м. Вінниця
10 грудня 2019 р. Справа № 120/1809/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Кушніренко Оксани Василівни,
представника позивача Зайцева Владислава Юрійовича,
представника відповідача Андріюк Ольги Олексіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
04 червня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002801305 та №0002821305, що прийняті Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області 05 лютого 2019 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 належних сум податків до державного бюджету податковим органом виявлено ряд порушень, які викладені в акті від 18 грудня 2018 року.
Під час перевірки виявлено порушення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що полягає у неподанні податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 та 2017 роки та не відображення доходу, отриманого як додаткове благо в сумі 1367591,09 гривень та в сумі 15000088,16 гривень відповідно. Також встановлено порушення підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
У зв'язку із виявленими порушеннями податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002801305 від 05 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3716156,36 гривень, а також податкове повідомлення-рішення №0002821305 від 05 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» в розмірі 306893,99 гривень.
ОСОБА_1 не погоджується із висновками, викладеними в акті перевірки, в частині допущення ним порушення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 та 2017 роки, оскільки його не повідомлено у будь-який спосіб, що визначений підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, про прощення (анулювання) боргу, що свідчить про невиконання кредитором відповідного обов'язку.
Ухвалою від 10 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору за звернення до суду із позовною заявою.
На виконання ухвали від 10 червня 2019 року представником позивача 20 червня 2019 року подано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою від 25 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено справу до судового розгляду на 08 липня 2019 року.
08 липня 2019 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з недостатньою кількістю часу для підготовки відзиву на позовну заяву.
Також 08 липня 2019 року представником відповідача подано заяву про розгляд справи без його участі.
У ході судового засідання, яке відбулось 08 липня 2019 року, суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи на 22 липня 2019 року.
16 липня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що згідно з відомостями, що містяться у базі даних фіскального органу, позивач від товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" у 2015 році отримав дохід у вигляді додаткового блага у розмірі 1367591,09 гривень та у 2017 році - в сумі 15000088,16 гривень. Після надісланого до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" запиту Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області отримало підтвердження цієї інформації. Отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага знайшло підтвердження також в ході документальної позапланової невиїзної перевірки. В ході перевірки також виявлено, що позивач всупереч підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не подав за 2015 та 2017 роки податкові декларації про майновий стан і доходи. У зв'язку із виявленими під час перевірки порушеннями винесено податкові повідомлення-рішення №0002801305 та №0002821305, якими донараховано грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір.
У ході судового засідання 22 липня 2019 року судом ініційовано питання щодо розгляду спарви за правилами загального позовного провадження, оскільки відповідно до пункту 4 частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справ у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, слід здійснювати в порядку загального позовного провадження. Представник позивача у судовому засіданні поклався на розсуд суду, представники відповідача підтримали ініціативу суду. Заслухавши думку представників сторін щодо подальшого розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою вирішив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Вирішуючи питання щодо дати проведення підготовчого засідання, суд розглянув клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату у зв'язку з неотриманням відзиву на позовну заяву, яке судом задоволено.
30 липня 2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що незважаючи на укладені додаткові договори, такі містять лише умови, за яких прощення (анулювання) боргу може відбутись після їх укладення, проте не містять самого повідомлення про прощення (анулювання) боргу. Тобто, кредитор не повідомляв позивача про прощення (анулювання) боргу як завершену дію. Також у відповіді на відзив йдеться про те, що у додаткових договорах не вказано склад сум, які підлягають прощенню (анулюванню). Окрім того, представник позивача звертає увагу на приписи пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, якою передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
07 серпня 2019 року представником позивача подано заяву, якою уточнено зміст позовних вимог. Зокрема, поданою заявою конкретизовано назву податкового органу (Головне управління ДФС у Вінницькій області), що прийняв податкові рішення, які оскаржуються.
Ухвалою суду від 07 серпня 2019 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».
20 серпня у зв'язку із неявкою у підготовче судове засідання представника третьої особи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, таке відкладено на іншу дату.
У підготовчому судовому засіданні 19 вересня 2019 року представником відповідача заявлено усне клопотання про заміну відповідача його правонаступником, яким є Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області, за результатами розгляду якого суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою задовольнив клопотання та замінив Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області його правонаступником в особі Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області. Також 19 вересня 2019 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11 жовтня 2019 року.
У судове засідання 11 жовтня 2019 року представники сторін не з'явились, проте надали заяви про відкладення розгляду справи.
11 жовтня 2019 року ухвалою суду клопотання представників сторін задоволено та відкладено розгляд справи на 22 жовтня 2019 року.
За результатами проведеного судового засідання, що відбулось 22 жовтня 2019 року, суд витребував у позивача належним чином засвідчені копії кредитних договорів, про які йдеться у акті перевірки, а у відповідача - докази повідомлення позивача про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, у зв'язку із чим оголошено перерву у судовому засіданні до 19 листопада 2019 року.
Проте, представником позивача 19 листопада 2019 року подано до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із участю у розгляді іншої справи, за результатами розгляду якої суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою задовольнив подану заяву та відклав розгляд справи на іншу дату
19 листопада 2019 року представником позивача на виконання ухвали суду від 22 жовтня 2019 року надано витребувані докази.
Представником відповідача 19 листопада 2019 року також подано докази, які витребовував суд ухвалою від 22 жовтня 2019 року.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 10 грудня 2019 року, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись при цьому на аргументи, наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Натомість, представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані ними докази, суд встановив такі обставини.
Між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 04 грудня 2007 року укладено кредитний договір №CNL-B00/205/2007 року, згідно з умовами якого банк зобов'язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 90000,00 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов'язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 04 грудня 2012 року.
21 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено договір №CM-SMEB00/176/2008, згідно з умовами цього договору банк зобов'язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 375000,00 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов'язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 19 січня 2018 року.
06 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено договір №CM-SMEBOO/199/2008, згідно з умовами якого банк зобов'язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 200000,00 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов'язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 05 березня 2018 року.
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року акціонерне товариство "ОТП Банк" відступило товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" право вимоги боргових зобов'язань за вказаними вище кредитними договорами.
18 серпня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №6 до кредитного договору CNL-B00/205/2007 від 04 грудня 2007 року. Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони його домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник до 18 серпня 2015 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 345000 гривень. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов'язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку. Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 1367591,09 гривень і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед кредитором в повному обсязі. Пунктом 3.4 додаткового договору також визначено, що підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
Також 15 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №7 до кредитного договору №CM-SMEB00/176/2008 від 21 січня 2008 року. Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони його домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник до 15 лютого 2017 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 2000000 гривень та витрати на ведення претензійно-позовної роботи. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов'язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку. Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 10001156,16 гривень і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед кредитором в повному обсязі. Пунктом 2.1.4 додаткового договору також визначено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов'язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання позичальником додаткового договору позичальник стверджує, що кредитор проінформував його про необхідність сплати податків і зборів з суми прощеного боргу. Водночас, до пункту 2.1.4 додаткового договору вказано примітку, у якій наведено зміст підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання додаткового договору).
15 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 також укладено додатковий договір №6 до кредитного договору №CM-SMEBOO/199/2008 від 06 березня 2008 року. Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони його домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник в період часу до 15 лютого 2017 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 850000 гривень. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов'язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку. Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 4998932,00 гривень і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед кредитором в повному обсязі. Пунктом 2.1.4 додаткового договору передбачено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов'язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання позичальником додаткового договору позичальник стверджує, що кредитор проінформував його про необхідність сплати податків і зборів з суми прощеного боргу. Водночас, до пункту 2.1.4 додаткового договору вказано примітку, у якій наведено зміст підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання додаткового договору).
У період з 10 по 14 грудня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо, в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт №6123/13/2017206395 від 18 грудня 2018 року, у якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення, що полягають у неподанні ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та не відображенні доходу, отриманого платником як додаткове благо в сумі 1367591,09 гривень, а також неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та не відображенні доходу, отриманого платником як додаткове благо в сумі 15000088,16 гривень, у зв'язку із чим не сплачено податку з відповідних сум. У висновках акту перевірки йдеться про те, що в ході перевірки виявлено порушення ОСОБА_1 : підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2972925,09 гривень, в тому числі за 2015 рік - 272909,22 гривень, за 2017 рік - 2700015,87 гривень; підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору в розмірі 245515,19 гривень, в тому числі за 2015 рік - 20513,87 гривень, за 2017 рік - 225001,32 гривень.
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 05 лютого 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0002801305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3716156,36 гривень, а також №0002821305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» в розмірі 306893,99 гривень.
Надаючи правову оцінку податковим рішенням, що оскаржуються, суд зважає на таке.
Особливості адміністрування податку на доходи фізичних осіб визначені розділом IV Податкового кодексу України (надалі - ПК України; підлягає застосуванню редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (підпункти 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України).
