17 грудня 2019 року м. Ужгород№ 260/1512/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання - Олійник В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 грудня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 18 грудня 2019 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні стажу при обчисленні пенсії позивачу період роботи з 28.11.1992 року по 15.01.1999 року в МП "Спортінг" та зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області провести повторний розрахунок пенсії позивача починаючи з часу призначення 13.09.2019 року шляхом зарахування до страхового стажу роботи період з 28.11.1992 року по 15.01.1999 року в МП "Спортінг" та не врахований при обчисленні пенсії останній місяць роботи вересень 2019 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 17.09.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Згідно відповіді ГУ ПФУ в Закарпатській області від 21.10.2019 року позивача повідомлено про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи в МП "Спортінг" з 28.11.1992 року по 15.01.1999 року, оскільки, записи у трудовій книжці завірені печаткою підприємства Української РСР та непідтверджені первинними документами з архівних установ.
З таким рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області позивач не погоджується, вважає його протиправним, оскільки запис міститься в трудовій книжці, яка відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а відсутність документів про роботу в архівних установах при наявності відповідного запису трудовій книжці не є підставою для не зарахування до трудового стажу відповідного стажу роботи. Щодо печатки, то вона була виготовлена за 2 роки і 9 місяців до затвердження наказу Міністерства внутрішніх справ України № 643 від 18.10.1993 року, згідно якого, юридичні особи використовували печатки з реквізитами УРСР до здавання їх на знищення та отримання дозволу на виготовлення нових печаток без визначення якогось терміну та обов'язку їх заміни. У практичному застосуванні при підтвердженні окремих періодів страхового стажу, засвідчених печаткою Української РСР, орган ПФУ мав би насамперед з'ясувати факт наявності реєстрації підприємства як суб'єкта господарювання і лише коли цей факт не підтверджено - відмовити у зарахуванні.
З огляду на викладене, позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх законних прав.
В судове засідання позивач не з'явився, при цьому, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримуючи позовні вимоги в повному обсязі.
ГУ ПФУ в Закарпатській області надано відзив на позовну заяву, згідно якого, не погоджується з позовними вимогами позивача з огляду на наступне. Починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - не менше 26 років. 17.09.2019 року позивач звернувся до Ужгородського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При розрахунку трудового стажу позивачу не було зараховано період ро боти з 28.11.1992 року по 15.01.1999 року в МП "Спортінг". Вищевказаний період роботи не включений в розрахунок страхового стажу оскільки записи трудової книжки завірені печаткою неіснуючої на той час держави УРСР. Разом з тим, на підставі постанови ВРУ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 24.08.1991 року № 1427-12, якою передбачено, що у зв'язку з проголошенням незалежності України та прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України, а також, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 року № 643, яким затверджена Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, підприємства зобов'язані були замінити власні печатки на нові.
Заявою представника відповідача від 05.12.2019 року останній просить провести розгляд справи за його відсутності, при цьому, заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 02.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Ужгородського відділу обслуговування громадян Пенсійного фонду України в Закарпатській області про надання допомоги щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії, у відповідності до вимог п.3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.
З 13.09.2019 року позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, період роботи з 28.11.1992 року по 15.01.1999 року в МП "Спортінг" не включений відповідачем в розрахунок страхового стажу, оскільки записи трудової книжки завірені печаткою підприємства Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
17.09.2019 року позивач звернувся із заявою до Ужгородського відділу обслуговування громадян Пенсійного фонду України в Закарпатській області про призначення пенсії.
07.10.2019 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Закарпатській області, якою просив переглянути матеріали пенсійної справи для можливості зарахування спірного стажу.
У відповідь на вказану заяву, 21.10.2019 року позивачу надано відповідь ГУ ПФУ в Закарпатській області за № 673/І-99-01, згідно якої, зважаючи на те, що період роботи з 28.11.1992 року по 15.01.1999 року в МП "Спортінг" завірений печаткою підприємства УРСР, то з метою надання практичної допомоги у витребуванні уточнюючої довідки спеціалістами Ужгородського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) було направлено відповідні запити до архівних установ. Згідно направлених запитів на адресу органу Пенсійного фонду надійшли відповіді архівного відділу Ужгородської міської ради, Ужгородського районного трудового архіву, а також Державного архіву Закарпатської області про відсутність на зберіганні документів МП "Спортінг". Враховуючи викладене, позивача повідомлено що підстав для зарахування до страхового стражу спірного періоду роботи не має.
