17 грудня 2019 року м. Житомир справа № 806/2769/18
категорія 6756
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Житомирській області про встановлення судового контролю,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 24.10.2018 у справі №806/2769/18. В обгрунтування заяви вказано, що відповідачі протиправно ухиляються від виконання судового рішення, оскільки у встановлений законодавством строк не було прийнято жодного з рішень передбачених п.9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.
У судове засідання сторони не з'явились, щодо причин неявки суд не повідомляли.
Нормами ч.5 ст.383 КАС України визначено, що неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
З огляду на наведену норму та неявку учасників судового розгляду суд перейшов до розгляду заяви у порядку письмового провадження.
Надаючи оцінку поданій заяві судом враховується наступне.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 у справі №806/2769/18 було часткового задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Житомирській області, які полягають у неподанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління ДФС у Житомирській області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" ( у редакції Закону України "Про внесення змін до ст.23 Закону України "Про міліцію". Зобов'язано Державну фіскальну службу України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Житомирській області та Державної фіскальної служби України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відмовити.
З врахуанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 рішення у справі №806/2769/18 набрало законної сили.
З метою примусового виконання рішення у справі №806/2769/18 позивачем у було отримано виконавчий лист.
Разом з тим, листом Головного управління ДФС у Житомирській області було повідомлено ОСОБА_1 що матеріали щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, пов'язаної з проходженням служби в органах податкової міліції разом з відповідним висновком про призначення одноразової допомоги направлено до Державної фіскальної служби України для вирішення питання проведення виплати допомоги.
Позивач вказує, що на час звернення його до суду із заявою щодо встановлення судового контролю відповідачами не виконано рішення у справі №806/2769/18.
Доказів, які б спростовували таке твердження позивача відповідачами суду надано не було.
Конституційний Суд України у рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 року (справа №1-26/2012) зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 1-7/2013 Конституційний Суд України у рішенні № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року звернув увагу, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов'язок його виконання.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до приписів ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 КАС України.
Так, статтею 383 КАС України, зокрема, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Приписами п.9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 визначено, що в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Вказані обставини дають суду підстави до висновку щодо допущення відповідачем Державною фіскальною службою України протиправної бездіяльності щодо виконання рішення у справі №806/2769/18, оскільки не було прийнято жодного з рішень передбачених п.9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.
Інших доказів матеріли справи не містять.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу у порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
На підставі положень ч.6 ст.383 КАС України, суд вважає, що відповідачем порушено положення ч.2 ст.14, ч.1 ст.370 КАС України та ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили, а тому наявні підстави для задоволення зави позивача та встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність вчинену суб'єктом владних повноважень - Державною фіскальною службою України, у зв'язку з невиконанням рішення у справі №806/2769/18 від 24.10.2018.
Встановити строк для надання відповіді щодо вжитих заходів 30 днів з дня отримання ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.С. Токарева