Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 грудня 2019 р. Справа№200/13483/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Новотроїцьке рудоуправління» (код ЄДРПОУ 00191810, 85732, Донецька область, смт. Новотроїцьке, вул. Радянська, 85)
до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59)
про визнання протиправним та скасування рішення від 10 жовтня 2019 року № 12127/10/05-99-32-02, зобов'язання вчинити певні дії
Приватне акціонерне товариство «Новотроїцьке рудоуправління» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального від 10 жовтня 2019 року № 12127/10/05-99-32-02, зобов'язання відповідача надати ліцензію на право зберігання пального строком дії з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2024 року.
Ухвалою від 25 листопада 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/13483/19-а за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 13 грудня 2019 року суд відмовив Головному управлінню ДФС у Донецькій області у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі № 200/13483/19-а.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, прийняте рішення від 10 жовтня 2019 року про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального прийняте з порушенням норм діючого законодавства України та підлягає скасуванню.
Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що враховуючи ненадання позивачем визначених статтею 15 Закону № 481 документів (їх завірених копій) для отримання ліцензії на право зберігання пального у місці зберігання пального, у видачі ліцензії на право зберігання пального згідно з поданою заявою було відмовлено, у зв'язку із встановленими зазначеними у рішенні недоліками.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Приватне акціонерне товариство «Новотроїцьке рудоуправління» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191810, перебуває на обліку у податковому органі.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що у червні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо видачі ліцензії на право зберігання пального разом з наданням належним чином засвідчених копій необхідних документів та отримав відповідний опис документів, відповідно до якого позивач разом із заявою надав: договір оренди землі від 6 квітня 2005 року, ситуаційний план розташування місця зберігання пального, бухгалтерська довідка про введення в експлуатацію основних засобів, інвентарні картки та акти приймання передачі основних засобів, дозвіл № 2924.12.14 експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, лист про продовження строку дії дозволу, дозвіл № 0883.17.14 експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, паспорта паливороздаточних колонок «Шельф»;, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, паспорт насоса самовсмоктувального.
За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем було прийняте рішення про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального від 1 липня 2019 року № 51485/10/05-99-40-01-18, в якому зазначено, що під час опрацювання заяви та поданих разом із заявою документів (їх завірених копій) підприємства на одержання ліцензії на право зберігання пального у місці зберігання пального, встановлено, що підприємством не подано (подано з порушеннями статті 15 Закон № 481) наступні документи або їх завірені копії: дозвіл на початок виконання роби підвищеної небезпеки.
1 жовтня 2019 року позивач знову звернувся до відповідача із заявою про видачу ліцензії на право зберігання пального. До заяви позивачем були надані наступні документи: платіжне доручення про оплату за ліцензію № 3564 від 12 червня 2019 року, ситуаційний план ПРАТ «НТРУ», копія договору оренди землі від 6 квітня 2005 року, зареєстрованого у Волноваському РВ ДРФ ДП «ЦДЗК» 6 липня 2005 року № 040515000013, копія додаткової угоди б/№ від 21 листопада 2005 року до договору оренди землі від 6 квітня 2005 року, зареєстрованого у Волноваському РВ ДРФ ДП «ЦДЗК» 6 липня 2005 року № 040515000013, копія додаткової угоди № 2 від 2 липня 2008 року до договору оренди землі від 6 квітня 2005 року, зареєстрованого у Волноваському РВ ДРФ ДП «ЦДЗК» 6 липня 2005 року № 040515000013, копія формуляру на колонку паливороздаточну «Шельф 100» 1-КЕД-90-0.25-1- 1ВК, виробництва ТОВ «НВК «Шельф», 26.06.2014 р.