Не погодившись із відмовою відповідача у зарахуванні страхового стажу для призначення пенсії, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд виходить з того, що соціальний захист гарантований кожному громадянину України Конституцією України (ст. 46) і не може бути ніким обмежений. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З відповіді ГУ ПФУ в Закарпатській області від 21.10.2019 року № 673/І-99-01, а також відзиву відповідача видно, що ОСОБА_1 до його страхового стажу відповідачем не було зараховано періоди роботи з 28.11.1992 року до 15.01.1999 року у МП "Спортінг" у зв'язку з тим, що записи про звільнення завірені печаткою УРСР.
28.11.1992 року відповідно до наказу від 28.11.1992 № 37, позивач був прийнятий на роботу товарознавцем МП "Спортінг", запис у трудовій книжці № 13 (а.с. 11).
Згідно з записом № 14 у трудовій книжці позивача, на підставі наказу від 14.01.1999 року № 2, 15.01.1999 року останній був звільнений за власним бажанням (а.с. 11).
Вказані записи у трудовій книжці посвідчені підписом директора і відбитком печатки підприємства, після назви якої міститься назва УРСР.
Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що оскільки записи у трудовій книжці позивача є неналежними, отже при підтвердженні страхового стажу за цей період слід користуватись Порядком № 637, який передбачає, що до розрахунку страхового стажу враховуються записи трудової книжки про періоди роботи, що скріплені печаткою УРСР по 31.10.1993 року.
Суд не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди і, отже, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Твердження відповідача про те, що періоди роботи ОСОБА_1 з 28.11.1992 року до 15.01.1999 року у МП "Спортінг", зарахувати до страхового стажу неможливо у зв'язку з тим, що періоди роботи у даних організаціях завірено печаткою УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, а положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 року "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 року № 643 не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов'язок їх заміни. Не впливає на права та законні інтереси позивача й факт припинення статусу СРСР як суб'єкта міжнародного права, а також факт створення Співдружності Незалежних Держав.
На думку суду, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Проаналізувавши встановлені на підставі поданих сторонами доказів фактичні обставини у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що рішення відповідача про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 28.11.1992 року до 15.01.1999 року у МП "Спортінг" є неправомірним, а порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Разом з тим, що стосується позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області провести повторний розрахунок пенсії позивача починаючи з часу призначення 13.09.2019 року шляхом зарахування до страхового стажу роботи не врахований при обчисленні пенсії останній місяць роботи вересень 2019 року, суд зазначає таке.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із абз. 1 ч.1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя статті 24 Закону №1058-IV в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII застосовується з 01 жовтня 2017 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина перша статті 21 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
За приписами ст. 1 Закону № 1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Частинами 4 - 6, 9, 10, 12 ст. 20 Закону №1058-IV встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, відсутність у Пенсійного фонду відомостей про сплату єдиного внеску, не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 року у справі № 414/736/17, від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17, від 27.03.2018 року у справі № 208/6680/16-а.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що відповідач повинен зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 28.11.1992 року до 15.01.1999 року у МП "Спортінг", а також період роботи з 31.08.2019 року по 16.09.2019 року, які зазначені у його трудовій книжці.
Як видно з матеріалів справи, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком, позивачу виповнилось повних 60 років та, як підтверджено наявними у матеріалах справи копіями трудової книжки, страховий стаж ОСОБА_1 становить більше 27 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком з 13.09.2019 року з урахуванням періодів роботи з 28.11.1992 року до 15.01.1999 року у МП "Спортінг", а також період роботи з 31.08.2019 року по 16.09.2019 року у Приватного підприємця ОСОБА_2 .
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено неправомірність вимог позивача у адміністративній справі.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи в МП "Спортінг" з 28.11.1992 року по 15.01.1999 року, а також період роботи з 31.08.2019 року по 16.09.2019 року у Приватного підприємця ОСОБА_2 , в зв'язку з чим, здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення у зв'язку із зарахуванням до страхового стажу вказаного періоду роботи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 768,40 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4 код ЄДРПОУ 30453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 28.11.1992 року по 15.01.1999 року у МП "Спортінг", а також період роботи з 31.08.2019 року по 16.09.2019 року у Приватного підприємця ОСОБА_2 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 28.11.1992 року по 15.01.1999 року у МП "Спортінг", а також період роботи з 31.08.2019 року по 16.09.2019 року у Приватного підприємця ОСОБА_2 , відповідно до записів у трудовій книжці.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення у зв'язку із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 28.11.1992 року по 15.01.1999 року у МП "Спортінг", а також період роботи з 31.08.2019 року по 16.09.2019 року у Приватного підприємця ОСОБА_2 .
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768,40 грн.
6. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Рейті