ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" грудня 2019 р. справа № 300/2018/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Матуляка Я.П.,
при секретарі Мула Х.О.,
за участю:
представника позивача - Шургат О.В.
представника відповідача - Луцишин І.В.
представника третьої особи - Іванус О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
до відповідача: Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - управління культури національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування розпорядження від 26.05.1981 року за № 238-р в частині, -
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління культури національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 26.05.1981 року за № 238-р "Про погодження переліку пам'яток архітектури і містобудівництва місцевого значення" в частині.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 . Оскаржуване розпорядження слугувало підставою для внесення вказаного будинку до Переліку пам'яток культурної спадщини місцевого значення, що на думку позивача, є протиправним, оскільки порушує процедуру набуття статусу пам'ятки культури місцевого значення. Окрім того, вважає, що будинок АДРЕСА_1 помилково включено до Переліку пам'яток культурної спадщини місцевого значення, оскільки щодо вказаного об'єкту відсутні будь-які відомості про його архітектурну чи історичну цінність. Тому вважає, оскаржуване розпорядження таким, що підлягає до скасування в частині включення у додаток об'єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.
23.10.2019 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.
У зв'язку із усуненням недоліків ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд справи на 22.11.2019 о 10:00 год. (а.с.1-2).
Відповідач скористався свої правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 11.11.2019 (а.с.40-45). У відзиві вказав на те, що оскаржуване розпорядження є правомірним. Крім того, позивачем не наведено жодних підстав, які б вказували на те, що зазначеним розпорядженням порушено його права та інтереси. Просив в задоволенні позову відмовити.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 14.11.2019. У вказаній відповіді підтвердив заявлені позовні вимоги та обґрунтування позову, просив суд позов задовольнити (а.с.52-56).
26.11.2019 на адресу суду надійшло заперечення відповідача, в якому просив відмовити в задоволенні позову (а.с.73-76).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, на адресу суду направила пояснення щодо заявленого позову, згідно яких, просила в задоволенні позову відмовити (а.с.84-86).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позов. Просила суд відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_2 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення, загальною площею 90,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).
Згідно листа управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА від 27.09 2019 за №1252/01-012/089, будівля за адресою: АДРЕСА_1, є пам'яткою місцевого значення, оскільки включена до Переліку пам'яток культурної спадщини місцевого значення (охоронний №282-ІФ) відповідно до розпорядження облвиконкому від 26.05.1981 року за №238-р. Первинна документація відсутня, облікова документація на об'єкт не виготовлялася, оскільки процедура включення його в Державний реєстр не проводилася. Дані про укладення охоронних договорів з попередніми користувачами і власниками відсутні (а.с.16).
Судом встановлено, що наказом Держбуду УРСР від 25.09.1979 за №202 доручено облуправлінням продовжити роботу по виявленню, вивченню та обліку пам'ятників архітектури і містобудування. Списки нововиявлених пам'ятників архітектури і містобудування подавати головному архітектурно-планувальному управлінню до 1 грудня щорічно (а.с.20).
На виконання вищевказаного наказу, розпорядженням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 26.05.1981 року за №238-р "Про погодження переліку пам'яток архітектури і містобудівництва місцевого значення" визначено: погодити перелік нововиявлених пам'яток архітектури і містобудівництва місцевого значення згідно з додатком; подати згаданий перелік Держбуду УРСР для підтвердження архітектурно-художнього, містобудівельного, історичного значення та встановлення категорії охорони даних пам'яток; виконкомам Івано-Франківської міської та Івано-Франківської районної Рад народних депутатів забезпечити охорону, збереження та експлуатацію пам'яток архітектури, перечислених у переліку, у відповідності з діючим законодавством (а.с.18, 19).
В переліку пам'яток архітектури і містобудівництва місцевого значення, серед інших об'єктів, вказано житловий будинок АДРЕСА_1 (додаток до розпорядження від 26.05.1981 №238-р).
На час прийняття розпорядження облвиконкому № 238-р від 26 травня 1981 року питання охорони та використання пам'яток історії і культури врегульовувалось Законом Української PCP "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07.1978 року.
Так, статтею 8 вказаного Закону визначено, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам'яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам'яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам'яток історії та культури.
Відповідно до статті 16 Закону Української PCP від 13.07.1978 року "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" пам'ятки історії та культури, незалежно від того, в чиїй власності вони перебувають, підлягають державному облікові.
Відповідно до статті 17 Закону Української PCP від 13.07.1978 року "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української PCP.
Статтею 31 Закону Української PCP "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07 1978 року визначалось, що всі нововиявлені об'єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, до вирішення питання про взяття їх на державний облік як пам'яток історії та культури підлягають охороні відповідно до вимог Закону СРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" і цього Закону.
Згідно статті 6 Закону СРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 29.10.1976 року, державне управління в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радами Міністрів союзних республік, Радами Міністрів автономних республік, виконавчими комітетами крайових, обласних Рад народних депутатів, Рад народних депутатів автономних областей і автономних округів, виконавчими комітетами районних, міських, районних у містах, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами охорони пам'яток відповідно до законодавства Союзу PCP і союзних республік.
В той же час, судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, не існувало жодних нормативно-правових актів Ради Міністрів СРСР, які б встановлювали процедуру та обсяг документів, необхідних для включення об'єктів архітектури до Переліку пам'яток архітектури і містобудівництва місцевого значення.
Відтак, погоджуючи перелік новивиявлених об'єктів та формуючи, згідно додатку, Перелік пам'яток архітектури і містобудівництва місцевого значення, відповідач діяв в межах наданих повноважень, а оскаржуване розпорядження за №238-р від 26.05.1981 "Про погодження переліку пам'яток архітектури і містобудівництва місцевого значення" є правомірним та прийняте з дотриманням вимог чинного, на той час, законодавства.
Посилання позивача на допущення порушення процедури підтвердження історичного, культурного чи архітектурно-будівельного значення Переліку пам'яток архітектури і містобудівництва місцевого значення (в тому числі й посилання на ряд нормативних актів, прийнятих після 1981 року та якими врегульовано вказане питання), жодним чином не вказує на протиправність оскаржуваного розпорядження, оскільки такі дії, за умови їх законодавчого врегулювання, повинні вчинятись на виконання такого розпорядження вподальшому. А сам факт їх невчинення після прийняття розпорядження не охоплюється предметом позову та не може слугувати підставою скасування такого акта.
Окрім того, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради належить, в тому числі й право подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього.
Тобто, вважаючи що будинок АДРЕСА_1 помилково включено до Переліку пам'яток культурної спадщини місцевого значення, оскільки щодо вказаного об'єкту відсутні будь-які відомості про його архітектурну чи історичну цінність, позивач не позбавлений права звернутись до відповідача з клопотанням про проведення процедури внесення змін до вказаного переліку.
Суд також звертає увагу сторін на ту обставину, що позивачем не доведено яким чином оскаржуване розпорядження порушує його права та законні інтереси. Та обставина, що будинок АДРЕСА_1 , яке належить позивачу на праві приватної власності, віднесено до пам'яток архітектури місцевого значення, не позбавляє його права володіти, користуватись та розпоряджатись вказаним об'єктом нерухомості.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем в спірних правовідносинах прав позивача не порушено, тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 20567921, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - управління культури національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 33645264, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 26.05.1981 року за № 238-р в частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.
Рішення складене в повному обсязі 18 грудня 2019 р.