про відмову у забезпеченні позову
18 грудня 2019 року м. Житомир справа №240/12251/19
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шуляк Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа: в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Мельниченко Максим Анатолійович про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
встановив:
ОСОБА_1 12 грудня 2019 року звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункти 1 і 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 873-к від 05.12.2019 про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника управління державної експертизи, ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження.
Через відділ документального забезпечення суду 17 грудня 2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пунктів 1 і 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 873-к від 05.12.2019 про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника управління державної експертизи, ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження.
В обґрунтування поданої заяви вказує, що внаслідок видання наказу № 873-к від 05.12.2019 заявника безпідставно позбавили права на отримання заробітної плати, яка є єдиним доходом протягом майже місяця. Крім того зазначила, що наказ не містить жодних обґрунтувань необхідності відсторонення її від виконання посадових обов'язків.
У відповідності до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Положеннями частини першої статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За приписами пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06 березня 2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Суд зазначає, що наказ "Про порушення дисциплінарного провадження" від 05 грудня 2019 року №873-к винесений відповідно до ч.1 ст.68, ст.72 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року.
За змістом частини першої статті 68 Закону України "Про державну службу" дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Статтею 72 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7 - 10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:
- наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;
- впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;
- перешкоджання в інший спосіб об'єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.
З аналізу наведених положень вбачається, що суб'єкт призначення наділений повноваженнями порушувати дисциплінарне провадження та вирішувати питання про відсторонення особи від виконання посадових обов'язків.
При цьому, надання правової оцінки підставі порушення такого дисциплінарного провадження та необхідності відсторонення від виконання посадових обов'язків можливо лише під час розгляду адміністративної справи, як і з'ясування обставин щодо порушення прав та інтересів позивача спірними рішеннями.
Як встановлено з доданих до позовної заяви матеріалів, будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення (в тому числі щодо виплати заробітної плати), якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
Згідно з частиною п'ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини восьмої статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що у задоволенні поданої заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 150-154, 156, 204, 243, 248, 256 КАС України, суд,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено: 18 грудня 2019 року.
Суддя Л.А.Шуляк