17 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11030/19
категорія 111020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі, за участю третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на її користь шляхом списання з Державного бюджету України з рахунку Державної казначейської служби України 51334,86 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оподаткування пенсій, починаючи від певної суми (більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць), є порушенням конституційного принципу рівності за ознакою майнового стану та носило не тільки незаконний, а й дискримінаційний характер. Також вважає, що відрахування податків з її щомісячного грошового утримання призвело до заподіяння шкоди, яка підлягає відшкодуванню в порядку ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України, оскільки Конституційним Судом України встановлено неконституційність змін, внесених до Податкового кодексу України.
Ухвалою від 16.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається, за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
На адресу позивача, яку позивач вказав у позовній заяві, направлялася ухвала суду від 16.10.2019 про призначення адміністративної справи до судового розгляду, але 25.11.2019 на адресу Житомирського окружного адміністративного суду повернувся конверт із зазначенням Укрпошти про його повернення до суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких підстав копія ухвали вважається врученою позивачу.
Копію ухвали відповідач та третя особа отримали 21.10.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що управління Казначейства, виконуючи свої повноваження, не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало. Фактичними даними, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не володіє. Вважає, що управління Казначейства є неналежним відповідачем у даній справі. Отже, законні підстави для вирішення питання про взаємовідносини між позивачем та управлінням Казначейства відсутні. Вказує також на те, що управління Казначейства здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду, та не є, як вважає позивач, органом, з якого підлягає стягнення.
У відповіді на відзив позивач наголошує на тому, що Управління Державної казначейської служби України у місті Житомирі є належним відповідачем у справі.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву просить застосувати постанову Верховного Суду від 15.11.2018 по справі №806/4827/15, а також просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи у їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена із посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VІІІ "Про звільнення суддів" і наказу голови Апеляційного суду Житомирської області від 21.09.2016 №190-к.
З 22.09.2016 перебуває на обліку в Пенсійному фонді та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці, яке нараховане у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 32 роки 8 місяців 9 днів відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2010 року.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
У зв'язку з внесенням змін до Податкового кодексу України при виплаті щомісячного довічного грошового утримання позивачу з цього довічного грошового утримання було утримано податок з доходів фізичних осіб та військовий збір за період з 01.09.2016 по 28.02.2018, що підтверджується довідкою Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.09.2018.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року №1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України. Закони та інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Зважаючи на ту обставину, що зміни, внесені до Податкового кодексу України Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" визнані неконституційними і втратили свою чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 від 27.02.2018, однак незаконне утримання коштів з грошового утримання позивача у зв'язку з дією вищевказаних норм мало місце з вересня 2016 року по лютий 2018 року, позивач недоотримала належні їй виплати саме через дію неконституційної норми закону, тому і компенсація цих коштів повинна бути здійснена в порядку ст. 152 Конституції України, ст.ст. 22, 1175 ЦК України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Неконституційність закону, встановлена Конституційним Судом України, є підставою для застосування до держави наслідків, передбачених ст. 1175 ЦК України, оскільки регламентована цією нормою цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям нормативно-правових актів, визнаних незаконними, стосується також і випадків визнання неконституційними законів.
Відповідно до п.п. 4, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011, визначена судом сума підлягає стягненню за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку органом Казначейства.
Оцінивши наявні у справі докази, суд враховує, що Конституційним Судом України встановлено неконституційність змін, внесених до Податкового кодексу України, а тому щомісячне відрахування податку з грошового утримання позивача призвело до заподіяння їй збитків у вигляді неотриманих доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода), які підлягають відшкодуванню в порядку ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.
Відповідно до п. 8 ст. 7, пп. 1, 2 ст. 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України "Про Державний бюджет України".
Отже, стягнення на користь громадянина майнової шкоди на підставі норм ст. 1175 ЦК України провадиться за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку, а не безпосередньо з Державної казначейської служби України.
Згідно з ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відсутність норми матеріального права, яка регулює порядок відшкодування шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, дає підстави застосувати аналогію закону, а у разі відсутності подібної правової норми - аналогію права.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" встановлено, що суд безпосередньо застосовує Конституцію України, зокрема у разі, коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України.
Оскільки право на відшкодування майнової шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, передбачено безпосередньо Конституцією України, позов підлягає задоволенню.
Правову позицію, викладену в судових рішеннях Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №552/1027/15-а, від 15.11.2018 у справі №806/4827/15, на які посилається відповідач, не можна застосовувати до даної справи, оскільки зазначені судові рішення постановлені за наслідками інших фактичних обставин справи, які стосувались правомірності утримання із пенсій позивачів податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а відтак і за іншого законодавчого регулювання спірних правовідносин. У даній же справі спір стосується відшкодування шкоди, завданої актом, що визнаний неконституційним.
Частинами першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що норми Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір" не передбачають розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі (вул. Святослава Ріхтера, 12/5, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 38035726), за участю третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про стягнення шкоди задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 51334,86 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.12.2019.
Суддя Н.М. Майстренко