ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" грудня 2019 р. справа № 300/2023/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Гундяка В.Д.
секретар судового засідання Бунич Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Федоляк Ю.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.10.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відмова відповідача в зарахуванні періоду роботи у місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі з посиланням на те, що не підтверджено укладення письмових трудових договорів про роботу у вказаних районах та законодавством у галузі пенсійного забезпечення не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в даних місцевостях, є неправомірною. Крім того відповідачем протиправно не зараховано до стажу періоду роботи в КСП «Новооржицьке Згурівського району Київської області».
Ухвалою суду від 29.10.2019 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 27.11.2019 року постановлено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
13.11.2019 року відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області заперечує проти задоволення позову. Зокрема зазначено, що до стажу роботи позивача не підлягає зарахуванню в 1,5 розмірі період роботи у місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі, оскільки ОСОБА_1 відповідно до записів у трудовій книжці працювала вахтово-експедиційним методом. Вказано, що не підлягає зарахуванню до стажу позивача і період її роботи в КСП «Новооржицьке Згурівського району Київської області», так як в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутні будь-які документи, що підтверджують період роботи в колгоспі з 10.09.1984 року по 10.11.1988 року. Таким чином, просить відмовити в задоволенні позову з мотивів безпідставності заявленого позову (а.с.38-44).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю з мотивів, наведених у позовній заяві. Вказала, що пенсійний орган протиправно не здійснив перерахунок пенсії відповідно до наявних у пенсійній справі документів та записів у трудовій книжці колгоспника, а відтак її позов є підставним та підлягає до задоволення.
У вступному слові представник відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позов. Зазначила, що оскільки позивачем пенсійному органу не було надано документів, які б підтверджували період роботи в колгоспі з 10.09.1984 року по 10.11.1988 року, то підстав для перерахування пенсії у відповідача не було.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова позивача та представника відповідача, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з огляду на нижчевикладене.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію по віку.
Відповідно до записів в трудовій книжці позивач працювала з 24.03.1989 року по 01.08.1991 року в ОРС п/о «ВНГ» Ханти-Мансійського автономного округу, тобто в районі Крайньої Півночі, вахтово-експедиційним методом (а.с.15-16).
На заяву позивача листом №696/Г-15 від 20.06.2019 відповідач повідомив, що підстав зарахувати період роботи позивача в районі Крайньої Півночі немає, оскільки в матеріалах пенсійної справи не міститься даних про заключення позивачем строкових договорів (а.с.13).
Крім того, у судовому засіданні та відповіді на відзив пенсійним органом зазначено також як підставу відмови у зарахуванні до стажу роботи у 1,5 розмірі вищевказаного періоду роботи роботу позивача вахтово-експедиційним методом.
Суд частково погоджується з відмовою відповідача з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 5 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Таким чином пенсійним органом як підставу відмови у зарахуванні періоду роботи особи в районі Крайньої Півночі, не може бутим зазначено відсутність даних про укладення строкових договорів.
В той же час як встановлено судом, позивач у період з 24.03.1989 року по 01.08.1991 року працювала в ОРС п/о "ВНГ" Ханти-Мансійського автономного округу вахтово-експедиційним методом.
Пільгове обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у півтора кратному розмірі передбачено ст.5 Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Відповідно до абзацу 1 пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені виключно статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26 вересня 1967 року.
Отже, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги передбачені статтями 1-4 Указу від 10.02.1960, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюється.
З огляду на зазначене позовна вимога про зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в районі Крайньої Півночі в 1,5 кратному розмірі до задоволення не підлягає.
Одночасно судом встановлено, що 18.06.2019 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про зарахування до стажу періоду роботи з 10.09.1984 року по 10.11.1988 року в КСП "Новооржицьке" Згуріського району Київської області.
Відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії відповіді ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за №764/Г-15 від 02.07.2019 року в матеріалах пенсійної справи відсутні будь-які документи про підтвердження вказаного періоду роботи у зв'язку з чим позивача було запрошено до управління для пред'явлення трудової книжки.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зверталася до пенсійного органу з проханням долучити до матеріалів пенсійної справи копії трудової книжки, пред'явивши при цьому її оригінал, однак відповідачем було відмовлено, так як прийом документів ОСОБА_1 було призначено на наступний день.
Як встановлено судом позивач повторно оригінал трудової книжки пенсійному органу не пред'являла, та у призначений день на прийом не з'явилась.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Таким чином, суд зважаючи на похилий вік позивача, так як остання 1940 року народження, проблеми із здоров'ям, зокрема з опорно-руховим апаратом, взявши до уваги закріплений у Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принцип верховенства права, а Європейською соціальною хартією право на соціальний захист осіб похилого віку, вважає протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо неприйняття оригіналів трудової книжки позивача у день її звернення до відповідача.
При цьому, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року №21-1, затвердженого на виконання наведеного вище Закону, встановлено наступне.
Згідно із пунктом 2.23 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Таким чином судом не встановлено, а відповідачем не зазначено обставин, які б перешкоджали пенсійному органу у день звернення ОСОБА_1 засвідчити у встановленому пунктом 2.23 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії.
Згідно статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності цим Законом пенсії на загальних підставах призначалися згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", статтею 56 якого передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.
Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивачем у період роботи з 10.09.1984 року по 10.11.1988 року в КСП "Новооржицьке" Згуріського району Київської області було вироблено встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві.
Таким чином наявні законодавчо визначені підстави для зарахування вищевказаного періоду роботи до стажу позивача, а відтак і для перерахунку її пенсії з моменту первинного звернення до пенсійного органу із відповідною заявою, тобто з 18.06.2019 року.
З огляду на зазначене, позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до положень частин 1, 3 ст.139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судовий збір у сумі 384, 2грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до трудового стажу період роботи з 10.09.1984 року по 10.11.1988 року в КСП "Новооржицьке" Згуріського району Київської області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи з 10.09.1984 року по 10.11.1988 року в КСП "Новооржицьке" Згуріського району Київської області повністю та здійснити відповідний перерахунок пенсії з 18.06.2019 року і виплатити недоотриману суму пенсії за відповідний період.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018
Рішення складене в повному обсязі 18.12.2019 року.
Суддя Гундяк В.Д.