18 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11644/19
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Житомирській області із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 податкову заборгованість в сумі 15 181,80 грн.
В обґрунтування позову вказує, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 15 181,80 грн. Відповідачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи № 6216 від 17.04.2018 та самостійно визначено грошове зобов'язання в сумі 15 181,80 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 11 678,31 грн основного платежу та військового збору, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму 3 503,49 грн основного платежу. Однак, вказані зобов'язання не сплачено в строки, визначені Кодексом, тому дане мають статус податкового боргу.
Ухвалою суду від 18.11.2019 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду направлялась відповідачу за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Однак, відповідно до роздруківки з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" поштове повідомлення №1001423468491 не вручено під час доставки із відміткою поштового відділення зв'язку: "інші причини".
Відповідно до ч. 4 ст. 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Згідно з ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За наведених вище обставин, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України: у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи № 6216 від 17.04.2018, самостійно визначено грошове зобов'язання в сумі 15 181,80 грн по наступним податковим зобов'язанням:
- податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 11 678,31 грн основного платежу ;
- військовий збір, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму 3 503,49 грн основного платежу (а.с.8-9).
Дані зобов'язання не сплачено в строки, а тому вони набули статус податкового боргу.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступне.
Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Основного Закону закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України, передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації про майновий стан і доходи подаються до контролюючого органу за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Пунктом 179.7 статті 179 ПК України визначено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Відповідно до змісту позовної заяви, позивач заявлені вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 11 678,31 грн та військового збору, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування в розмірі 3 503,49 грн (а.с. 8-9).
Сума заборгованості підтверджується зведеним розрахунком (а.с.7).
Підпунктом 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розділу IV Кодексу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначені рішенням податкові зобов'язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
Згідно з пунктом 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Судом встановлено, що 26.12.2018 контролюючим органом винесена податкова вимога № 122007-54 на загальну суму боргу в розмірі 15 341,32 грн та направлена відповідачу.
Проте, вказане поштове відправлення повернулось до контролюючого органу з позначкою "за відмова адреса від отримання" (а.с.10 зворот).
Положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З урахуванням викладеного, податкова вимога №122007-54 від 26.12.2018 вважається врученою відповідачу у належний спосіб.
Пунктом 87.11 статті 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
ГУ ДФС у Житомирській області є територіальним органом Державної фіскальної служби, підпорядковується ДФС України та забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Житомирської області. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює, в тому числі, погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не зарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, звертаються до суду у випадках передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкової заборгованості в розмірі 15 181,80 грн, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.
Судові витрати, сплачені позивачем при поданні позовної заяви, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39459195) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь бюджету в особі Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, буд.7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) податковий борг у сумі 15 181 (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 18 грудня 2019 року.
Суддя Л.А.Шуляк