18 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11549/19
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу подвійного розміру у зв'язку з виконанням обов'язків лікаря-нарколога наркологічного кабінету;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії по інвалідності, зарахувавши до стажу в подвійному розмірі у зв'язку з виконанням обов'язків лікаря-нарколога наркологічного кабінету Любарської районної лікарні.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до стажу роботи в подвійному розмірі стаж роботи позивача на посаді лікаря-нарколога наркологічного кабінету в Любарської центральній районній лікарні, тим самим відповідачем порушено вимоги законодавства.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у строк та в порядку подав відзив на позовну заяву № 4076/08 від 29.11.2019, в якому просить відмовити з задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Наголошує, що в трудовій книжці позивача зазначається, що 20.08.1986 він зарахований на посаду лікаря-нарколога Любарської районної лікарні. Також, з наданої позивачем довідки № 2016 від 25.10.2018 встановлено, що відповідно до наказу № 108 від 20.08.1986 ОСОБА_1 було прийнято на посаду лікаря-нарколога, а не лікаря наркологічного кабінету. Однак, Любарською центаральною районною лікарнею листом № 2297 від 31.12.2018 визнано довідку № 2016 від 25.10.2018 недійсною. А тому, у позивача відсутня відсутні підстави для обрахування спірного стажу в подвійному розмірі, оскільки ОСОБА_1 не надано уточнюючої довідки про умови роботи в даний період, а попередньо надана довідка відізвана установою, яка її видала.
Крім того зазначено, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", то у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача після 01.01.2004 в подвійному розмірі.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з 26 жовтня 2018 року на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 20.08.1986 по теперішній час позивач працює на посаді лікаря-нарколого наркологічного кабінету Любарської ЦРЛ, що підтверджується копіями трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 10-11).
На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 04.10.2019 №П-4425 повідомив, що за документами пенсійної справи пенсія призначена та виплачується згідно з чинним законодавством, а підстави для зарахування стажу у подвійному розмірі відсутні, оскільки відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2014, страховий стаж враховується в одинарному розмірі. Крім того зазначено, що відповідно до наказу від 20.08.1986 №108 позивача прийнято на посаду лікаря-нарколога, а не лікаря наркологічного кабінету, а тому, з огляду на викладене, робота на посаді лікаря-нарколога в Любарській центральній районній лікарні зараховано до стажу роботи у календарному обчисленні (а.с. 17).
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача за захистом своїх прав позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Положеннями ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) визначено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Так, згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 з 20.08.1986 по 21.03.2019 позивач працював на посаді лікаря-нарколога Любарської районної лікарні.
В свою чергу, з 22.03.2019 по теперішній час ОСОБА_1 працює на посаді лікаря-нарколого наркологічного кабінету поліклінічного відділення Любарської ЦРЛ (а.с.10-11).
Положеннями абзацу сьомого статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначено, що заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
У свою чергу, абз. 7 ст. 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначено, що заклад з надання психіатричної допомоги - це психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
У силу положень, викладених в п.2 Порядку проведення обов'язкового профілактичного наркологічного огляду громадян, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 року № 1238, профілактичний наркологічний огляд громадян проводиться в наркологічному закладі за місцем постійного їх проживання, а працівників МВС, Національної поліції та СБУ, співробітників Служби зовнішньої розвідки та особового складу Державної прикордонної служби - у відомчих лікувально-профілактичних закладах.
З аналізу викладених норм слідує, що визначальним питанням для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у відповідному розмірі є саме робота, яка полягає у наданні наркологічної допомоги.
Як встановлено з п.4.2 посадової інструкції лікаря-нарколого поліклініки Любарської ЦРЛ, затвердженої головним лікарем Любарської центральної районної лікарні від 04.01.2017 до завдань та обов'язків лікаря-нарколога віднесено застосування сучасних методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, надавати їм швидку та невідкладну медичну допомогу (а.с.12-13).
Пунктами 4.3 та 4.4. вказаної вище посадової інструкції передбачено, що до завдань та обов'язків лікаря-нарколога також віднесено здійснення нагляду за побічними реакціями/діями лікарських засобів та проведення консультацій за направленням лікарів інших спеціальностей, в тому числі і вдома.
Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо неможливості застосування до позивача пільги по обчисленню стажу у зв'язку із тим, що останній не працював у наркологічному кабінеті, відділенні або закладі, оскільки частина 1 статті 60 Закону №1788-ХІІ встановлює право на ці пільги саме за роботу, яку виконує працівник закладу охорони здоров'я, і не ставить таке в залежність від найменувань штатної структури такого закладу.
Крім того, відповідно до п.8.1 посадової інструкції лікаря-нарколога поліклініки Любарської ЦРЛ передбачено, що робоче місце лікаря-нарколога розташоване в кабінеті нарколога№5 на першому поверсі поліклінічного відділення.
Тому під час обчислення стажу роботи для призначення пенсії час роботи в наркологічному відділенні центральної районної лікарні зараховується в подвійному розмірі.
Що стосується посилання відповідача на той факт, що Любарською центральною районною лікарнею відкликано довідку від 25.10.2018 №2016 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній виданої ОСОБА_1 , то суд його оцінює критично, оскільки позивачем до матеріалів справи подано належну кількість доказів щодо наявності у нього трудового стажу на посаді лікаря - нарколога.
Враховуючи вищевикладене, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на посаді лікаря - нарколога Любарської районної лікарні з 15.08.1986 в подвійному розмірі, викладена у листі від 04.10.2019 № П-4425 є протиправною.
Посилання відповідача на те, що пільговий стаж позивача не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд не приймає, зважаючи на те, що приписи ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинними та підлягають застосуванню, та не суперечать Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" під час обчислення пільгового стажу.
Зважаючи на це, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності, зарахувавши до стажу в подвійному розмірі період виконання обов'язків лікаря-нарколога наркологічного кабінету Любарської районної лікарні.
Щодо твердження відповідача, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначив позивач в позовній заяв, про порушення своїх прав йому стало відомо з моменту отримання відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області викладеної у листі №П-4425 від 04.10.2019. Тобто, строк оскарження таких дій відповідача сплине 05.04.2020.
В свою чергу, що стосується посилання представника відповідача на той факт, що позивачу ще квітні 2019 року було відомо про вказані обставини, оскільки ОСОБА_1 звертався до районного суду з цивільним позовом, то суд їх не приймає до уваги, оскільки позивач звертався до Любарського районного суду про встановлення факту перебування на посаді. Жодних вимог про перерахунок пенсії чи визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправними з приводу такого перерахунку позивачем не виставлялось.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу подвійного розміру у зв'язку з виконанням обов'язків лікаря-нарколога наркологічного кабінету, викладеної у листі №П-4425 від 04.10.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності, зарахувавши до стажу в подвійному розмірі період виконання обов'язків лікаря-нарколога наркологічного кабінету Любарської районної лікарні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 18 грудня 2019 року.
Суддя Л.А.Шуляк