13 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/9699/19
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про визнання протиправними та скасування приписів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якій він просить визнати протиправним та скасувати припис від 12.03.2019 №0071354 та припис від 12.03.2019 №0071355.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.01.2019 та 29.01.2019 були проведені перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акти про порушення законодавства про автомобільний транспорт, вчинене водієм автомобіля МАЗ р/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Під час перевірки встановлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". З метою усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області винесено приписи щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, які є протиправними, оскільки ґрунтуються на підставі розрахунків від 28.01.2019 №0009360 та від 29.01.2019 №0009346, що містять у собі недостовірні відомості щодо довжини маршруту (197 км, а не 54,8 км), врахованого при здійсненні розрахунків за відповідною формулою.
Ухвалою судді від 02.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та ухвалено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, де зазначив, що позивачем в обґрунтування своєї позиції у позові не надано належного доказу, зокрема, талону зважування, щодо приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, а відтак не підтверджено факту приведення у відповідність вагових (осьових) параметрів. Тому відповідач вважає, що оскільки перевізник здійснював рух без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, при цьому не привів у відповідність габаритно-вагові параметри транспортних засобів у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб, розрахунок плати за проїзд відповідно до п. 31-1 Порядку №879 складений згідно маршруту, який перевізник мав намір проїхати. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові по справі №804/5296/17 від 21.09.2018.
Ухвалою від 06.09.2019 суд перейшов із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 24.09.2019.
Підготовче засідання, призначене на 24.09.2019, відкладено на 15.10.2019 у зв'язку з перебуванням представника відповідача у щорічній відпустці.
Також підготовче засідання, призначене на 15.10.2019, відкладено на 31.10.2019 у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 31.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №240/9699/19 на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 19.11.2019.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 28.01.2019 №0009360 містить у собі розділ "Пройдена відстань", до якого внесено відомості - 197 км. Нараховано плату за проїзд у сумі 2925,45 Євро. Аналогічні відомості внесено в розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 29.01.2019 №0009346, за яким нараховано плату за проїзд у сумі 1595,70 Євро.
Розрахунки виконано відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм пункту 31-1 постанови від 27.06.2007 КМУ №879): П = (Рзм + Рнв+ Рг) х В х К, де В - відстань перевезення, км. Таким чином, при здійсненні розрахунків плати за проїзд за відповідною формулою було враховано задекларовану відстань 197 км, а не відстань, яку фактично пройшов автомобіль до місця зважування (54,8 км). Отже, у графу "Пройдена відстань" внесено недостовірні відомості (197 км). Оскільки вказаний показник є складовою розрахунку за формулою, математично обрахована сума штрафу є помилковою.
Судове засідання, призначене на 19.11.2019, відкладено на 03.12.2019 у зв'язку із задоволенням клопотання представників позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 03.12.2019 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області при проведенні 28.01.2019 перевірки на автомобільній дорозі Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський 286 км було виявлено, що з використанням транспортного засобу - автомобілю МАЗ 551605, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, надавалися транспортні послуги з перевезення вантажу без оформлення документів, а саме: дозволу на перевезення вантажу автомобільними дорогами України, а також з перевищенням вагових обмежень. Так, зафіксовано перевищення фактичного навантаження на здвоєну вісь - при дозволеній масі 16 т фактична маса становила 33 т. За наслідками виявленого порушення був складений відповідний акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.01.2019.
Відповідно до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.01.2019 на автомобільній дорозі М 21 Виступовичі - Могилів-Подільський 286 км було виявлено, що з використанням транспортного засобу - автомобілю МАЗ 551605, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, надавалися транспортні послуги по перевезенню вантажу з перевищенням вагових обмежень без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: товарно-транспортної накладної, дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. Зафіксовано перевищення фактичного навантаження на здвоєну вісь - при дозволеній масі 16 т фактична маса становила 25,95 т.
Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області 12.03.2019 винесено припис №0071354, відповідно до якого у зв'язку з невнесенням плати за проїзд, виявленого перевіркою від 28.01.2019, запропоновано позивачу у строк до 26.03.2019 усунути виявлені порушення.