в., заводський № 10075, копія формуляру на колонку паливороздаточну «Шельф 100» 1-КЕД-90-0.25-1- 1ВК, виробництва ТОВ «НВК «Шельф», 26 червня 2014 року випуску, заводський № 10074, копія градуювальної таблиці на стальний горизонтальний циліндричний резервуар типу РГС № 1, копія свідоцтва № 79908 про повірку резервуару горизонтального циліндричного РГС зав. № 14, копія градуювальної таблиці на стальний горизонтальний циліндричний резервуар типу РГС № 14, копія свідоцтва № 79910 про повірку резервуару горизонтального циліндричного РГС зав. № 7, копія градуювальної таблиці на стальний горизонтальний циліндричний резервуар типу РГС № 7, копія свідоцтва № 79909 про повірку резервуару горизонтального циліндричного РГС зав. № 11, копія градуювальної таблиці на стальний горизонтальний циліндричний резервуар типу РГС № 11, копія керівництва з експлуатації на «Насосні самовсасывающие 1СВН- 80Д», копія паспорту на трифазний асинхронний двигун типу АІММ132М4У2.5, 14 січня 2015 року випуску, зав. № 11162, копія інвентарної картки обліку основних засобів № 4555 від 19 грудня 2005 року «Ємність для ПММ Р-50», копія акту приймання-передачі основних засобів (Ємність для ПММ) від 1 грудня 2005 року, копія інвентарної картки обліку основних засобів від 30 червня 2018 року «Зливна голівка жд цистерн РС-75», копія акту приймання-передачі основних засобів (Зливна голівка жд цистерн РС-75) від 30 червня 2018 року, копія інвентарної картки обліку основних засобів «Колонка та блок-пункт для заправки ГММ», копія акту приймання-передачі основних засобів (Колонка та блок-пункт для заправки ГММ) від 1 березня 2001 року, копія інвентарної картки обліку основних засобів від 31 березня 2019 року «Агрегат електронасосний АСВН-80», копія акту приймання-передачі основних засобів від 31 березня 2019 року (Агрегат електронасосний АСВН-80), копія інвентарної картки обліку основних засобів від 27 серпня 2014 року «Бензоколонка ПРК «Шельф 100» 1 КЕД 90-0,25-1-ВК», копія акту приймання-передачі основних засобів від 27серпня 2014 року (Бензоколонка ПРК «Шельф 100» 1 КЕД 90-0,25-1-ВК), копія інвентарної картки обліку основних засобів від 27 серпня 2014 року «Бензоколонка ПРК «Шельф 100» 1 КЕД 90-0,25-1-ВК», копія акту приймання-передачі основних засобів від 27 серпня 2014 року (Бензоколонка ПРК «Шельф 100» 1 КЕД 90-0,25-1-ВК), копія інвентарної картки обліку основних засобів від 31 травня 2010 року «Резервуар для нафтопродуктів», копія акту приймання-передачі основних засобів від 30 травня 2010 року (Резервуар для нафтопродуктів горизонтальний однокорпусний наземний 50 м3) від 1 березня 2001 року ПРАТ «НОВОТРОЇЦЬКЕ РУДОУПРАВЛІННЯ», копія інвентарної картки обліку основних засобів від 25.10.2010 «Резервуар 50 м3», копія акту приймання-передачі основних засобів від 25 жовтня 2010 року (Резервуар 50 м3), копія інвентарної картки обліку основних засобів «Насос ДС-125», копія акту приймання-передачі основних засобів від 28.01.2008 (Насос ДС-125), копія інвентарної картки обліку основних засобів від 25 жовтня 2010 року «Резервуар 50 м3», копія акту приймання-передачі основних засобів від 25 жовтня 2010 року (Резервуар 50 м3), копія інвентарної картки «Склад масел 2х (10 м3та 7 м3)», копія інвентарної картки «Екіпірувальні пристрої тепловозо-вагонного депо Склад масел ємністю 50 м3 2 шт.х25 м3», копія інвентарної картки обліку основних засобів від 1 грудня 1981 року «Резервуар 50 м3», копія листа ГУ Держпраці у Донецькій області № 11/8349 від 30 листопада 2017 року щодо продовження строку дії дозволу, копія дозволу № 2924.12.14 від 4 грудня 2012 року, копія дозволу № 0883.17.14 від 20 грудня 2017 року, копія дозволу № 2923.12.14 від 4 грудня 2012 року, копія дозволу № 1566.16.14 від 5 вересня 2016 року, про що свідчить опис документів від 1 жовтня 2019 року.
За результатами розгляду заяви від 1 жовтня 2019 року відповідачем було прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального від 10 жовтня 2019 року № 12127/10/05-99-32-02, яким встановлено, що підприємством не подано (подано з порушеннями) визначені статті 15 Закону № 481 наступні документи або їх завірені копії: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, або копій документів, що підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна, необхідні для здійснення роздрібної торгівлі пальним, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року. Тому, було відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право зберігання пального згідно з поданою заявою у зв'язку із встановленими та зазначеними недоліками.
Надаючи правову оцінки даним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статі 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 191.1.13 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом.
Статтею 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року № 222-VIII (далі - Закон № 222) визначено термін «ліцензування», тобто це засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.
Відповідно до пункту 7 статті 7 Закону № 222, виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального ліцензуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР.
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій. Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступі.
Відповідно до частини 20 статті 15 Закону № 481, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Згідно з частиною 8 статті 15 Закону № 481, суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.
