12 грудня 2019 року Справа № 160/9997/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними листи-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань призначення та перевірки пенсії №1, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області Управління застосування пенсійного законодавства Відділ з питань призначення та перерахунків пенсії № 1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, щодо не врахування до трудового стажу роботу у Ясли-сад № 210 з 05.10.1981 р. по 18.12.1985 р. та роботу у Ясли-сад № 60 з 19.12.1985 р. по 31.08.1993 р. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) протиправними; визнати Листи-рішення № 3078/03.05-12 від 15.07.2019 р. та № 5316/4-09 від 31.07.2019р. неправомірними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області Управління застосування пенсійного законодавства Відділ з питань призначення та перерахунків пенсії № 1 нарахувати пенсію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням періоду її роботи у Ясли-сад № 210 з 05.10.1981 р. у по 18.12.1985 р. у та у Ясли-сад № 60 з 19.12.1985 р. по 31.08.1993 р.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком. Проте, Листом-рішенням № 3078/03.05-12 від 15.07.2019р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області відмовлено позивачу в призначені пенсії, у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 05.10.1981 року по 18.12.1985 року у Ясли-сад № 210 через відсутність печатки при звільнені (стаж роботи 4 роки 2 місяця 14 днів) та періодів роботи з 19.12.1985 р. по 31.08.1993 р. у Ясли-сад № 60 через відсутність в трудовій книжці записів про реорганізацію яслів-садку № 60 в навчально-виховний комплекс № 1 ( стаж роботи 7 років 8 місяців 13 днів).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 р., адміністративний позов залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з виправленням позивачем вказаних в ухвалі суду від 16.10.2019 р.недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.
Також, вищезназначеною ухвалою судом витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію пенсійної справи позивача.
На виконання вимог ухвали суду 13.11.2019 р. на адресу суду 06.12.2019р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято правомірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного стажу роботи.
Крім того, 06.12.2019р. представником відповідача до суду надано належним чином завірену копію пенсійної справи позивача.
У відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (далі - позивач) 1960р.н. звернулася 16.05.2019р. до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, Листом-рішенням № 3078/03.05-12 від 15.07.2019р. Управлінням застосування пенсійного законодавства Відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області було відмовлено позивачу в призначені пенсії. Відмова обґрунтована неможливістю зарахувати до страхового стажу періоди роботи, а саме: робота з 05.10.1981 р. по 18.12.1985 р. - Ясли-сад № 210 (так мовою оригіналу) -відсутня печатка при звільнені; робота з 19.12.1985 р. по 31.08.1993 р. - Ясли-сад № 60 (в трудовій книжці відсутні записи про реорганізацію яслів-садку № 60 в навчально-виховний комплекс № 1).
Не погодившись з викладеними Управлінням застосування пенсійного законодавства Відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області підставами, для відмови у призначені пенсії, позивач звернулася до Головного управляння пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідно до листа - рішення 31.07.2019 р. № 5316/4-09 Головним управлянням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також було відмовлено у призначені пенсії та зазначено, що довідка № 47 від 18.11.2014 р. видана комунальним дошкільним навчальним закладом № 210 за період роботи з 05.10.1981р. по 18.12.1985р., яка міститься в архівній відмовній справі не врахована, оскільки відсутні підстави видачі.
Позивач вважає такі рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області протиправними, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону України №1058-IV).
Згідно з ч.4 ст. 24 Закону України №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 1, 2. З «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі - Інструкція № 58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Так, відповідно до листа - рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 3078/03.05-12 від 15.07.2019 р., відповідачем зазначено, що до страхового стажу позивача не враховано період її роботи з 05.10.1981 р. по 18.12.1985 р. в Яслах-садку № 210 через відсутність печатки при звільнені та з 19.12.1985 р. по 31.08.1993 р. в Яслах-садку № 60 оскільки, в трудовій книжці відсутні записи про реорганізацію яслів-садку № 60 в навчально-виховний комплекс № 1.
Проте, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Крім того, на час прийняття відповідачем спірних листів - рішень був чинним Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами-підприємцями» від 23.03.2017 р. № 1982-УІІІ, яким зокрема передбачено, що наявність або відсутність відбитка печатки субєкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Також, з метою зарахування трудового стажу роботи за період з 05.10.1981 р. по 18.12.1985 р. в Яслах-садку № 210 позивачем також було надано довідку № 47 від 18.11.2014р. видана комунальним дошкільним навчальним закладом № 210, проте, як було зазначено в листі рішенні 31.07.2019 р. № 5316/4-09 Головним управлянням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області дана довідка, яка міститься в архівній відмовній справі не врахована, оскільки відсутні підстави видачі.
Крім того, позивачем була надана відповідачу виписка з наказу № 7 від 05.10.1981 р. про прийняття на роботу у комунальний дошкільний навчальний заклад № 210, виписка з наказу № 668-к від 13.12.1985 р. про звільнення з комунального дошкільного навчального закладу № 210 та довідка № 842/02-16 від 22.12.2014 р. про перейменування ясла-садок № 60 в навчально-виховний комплекс № 1, однак, відповідачем дані документи не були взяті до уваги.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії урегульовано статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно із частиною третьої якої органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, відповідач мав усі можливості та повноваження підтвердити або спростувати факт проведення реорганізації яслів-садку № 60 в навчально-виховний комплекс № 1, шляхом надіслання запиту у Міністерство освіти України, проте, цього відповідачем зроблено не було.
Суд зазначає, що порядок обміну та підтвердження інформацією між державними органами з приводу встановлення зв'язків та взаємодії органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України, встановлений ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і є обов'язком безпосередньо таких державних органів.
При цьому, жодними нормами вказаного ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не передбачено обов'язку осіб, які звертаються за призначенням відповідної пенсії самостійно здійснювати та контролювати такий обмін інформацією.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо не врахування до трудового стажу позивача роботу в Яслах-садку № 210 з 05.10.1981 р. по 18.12.1985 р. та роботу в Яслах-садку № 60 з 19.12.1985 р. по 31.08.1993 р. протиправними.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства: дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм; бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України; рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме: визнати протиправним та скасувати листи-рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 3078/03.05-12 від 15.07.2019 р. та№ 5316/4-09 від 31.07.2019р. та зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 16.05.2019 р. про призначення пенсії за віком.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог із застосуванням положень КАС України, а саме, виходом за межі позовних вимог та обранням іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2305,20 грн. за три вимоги немайнового характеру, що підтверджується квитанцією 0.0.1489738448.1 від 11.10.2019р.
Разом з тим, суд зазначає, що дані вимоги є похідними, а тому належна до сплати сума судового збору за подання до суду даної позовної заяви мала становити 768,40 грн. Отже, сума надміру сплаченого судового збору позивачем становить 1536,80 грн.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі більшому ніж встановлено Законом, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позивачу судового збору в розмірі переплаченої суми, а саме - 1536,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 384,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49123, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, визнання неправомірними листи-рішення та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо незарахування до трудового стажу роботу ОСОБА_1 у Яслах-садку № 210 з 05.10.1981 р. по 18.12.1985 р. та роботу у Яслах-садку № 60 з 19.12.1985 р. по 31.08.1993 р.
Визнати протиправними та скасувати листи-рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області № 3078/03.05-12 від 15.07.2019 р. та № 5316/4-09 від 31.07.2019р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету надміру сплачений судовий збір в сумі 1536,80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок), згідно з квитанцією 0.0.1489738448.1 від 11.10.2019р.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) М.В. Дєєв
Рішення не набрало законної сили 12.12.2019р.
Помічник судді І.В. Калита
Згідно з оригіналом
Помічник судді І.В. Калита