копія
31 жовтня 2019 року Справа № 160/8287/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
28 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 15.07.2019 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 15 липня 2019 р. вона звернулась до Пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак листом від 18.07.2019 р. за №181/03.22-19 Пенсійним органом відмовлено ОСОБА_1 в призначенні такої пенсії. Підставою для такої відмови стала відсутність у позивача станом на 03.10.2017 р. стажу роботи за професією, яка дає право на пенсію за вислугою років.
Згідно розпорядження № 1024 д від 25 вересня 2019 року, у зв'язку із відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату суду та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 25 вересня 2019 року №195, відповідно до підпункту 2.3.49 та 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 160/8287/19.
За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2019 року призначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8287/19. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
24 жовтня 2019 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що станом на 15.07.2019 року, за наданими документами, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , страховий стаж позивача складає 26 років 9 місяців 1 день, стаж роботи за професією, яка дає право на пенсію за вислугу років станом на 03.10.2017 року складає 23 роки 9 місяців 15 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугою років.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Октябрське, Павлоградського району, Дніпропетровської області.
30 березня 2019 року позивачу виповнилося 44 роки.
15 липня 2019 року позивач звернулася до відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV.
Листом від 18.07.2019 р. за №181/03.22-19 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що на теперішній час згідно наданих нею документів, а саме трудової книжки серії НОМЕР_2 страховий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 9 місяців 1 день, стаж роботи за професією, яка дає право на пенсію за вислугу років на 03.10.2017 року складає 23 роки 9 місяців 15 днів, що менше ніж передбачено Законом, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої 01 жовтня 1992 року, ОСОБА_3 працювала:
01.10.1992 р. прийнята нянею в дитячий садок «Зоряний» (наказ від 29.09.1992 р. № 160к);
01.06.1993 р. переведена вихователем дитячого садку «Зоряний» (наказ від 31.05.1993 р. №87-к);
27.04.2001 р. переведена гірником по вибірці породи по другому розряду ділянки технологічного комплексу на час допологової відпустки по догляду за дитиною (наказ від 27.04.2001р. №63-к);
12.11.2001 р. звільнена за власним бажанням (наказ від 12.11.2001р. №171к);
13.11.2001 р. прийнята вихователем в дитячий садок «Рябінушка» (наказ від 13.11.2001 р. №197к);
17.10.2005р. призначена завідуючою дитячого садка «Рябінушка» (наказ від 17.10.2005 р. № 538к);
31.07.2006 р. звільнена за переведенням в філіал «Павлоградвугілля» (наказ від 31.07.2006р. №340к);
01.08.2006 р. прийнята завідуючою ДНЗ «Горобинка» ВСП «Шахта «Дніпровська» порядком переведення з виробничого структурного підрозділу «Шахта» Дніпровська» (розп. від 01.08.2006р. №68к);
30.11.2006р. звільнена порядком переведення в міський відділ освіти м. Тернівка (розп. від 29.11.2006р. №243к);
01.12.2006р. прийнята на посаду завідуючої ДНЗ «Горобинка» порядком переводу з філії ВАТ «Павлоградвугілля» (наказ від 30.11.2006р. №316);
12.07.2019р. звільнена за власним бажанням (наказ від 04.07.2019р. №б153к/тр).
Отже, як вбачається з трудової книжки позивача, страховий стаж здобутий ОСОБА_1 становить 26 років 9 місяців 1 день.
Однак, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017 року.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на 11.10.2017 року стаж роботи позивача за вислугою років становить 23 роки 9 місяців 15 днів (період з 01.10.1992 р. по 11.10.2017 року).
Таким чином, оскільки станом на 11.10.2017 року стаж роботи позивача на посаді працівника освіти становить лише 23 роки 9 місяців 15 днів, тому вона не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем не доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.
Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.М. Олійник
Рішення не набрало законної сили
31 жовтня 2019 року.
Суддя В.М. Олійник
Згідно з оригіналом.
Суддя В.М. Олійник