Частинами 31, 37, 40, 43 статті 15, частиною 3 статті 18 Закону № 481 визначено перелік документів та/або їх завірених заявником копій, які подаються заявником разом з заявою для отримання ліцензії на право роздібної торгівлі пальним та на право зберігання пального, а саме:
1) ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію;
2) документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
3) акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального (ч.37 ст.15 Закону № 481), або копії документів, що підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна, необхідні для здійснення роздрібної торгівлі пальним, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року;
4) дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;
5) у разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта;,
6) у разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
Згідно з частиною 44 статті 15 Закону № 481, ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у Законі № 481 документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 222 орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів. При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі ліцензії з причин, раніше не зазначених у рішенні про відмову у видачі ліцензії (крім не усунення чи усунення не в повному обсязі здобувачем ліцензії причин, що стали підставою для попередньої відмови; наявності в новій інформації, поданій здобувачем ліцензії, підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії) за умови, що на момент повторного розгляду раніше подані документи зберегли свою актуальність.
Відповідно до норм частини 6 статті 13 Закону № 222 у рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії, пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-ІV (далі Закон № 2806) документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів і господарської діяльності.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльність» дія цього Закону не поширюється па відносини у сфері ліцензування господарської діяльності (крім відносин щодо видачі документів дозвільного характеру, необхідних для отримання ліцензій на провадження певного виду господарської діяльності), охорони державного кордону, державної митної справи, державного експортного контролю, державного регулювання ринків фінансових послуг, охорони державної таємниці (провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею), захисту економічної конкуренції, на відносини щодо сертифікації оператора системи передачі відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", а також на дозвільну систему, що поширюється на операції зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами, дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії, дозвільну діяльність у сфері цивільної авіації, у сфері телебачення і радіомовлення.
Відповідно до частини 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається. У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом. При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком не усунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).
Відповідно до частини 6 статті 4-1 Закону № 2806 у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
Отже, як вже було встановлено вище, відповідач 1 липня 2019 року прийняв рішення про відмову у видачі позивачу ліцензії на право зберігання пального, зазначивши на відповідні недоліки, а саме відсутній дозвіл на початок виконання роби підвищеної небезпеки. Тому, позивач 1 жовтня 2019 року звернувся повторно із завою про наданні відповідної ліцензії із урахуванням недоліків які були зазначені відповідачем у рішенні від 1 липня 2019 року, проте 10 жовтня 2019 року відповідач знову прийняв рішення про відмову у видачі ліцензії, проте зазначив зовсім інші недоліки, ніж були зазначені у рішенні від 1 липня 2019 року, а саме відсутні документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, або копій документів, що підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна, необхідні для здійснення роздрібної торгівлі пальним, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року. Тобто, позивач у порушення норм Закону № 222 та Закону № 2806 при повторному розгляді документів допустив відмову у видачі ліцензії з причин, раніше не зазначених у рішенні про відмову у видачі ліцензії.
Суд зазначає, що позивач при повторному зверненні до податкового органу з відповідною заявою від 1 жовтня 2019 року мав законні очікування на отримання відповідної ліцензії, адже відповідач не зазначив первісно інших недоліків, які стали підставою для відмови у видачі ліцензії, а тому позивач не міг їх усунути, що призвело до значного затягування самого процесу отримання ліцензії не з вини підприємства.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна вимога в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10 жовтня 2019 року № 12127/10/05-99-32-02 про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати позивачу відповідну ліцензію суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, видача ліцензії є дискреційним повноваженням податкового органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу ліцензії на право зберігання пального, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 1 жовтня 2019 року про видачу ліцензії на право зберігання пального, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.
За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.
Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до платіжного доручення від 11 листопада 2019 року № 6899 у сумі 1921 грн., який підлягає стягненню у повному обсязі з відповідача з урахуванням лише обрання судом іншого способу захисту порушених прав позивача, який відповідає діючому законодавству, що й спричинило часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Новотроїцьке рудоуправління» (код ЄДРПОУ 00191810, 85732, Донецька область, смт. Новотроїцьке, вул. Радянська, 85) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправним та скасування рішення від 10 жовтня 2019 року № 12127/10/05-99-32-02, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області про відмову Приватному акціонерному товариству «Новотроїцьке рудоуправління» у видачі ліцензії на право зберігання пального від 10 жовтня 2019 року № 12127/10/05-99-32-02.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства «Новотроїцьке рудоуправління» від 1 жовтня 2019 року про видачу ліцензії на право зберігання пального, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Новотроїцьке рудоуправління» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 18 грудня 2019 року. Повне судове рішення складено 18 грудня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар