Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 грудня 2019 р. Справа№200/10877/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Столяренко Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії
за участю:
від позивача: ОСОБА_3
від відповідача 2: ОСОБА_4 (в режимі відео конференції)
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (відповідач 1) та військової частини НОМЕР_1 (відповідач 2), в якому просив суд скасувати наказ № 2204 від 23.07.2019 та зобов'язати повернути відраховані з грошового забезпечення кошти на виконання наказу № 2204 від 23.07.2019.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в оскаржуваному ним наказі про притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності за виявлену нестачу комплектації польових кухонь, йдеться про встановлення в ході службового розслідування нестачі військового майна внаслідок недбалого ставлення до своїх службових обов'язків начальника продовольчої служби військової частини, який передав до взводу не укомплектовані належним чином польові кухні. Позивач зазначив, що він будь-яких актів про передачу кухонь під час прийняття посади не підписував, кухонь будь-якої комплектації йому не передавалося.
В наданих 02.12.2019 на вимогу суду письмових поясненнях позивач зазначив, що 08.02.2019 його призначено на посаду командира взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону. В рапорті від 28.02.2019 через виїзд за межі Київського гарнізону на військові навчання до с. Старичі Яворівського район Львівської області позивач клопотав про прийняття посади без актів приймання по службам. В поясненнях до суду позивач зазначив, після його виїзду за межі Київського гарнізону продовольча служба та польові кухні, нестачу в комплектації яких виявлено актом інвентаризації, залишилися в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 - у м. Біла Церква Київської області. Посилаючись на наведені обставини позивач зауважував на відсутності в нього можливості прийняти майно взводу після призначення його на посаду. В зазначених поясненнях причиною нескладання актів приймання майна взводу до від'їзду за межі гарнізону - 28.02.2019 позивач визначив перебування попереднього командиру взводу матеріального забезпечення на лікарняному.
В письмових поясненнях від 11.12.2019 позивач зазначив, що до 04.03.2019 польові кухні знаходилися в автопарку частини в м. Біла церква Київської області під охороною варти, на полігон до с. Старичі Яворівського район Львівської області польові кухні перевозилися із конвоєм, до складу якого позивач не входив. Після прибуття на полігон польові кухні знаходилися на території автопарку під фізичною охороною, за межі автопарку кухні не виїжджали, під час перебування на полігоні військовослужбовці харчувалися в їдальні, польові кухні не використовувалися. Посилаючись на наведені обставини позивач зауважував на неможливості складання актів прийняття майна взводу, у т.ч. польових кухонь.
В ході судового розгляду справи позивача та його представник наполягали на безпідставному притягненні до дисциплінарної та матеріальної відповідальності за виявлену нестачу майна взводу військової частини, командиром якого був призначений позивача.
Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому суду відзиві. В наданому відзиві відповідач зауважив, що з 08.02.2019 позивач обіймав посаду командира взводу матеріального забезпечення та отримував грошове забезпечення за відповідною посадою. Згідно рапорту позивача № 1460 від 28.02.2019, прапорщик ОСОБА_1 справи та посаду командира взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону прийняв 01.03.2019. Відповідач вважає, що про фактичну наявність майна, стосовно якого в подальшому було виявлено нестачу, в повній комплектації на час прийняття посади позивачем свідчить відсутність повідомлень про його нестачу від позивача.
Посилаючись на положення пунктів 16, 59, 120 Статуту внутрішньої служби відповідач зазначив, що позивач, перебуваючи на посаді командира взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , своїм рапортом підтвердив прийняття посади 01.03.2019, проте, під час перебування на посаді не вів обліку ввіреного йому військового майна, не зберігав його належним чином, що призвело до втрати військового майна. Враховуючи викладене, відповідач 2 вважає, що позивача обґрунтовано притягнуто до повної матеріальної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення.