У цей же день Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області винесено припис №0071355, яким також у зв'язку з невнесенням плати за проїзд, виявленого перевіркою від 29.01.2019, запропоновано позивачу у строк до 26.03.2019 усунути виявлені порушення.
Надаючи правову оцінку правомірності прийняття відповідачем приписів щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд враховує таке.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закону №2344-ІІІ) встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктом 16 Порядку №1567 встановлено, що під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Перевіряючи доводи учасників справи щодо процедури здійснення габаритно-вагового контролю, суд враховує, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі Порядок №879).
Відповідно до вимог п. 32 Порядку №879 перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту. У заяві про видачу погодження маршруту повинні міститися відомості про характер і категорію вантажу, загальну масу навантаження на вісь (осі), габарити, технічну характеристику великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, строк перевезення і маршрут. У разі коли під час здійснення габаритно-вагового контролю встановлено, що транспортний засіб є великоваговим та/або великогабаритним, до заяви додаються довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю.
У судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що 28.01.2019 та 29.01.2019 під час проведення перевірок у водія ОСОБА_2 , що керував транспортним засобом, який належить на праві власності позивачу, дійсно були відсутні зазначені документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю та плати за такий проїзд. Факт перевищення допустимого навантаження на вісі позивачем не оспорюється. ФОП ОСОБА_1 вважає незаконними оскаржувані приписи, зважаючи на встановлений ними обов'язок внести плату за проїзд автомобільними дорогами, з розрахунком якої він не згоден.
З цього приводу судом встановлено, що відповідно до подорожнього листа від 28.01.2019 №253703 маршрут руху автомобіля встановлювався з с. Степанівка Вінницької області до с. Славів Житомирської області. Відстань маршруту 197 км.
У свою чергу, відповідно до подорожнього листа від 29.01.2019 року №253704 маршрут руху автомобіля був тотожним - з с. Степанівка Вінницької області до с. Славів Житомирської області. Відстань маршруту 197 км.
Габаритно - ваговий контроль автомобіля відбувся на а/д М-21 "Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський" 286 км. Позивачем, на підставі відомостей з відкритого та загальнодоступного інформаційного ресурсу www.google.com.ua/maps/, що використовує картографічний сервіс та технології прокладання автомобільних маршрутів з пошуком автомобільних доріг, розраховано фактично пройдену відстань, яка становить 54,8 км.
Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 28.01.2019 №0009360 у розділі "Пройдена відстань" містить показник 197 км. Нараховано плату за проїзд у сумі 2925,45 Євро.
У свою чергу, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 29.01.2019 №0009346 у розділі "Пройдена відстань" також містить показник 197 км. Нараховано плату за проїзд у сумі 1595,70 Євро.
Розрахунки виконано відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів України №879): П= (Рзм + Рнв+ Рг) х В х К, де В - відстань перевезення, км.
Тобто, при здійсненні розрахунків плати за проїзд за відповідною формулою було враховано задекларовану відстань 197 км, а не відстань яку фактично пройдену автомобілями відстань до місця зважування - 54,8 км.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Відповідно до п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд.
Пунктом 30 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Зміст наведеного правового регулювання (п. 28 та п. 30 Порядку) та хронологія його розміщення свідчать на користь висновку, що плата за проїзд автомобільними дорогами здійснюється до погодження маршруту за формулою, в якій показник В становить усю відстань перевезення.
Тобто, якщо до моменту перевезення перевізник, діючи правомірно, звертається за погодженням маршруту, плата за проїзд розраховується залежно від усієї відстані маршруту.
Натомість, у випадку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або без внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспорту, починають діяти норми п. 31-1 Порядку №897, за якими якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.
Отже, наведена правова норма передбачає застосування двох величин для розрахунку плати за проїзд у випадку відсутності завчасно отриманого дозволу - за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.
