОСОБА_1 передано з Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Переяслав - Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та отримано останнім 11.07.2018, що підтверджується копією супровідного листа №1491 про передачу пенсійної справи програмного комплексу АСОПД/КОМТЕХ-W.
Судом встановлено, що з 01.03.2016 по 31.07.2018 позивачу не здійснювалась виплата пенсії, що не заперечується відповідачем.
У зв'язку з неотриманням пенсійних виплат, позивач неодноразово звертався до пенсійного органу із заявою щодо безпідставного призупинення виплати пенсії.
У відповідях від 15.08.2018 №81А-01, 30.08.2018 №1461/б-КУ, 15.03.2019 №16/А-01 пенсійний орган, зокрема, зазначив, що у зв'язку зі зміною місця проживання та для переведення виплати пенсії за новим місцем проживання 29.05.2018 Переяслав-Хмельницьким ОУПФ України Київської області був направлений запит на пенсійну справу позивача до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області. Після надходження пенсійної справи позивача 17.07.2018 та відповідного рішення комісії виплату пенсії позивача поновлено за новим місцем проживання у серпні 2018 року. Водночас пенсія за попередній період (з 01.03.2016 по 31.07.2018) в сумі 46244,89 грн. буде виплачена з урахуванням вимог Постанови 365.
Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду з даним позовом, заборгованість що утворилась за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 відповідачем виплачена не була.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійні й системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України № 1058-IV.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-IVвиплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.
З огляду на викладене, виплата пенсії позивачу протиправно припинена без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.
Частиною 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що чинне законодавство України та встановлена зразковим рішенням Верховного Суду правова позиція, у їх поєднанні з фактичними обставинами справи, дає підстави про обґрунтованість позовних вимог в частині - визнати протиправною бездіяльність Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо невиплати заборгованості нарахованої пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 включно в розмірі 46244,89 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити на користь ОСОБА_1 виплату заборгованості з пенсії за віком за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 включно в розмірі 46244,89 грн.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмір 768,40 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо невиплати заборгованості нарахованої пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 включно, в розмірі 46244,89 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) виплату заборгованості з пенсії за віком за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 включно, в розмірі 46244 (сорок шість тисяч двісті сорок чотири) грн. 89 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.