В судовому засіданні представник відповідача 2 підтримав викладене ним у відзиві та письмових поясненнях, зауважував не необґрунтованості доводів позивача про неможливість прийняти майна вводу після призначення на посаду, оскільки позивач мав самостійно скласти акт наявного майна за відсутності інших осіб.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, судове засідання у справі призначено на 07.10.2019. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 09.10.19. В судовому засіданні 09.10.2019 судом постановлено ухвалу про залучення другого відповідача - військову частину НОМЕР_1 та ухвалу про відмову в залишенні позову без розгляду за клопотанням відповідача 2. Судове засідання відкладалося на 06.11.2019. У зв'язку із неявкою представників сторін до судового засідання, призначеного на 06.11.2019 подальший розгляду справи здійснювався в письмовому провадженні. Ухвалою від 08.11.2019 судом застосовано заходи забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 здійснювати відрахування з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі наказу № 2204 від 23.07.2019 до набрання законної сили рішенням в цій справі. Ухвалою від 08.11.2019 позовну заяву позивача залишено без руху через встановлення судом пропуску строку звернення до суду. Ухвалою від 26.11.2019 за наслідком розгляду клопотання позивача про визнання поважними строки звернення до суду із позовом про скасування наказу № 2204 від 23.07.2019 розгляду справи продовжено, судове засідання призначено на 09.12.2019. В судовому засіданні 09.12.2019 судом постановлено ухвалу про відмову у клопотанні Військової частини НОМЕР_1 про виклик свідків. Судове засідання відкладалося на 11.12.2019. В судовому засіданні, призначеному на 11.12.2019 постановлено ухвалу про відмову у передачі справи до іншого суду та проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 08.02.2019 проходить військову службу за контрактом у військовій частині частина НОМЕР_1 . Згідно наявного в матеріалах справи витягу з наказу № 36-РС від 08.02.2019 позивача призначено командиром взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону ВОС -868147 А.
Відповідно до наказу командира військової частини № 40 від 08.02.2019 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види військового забезпечення, наказано вважати таким, що з 08.02.2019 приступив до прийняття справ та посади з посадовим окладом 3350 грн. на місяць, ШПК «прапорщик».
Рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 зареєстрованим за вх. № 1460 від 28.02.2019 (арк. справи 87) позивач просив дозволу на прийняття посади командира взводу без здачі актів приймання передачі по службам у зв'язку із стислими строками та виїздом у відрядження за межі гарнізону. На зазначеному рапорті наявні резолюція командира 1 механізованого батальйону ОСОБА_5 про клопотання до командира військової частини НОМЕР_1 та резолюція командира військової частини НОМЕР_1 до служб НВЛ, НФФЕС щодо здачі актів до 15.03.2019.
У липні 2019 року в ході проведення службового розслідування за фактом виявленої нестачі технічних засобів та майна продовольчої служби у взводі матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону встановлено, що нестача матеріальних засобів батальйону сталась через недбале ставлення до своїх обов'язків начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 , через безвідповідальне передання майна не укомплектованого належним чином, неналежне ведення обліку технічних засобів та майна продовольчої служби, незадовільне виконання своїх обов'язків. Крім цього, встановлено недбале ставлення до виконання передбачених статутами, порадниками та інструкціями своїх службових обов'язків та зберігання майна взводу колишнім командиром взводу ОСОБА_1 в результаті чого заподіяно шкоду державі в загальній суму 21 046,42 грн.
Наказом «Про результати службового розслідування за фактом виявленої нестачі технічних засобів та майна продовольчої служби у взводі матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » № 2204 від 23.07.2019 затверджено результати проведеного службового розслідування. Пунктами 2 та 6 цього наказу начальнику фінансово-економічної служби військової частини наказано вирахувати з грошового забезпечення позивача завдані державі збитки в сумі 21 046,42 грн.; за грубе порушення ст. 16, 59, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України командиру взводу забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 прапорщику ОСОБА_1 відповідно до вимог 45, 62 (пункт В) Дисциплінарного статуту Збройних сил України накладено дисциплінарне стягнення, оголошено «сувору догану».
Відповідно до наказу № 2204 від 23.07.2019 в ході проведеної інвентаризації продовольчої служби на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 776 від 28.03.2019 інвентаризаційною комісією при знятті фактичних залишків технічних засобів та майна продовольчої служби у взводі матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону визначено нестачу технічних засобів та майна продовольчої служби матеріального забезпечення, а саме: автомобіль фургон хлібний Урал АФК -131 к-т 1 шт.; комплектуючі з 4-х комплектів кухонь польових КП - 30 зав. б/н та з комплекту КП-130 зав. № 80122414. В ході проведеного службового розслідування за фактом виявленої нестачі встановлено недбале ставлення до виконання своїх службових обов'язків та зберігання майна взводу, які передбачені військовими статутами, порадниками, інструкціями, колишнім командиром взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 прапорщиком ОСОБА_1 в результаті чого заподіяно шкоду державі на суму 21 046,12 грн. В наказі зазначено про встановлення матеріалами службового розслідування вини військовослужбовця у формі непрямого умислу, а особистій недбалості та особистій недисциплінованості, недбалому ставленні до військової служби та неналежному виконанні своїх службових обов'язків посадовими особами військової частини: колишнім командиром взводу матеріального забезпечення ОСОБА_1 та начальником продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_6 .
В матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_1 з приводу виявленої нестачі військового майна взводу матеріального забезпечення, датовані 10.08.2019.
Згідно до довідки № 1852 від 25.10.2019 з грошового забезпечення позивача на підставі наказу № 2204 від 23.07.2019 відраховано 2 236,59 грн., з яких у липні - 1115,39 грн., у серпні 2019 рок у- 1121,17 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут) визначені загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до ст. 9 Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст.11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (стаття 26 Статуту).
Дисциплінарний статут Збройних Сил України затверджено від 24.03.1999 № 551-XIV (надалі за текстом Дисциплінарний статут). Статтею 45 Дисциплінарного статуту в редакції, чинній на час застосування позивача дисциплінарного стягнення,передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно статті 62 Дисциплінарного статуту на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження старших прапорщиків (старших мічманів) у військовому званні на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) із звільненням з військової служби у запас.
Статтями 29, 30 Статуту передбачено що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Відповідно до ст. 31 Статуту, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Обов'язки командирів (начальників) визначені ст. 59 Статуту. Відповідно до цієї статті до обов'язків командира (начальника), окрім інших, входить: знати стан справ безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.
Порядок вступу на посаду командира, прийняття та здавання посади визначений статтями 63-64 Розділу 2 «Загальні обов'язки командирів (начальників)» Статуту.
Згідно статті 63 Статуту командири підрозділів (начальники) приймають і здають посаду особисто на підставі наказу по військовій частині (кораблю). Новопризначеного командира підрозділу (начальника) відрекомендовує особовому складові підрозділу старший командир (начальник). При прийманні та здаванні посади командиром підрозділу (начальником) обов'язково проводиться інвентаризація майна і техніки підрозділу (служби). За результатами проведеної інвентаризації складаються інвентаризаційні відомості та акт. Про прийняття і здавання посади командир підрозділу (начальник) подає рапорт у порядку підпорядкованості командирові військової частини (корабля).
Особа, яка приймає посаду, до свого рапорту додає акт про прийняття підрозділу. В акті зазначаються дані про склад підрозділу за списком і наявний; стан бойової та мобілізаційної готовності; морально-психологічний стан особового складу, стан військової дисципліни, бойової підготовки; наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів; житлові і побутові умови військовослужбовців.
Акт складається і підписується особою, яка приймає, та особою, яка здає посаду, а також начальниками служб військової частини, головою та членами внутрішньої перевірочної комісії. До акта додаються інвентаризаційні відомості про майно та техніку підрозділу (служби).
Згідно статті 64 Статуту встановлені такі терміни для прийняття і здавання посад: командира полку (корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) - не більше ніж 10 днів, заступника командира з тилу - не більше ніж 20 днів, командира батальйону та командира роти (корабля 3 і 4 рангу) - не більше ніж 5 днів, начальника служби, якому підпорядковані склади, - не більше ніж 15 днів.
Іншим посадовим особам термін прийняття і здавання посади встановлює старший командир (начальник). Закінченням прийняття (здавання) посади вважається дата затвердження старшим командиром (начальником) відповідного акта.
Посадові обов'язки командира взводу визначені пунктами 119-120 Статуту.
Основи організації та ведення військового (корабельного) господарства, права та обов'язки посадових осіб військової частини (корабля) та з'єднання, пов'язані з веденням військового (корабельного) господарства визначені Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 22 грудня 1997 р. за N 615/2419.
Порядок приймання та здавання справ і посад особами, що відають військовим (корабельним) господарством визначений розділом 9 цього Положення.
Пунктами 9.1.1 та 9.1.2. цього розгляд передбачено, що з метою підвищення відповідальності за керівництво військовим (корабельним) господарством і забезпечення збереження державної власності всі посадові особи при призначеннях і переміщеннях зобов'язані здавати та приймати справи і посаду.