У контексті обставин, які склались у даній справі, відповідач при розрахунку плати за проїзд автомобільними дорогами мав застосувати або фактично пройдену відстань, або відстань, яку мав намір проїхати перевізник. При цьому, суд вважає, що застосоване законодавцем у п. 31-1 Порядку №897 формулювання "за частину, яку перевізник має намір проїхати" передбачає фактичне, а не ймовірне, перевезення по цій частині, тобто у розумінні, що перевізник продовжить рух з перевищенням допустимого навантаження, адже сама формула розрахунку плати включає такий показник - Рнв.
Відтак, застосувавши у розрахунку плати за проїзд великовагового транспорту відстань у розмірі 197 км, відповідач безпідставно ототожнив її зі словосполученням "частину, яку перевізник має намір проїхати", не маючи доказів того, що позивач завершив ту частину маршруту зі 197 км, яка залишилась непройденою на момент зважування. Такий алгоритм дій відповідача призводить до того, що у позивача виникає обов'язок сплатити плату за проїзд тією частиною маршруту, що фактично ним здійснена не була.
При цьому, в підтвердження того, що подальшого руху транспортних засобів з порушенням навантаження на здвоєну вісь не відбувалось, позивачем було надано довідки СФГ "Шателюк" №1 та №2 від 28.01.2019 та від 29.01.2019 відповідно, за якими 28.01.2019 та 29.01.2019 було здійснено перевантаження курячого посліду у кількості 15 т на автомобіль ДАФ НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 . Крім того, позивачем були надані відповідні товарно-транспортні накладні.
Заперечення відповідача щодо цих документів, зважаючи на наявну у них розбіжність щодо кількості перевантаженого вантажу, не є такими, що мають визначальне значення для вирішення спору, оскільки ці розбіжності не спростовують самого факту здійснення перевантаження.
Та обставина, що ці документи не надавались позивачем під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, також не є визначальною, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не обмежує право позивача довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час розгляду справи відповідачем.
Право надавати заперечення щодо висновків відповідача та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається і на стадії судового процесу, на якій допускається подання учасником процесу нових доказів.
Обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України є однією з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, за відсутності інших доказів, які б спростовували факт перевантаження вантажу, суд не може покладатись на самі лише заперечення відповідача щодо зазначеної ним розбіжності у довідках та ТТН, наданих суду позивачем.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що після виявлення перевищення допустимого навантаження на здвоєну вісь на момент проходження фактичної відстані у розмірі 54,8 км, позивач продовжував маршрут з перевищенням допустимого навантаження і подолав його повністю протяжністю у 197 км.
Відтак, суд вважає незаконним визначення позивачу обов'язку внести плату за проїзд із розрахунку 197 км, доказів проходження яких відповідачем надано не було.
Оскільки оскаржувані приписи встановлюють обов'язок позивача усунути допущені порушення шляхом внесення плати за проїзд з розрахунку 197 км, а не з розрахунку фактично пройденої відстані у розмірі 54,8 км, суд вважає рішення відповідача такими, що не узгоджуються з матеріально-правовими вимогами діяльності суб'єкта владних повноважень, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому приписи про усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт від 12.03.2019 №0071354 та від 12.03.2019 №0071355 є протиправними та підлягають скасуванню.
Правову позицію, викладену в судовому рішенні Верховного Суду від 21.09.2018 №804/5296/17, на яке посилається відповідач, не можна застосовувати до даної справи, оскільки зазначене судове рішення постановлене за наслідками інших фактичних обставин справи. Так, у п. 28 цієї постанови вказано, що суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для звільнення позивача від відповідальності з огляду на відсутність факту подальшого часткового розвантаження автомобіля.
У даній справі, що розглядається Житомирським окружним адміністративним судом, такий факт мав місце і підтверджений позивачем відповідними доказами. Будь-яких інших доказів у спростування цього факту та підтвердження протилежних обставин відповідачем надано не було.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 04.07.2019 №2628, №2629, позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати припис Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області від 12.03.2019 №0071354 та припис від 12.03.2019 №0071355 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області (майдан С.П. Корольова, 12, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 3842,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 13.12.2019.
Суддя Н.М. Майстренко