Для приймання та здавання справ і посади, починаючи з начальника служби військової частини та вище і їм відповідних посадових осіб, наказом старшого командира (начальника) призначається комісія.
У роботі щодо приймання та здавання справ і посади всіма матеріально відповідальними особами військової частини (з'єднання) обов'язково бере участь внутрішня перевірочна комісія.
Приймання та здавання справ і посади (у господарському відношенні) включає: вивчення тим, хто приймає посаду, стану військового господарства (служби), а також стану природоохоронних об'єктів, їх будівництва (реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених на це коштів; знайомлення з посадовими особами; здавання тим, що здає посаду, а тим, що приймає,- перевірку та приймання матеріальних засобів, коштів і документів; документальне оформлення приймання та здавання справ і посади.
Відповідно до пункту 9.1.4. Положення для приймання та здавання справ і посади встановлюються такі строки: командира військової частини - не більше 10 днів; заступника командира військової частини і з'єднання з тилу і їм відповідних посадових осіб - не більше 20 днів: начальника служби військової частини і з'єднання - не більше 15 днів; начальника клубу військової частини і з'єднання - не більше 15 днів; начальника складу, хлібозаводу (хлібопекарні) і їдальні - не більше 10 днів; начальника майстерні частини (з'єднання) - не більше 5 днів; командира і старшини підрозділу - не більше 5 днів; командира взводу - не більше 3 днів.
Строк приймання та здавання справ і посади рахується з моменту прибуття у військову частину (з'єднання) призначеної для прийому справ і посади особи.
Іншим посадовим особам строк приймання і здавання справ і посади визначається старшим начальником (але не більше 10 днів).
Приймання та здавання справ посадовими особами, що відають військовим (корабельним) господарством, оформлюється актом (пункту 9.1.7. Положення). До акта додаються відомості наявності і якісного стану матеріальних засобів з указанням наявності, якісного стану, надлишків і нестач, а також пояснення того, хто здає справи і посаду, про причини виникнення нестачі, надлишків.
У тих випадках, коли той, хто здає, або заново призначений начальник має по окремих статтях акту заперечення, він викладає їх у письмовій формі в акті під час його підписання.
Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами на момент видання наказу, що оскаржується, визначався Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-вр (далі Положення).
Відповідно до п. 2 зазначеного Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Відповідно до п. 3 Положення військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявності; заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності. Відповідно до п. 4 Положення відшкодування шкоди військовослужбовцями провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.
Відповідно до п. 13 Положення військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: а) умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; б) приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; в) заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; г) дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; ґ) недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Предметом спору у справі позивач визначив наказ «Про результати службового розслідування за фактом виявленої нестачі технічних засобів та майна продовольчої служби у взводі матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » № 2204 від 23.07.2019.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України виходить, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір. Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.
Із врахуванням наведеного, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у вирішенні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише у разі встановлення наявності порушення прав особи, що звернулася до суду із позовом, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Оскільки наказ «Про результати службового розслідування за фактом виявленої нестачі технічних засобів та майна продовольчої служби у взводі матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » № 2204 від 23.07.2019 стосується прав та обов'язків позивача лише в частині пунктів 2 та 6, в яких йдеться про притягнення позивача до матеріальної та дисциплінарної відповідальності, вимоги позивача про його скасування в частині інших пунктів, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Оскаржуваний наказ «Про результати службового розслідування за фактом виявленої нестачі технічних засобів та майна продовольчої служби у взводі матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » № 2204 від 23.07.2019 прийнятий за результатом проведення службового розслідування за фактом виявленої нестачі майна взводу матеріального забезпечення військової частини під час проведеної інвентаризації у березні 2019 року.
Приписами Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 на посадових осіб військової частини та її підрозділів покладено обов'язки здійснення організації та ведення військового господарства, встановлено відповідальність за наведене господарство.
Із врахуванням положень статті 63 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України позивач після призначення на посаду командира взводу матеріального забезпечення мав прийняти зазначену посаду та скласти акт про прийняття майна підрозділу. Із врахуванням резолюції командира військової частини НОМЕР_1 на рапорті позивача від 28.02.2019, строк складання акту про прийняття підрозділу встановлений до 15.03.2019.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, жодних дій, спрямованих на встановлення фактичної наявності майна взводу, в період від дня прийняття посади командиру взводу матеріального забезпечення до проведення інвентаризації, в ході якої встановлено нестачу комплектації польових кухонь взводу наприкінці березня 2019 року, позивачем здійснено не було. В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про існування обставин, які б перешкоджали позивачу скласти акт про прийняття взводу матеріального забезпечення із визначенням в ньому .
Нездійснення позивачем дій спрямованих на встановлення фактичної наявності майна взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону свідчить про порушення ним статті 16, 59, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України.
Суд не приймає пояснення позивача стосовно неможливості здійснення ним прийняття майна взводу по службам в період з лютого 2019 року по березень 2019 року по незалежним від нього причинам, та вважає їх недостовірними, оскільки будь-яких документів на їх підтвердження позивачем не надавалося, в ході розгляду справи позивачем неодноразово змінювалися пояснення, останні надані позивачем пояснення спростовують ті, що були ним надані раніше.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи суд вважає правомірними висновки відповідача 2 щодо допущення позивачем статей 16, 59, 120 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Наведене свідчить про обґрунтованість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, з огляду на що підстави скасування п. 6 наказу відповідача 2 № 2204 від 23.07.2019 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відсутні.
При вирішенні питання про правомірності притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності суд виходить із наступного.
Приписами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 передбачено прийняття посади та майна, проведення складення за фактом проведення такого прийняття відповідного акту із зазначенням відомостей про наявність і якісний стану матеріальних засобів з зазначенням наявності, якісного стану, надлишків і нестач.
Як вже зазначалося вище, позивача призначено на посаду 08.02.2019, проте в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про проведення інвентаризації майна взводу.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача на фактичне прийняття позивачем посади з 01.03.2019 та майна, з посиланням на рапорт позивача зареєстрований за вх. № 1460 від 28.0.2019, оскільки в даному рапорті йдеться про перенесення строків прийняття посади по службам, а не про її фактичне прийняття. Статутом внутрішньої служби передбачено можливість встановлення прийняття посади по службам тільки шляхом складання відповідного акту. Нескладання зазначеного акту у встановлені строки не може розцінюватися як фактичне прийняття посади по службам.
За змістом наявних в матеріалах справи документів в ході проведеного службового розслідування обставина прийняття позивачем майна взводу або передача зазначеного майна попереднім командиром взводу не встановлювалася.
Пунктом 2 оскаржуваного наказу позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності. Перелік підстав притягнення особи до повної матеріальної відповідальності визначений пунктом 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-вр, є вичерпним і розширенню не підлягає. В наказі та акті службового розслідування, що оскаржується, відповідачем не зазначено яку саме з наведених обставин ним було встановлено, не визначено причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою позивача втратою військового майна, що виключає можливість визначення правомірним притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено причино наслідкового зв'язку між фактом втрати військового майна та невиконання (неналежного виконання) позивачем посадових обов'язків; не доведено наявності підстав притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності. Отже, з позивача протиправно стягнуто кошти в сумі 2 236,59 грн., на підставі зазначеного пункту наказу № 2204 від 23.07.2019, стягнуті кошти мають бути повернуті позивачу.
За змістом позову позивачем визначено 2 відповідача у справі, оскільки під час прийняття наказу № 2204 від 23.07.2019 командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 діяв від імені військової частини НОМЕР_1 , належним відповідачем у справі є Військова частина НОМЕР_1 , командир військової частини ОСОБА_2 , є неналежним відповідачем у справі, а тому в задоволенні заявлених позивачем вимог до нього слід відмовити.
Враховуючи встановлення судом правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та протиправності притягнення позивача до матеріальної відповідальності згідно п. 2 Наказу № 2204 від 23.07.2019 та подальшого стягнення з позивача коштів на підставі зазначеного пункту, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в частині скасування пункту 2 Наказу № 2204 від 23.07.2019 та зобов'язання повернути позивачу безпідставно утримані з грошового забезпечення позивача коштів в сумі 2 236,59 грн..
Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.
З огляду на викладене вище, на підставі положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997, Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-вр та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до командира військової частини ОСОБА_7 (адреса: АДРЕСА_2 ) та Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання повернути кошти, - задовольнити частково.
Скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування за фактом виявленої нестачі технічних засобів та майна продовольчої служби у взводі матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » № 2204 від 23.07.2019 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 стягнуті на виконання наказу № 2204 від 23.07.2019 кошти в сумі 2 236,59 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2019 року.
Суддя А.С. Михайлик