Згідно з абзацами 2 та 3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.54, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до положень підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відтак, зміст наведених норм свідчить про те, що сума кредиту, прощена (анульована) банківською чи фінансовою установою, збільшує дохід особи, що брала кредит, і включається в її оподатковуваний дохід. Водночас, сума відсотків, нарахованих за користування кредитом, комісій, та/або штрафних санкцій (пені), не є доходами, які призводять до приросту показників майнового стану платника податку.
Отже, у разі прощення (анулювання) відсотків, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом, й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом.
Відтак, оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24 січня 2019 року у справі №810/4200/16, від 31 січня 2019 року у справі №808/8913/14, від 09 квітня 2019 року у справі №819/1310/16, від 17 липня 2019 року у справі №819/1574/17.
В ході судового розгляду встановлено, що листом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" вих. №8541 від 13 листопада 2018 року, що адресований Головному управлінню Державної фіскальної служби у Вінницькій області, підтверджуються факти анулювання (прощення) ОСОБА_1 саме основної суми боргу («тіла кредиту») на підставі додаткових договорів від 18 серпня 2015 року та від 15 лютого 2017 року на загальну суму 16367679,2 гривень.
При цьому, слід звернути увагу на тому, що доказів, які б свідчили про інше (зокрема, прощення (анулювання) позивачу відсотків, комісій та/або штрафних санкцій (пені) суду не надано.
Більше того, не заперечує факту анулювання (прощення) лише основної суми боргу і ОСОБА_1 , адже ані в позовній заяві, ані в ході судового розгляду представником позивача не спростовуються такі обставини.
Водночас, зі змісту позовної заяви слідує, що позивач не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями у зв'язку з невиконанням кредитором обов'язку щодо повідомлення його у спосіб, що визначений підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, про анулювання (прощення) боргу.
Додаткові аргументи щодо невиконання кредитором такого обов'язку наведені представником позивача у відповіді на відзив. Так, у відповіді на відзив зазначено, що хоча укладення договору і може бути використане для повідомлення про прощення (анулювання) боргу, але в даному випадку додаткові договори містять лише умови, за яких прощення (анулювання) боргу може відбутися після їх укладення. Отже, про саме прощення (анулювання) боргу як завершену дію товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ОСОБА_1 не повідомляло.
Проте, судом такі посилання оцінюються критично, зважаючи на таке.
Підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено обов'язок кредитора повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощення) боргу одним із декількох способів: або шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто.
Як свідчать додаткові договори від 18 серпня 2015 року та від 15 лютого 2017 року, сторони домовились, що за умови, якщо позичальник ( ОСОБА_1 ) у день підписання додаткових договорів погасить визначені у додаткових договорах боргові зобов'язання, в такому разі кредитор (товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна») здійснює анулювання (прощення) боргу у зазначеному в цих договорах розмірі.
Посилання представника позивача на те, що у згаданих додаткових договорах вказується певна умова, з настанням якої відбувається прощення (анулювання) боргових зобов'язань його довірителя, є слушними, однак, на переконання суду, умови додаткових договорів, що знайшли відображення у пунктах 3.4 додаткового договору №6 від 18 серпня 2015 року, у пунктах 2.1.4 додаткових договорів №6 та №7 від 15 лютого 2017 року, чітко стверджують про те, що підписанням ОСОБА_1 вказаних додаткових договорів останній вважається таким, що повідомлений про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації/про необхідність сплати податків і зборів із суми прощеного боргу.
Суд вважає, що повідомлення у додаткових договорах про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації/про необхідність сплати податків і зборів із суми прощеного боргу є досить чіткими для розуміння того, що особа, якій анульовано (прощено) борг має обов'язок сплатити податок з такого доходу.
При цьому, представник позивача не заперечує тієї обставини, що його довірителю ( ОСОБА_1 ) дійсно прощено (анульовано) борг, що складається із основної суми кредиту.
А тому, текстуальні недоліки, які містять додаткові договори, не спростовують того, що після їх укладення ОСОБА_1 виконано їх умови щодо сплати частини боргу, що, в свою чергу, слугувало підставою для прощення (анулювання) йому іншої частини боргу.
Більше того, слід звернути увагу на те, що у додаткових договорах передбачено період, до якого позичальнику ( ОСОБА_1 ) слід сплатити боргові зобов'язання в певних сумах для того, аби відбулося прощення (анулювання) боргу - такими є дати підписання додаткових договорів (18 серпня 2015 року та 15 лютого 2017 року). А тому при умові невиконання ОСОБА_1 тих пунктів додаткових договорів, які передбачають погашення ним боргових зобов'язань, не могло б відбутися і прощення (анулювання) боргу.
Відтак, твердження представника позивача як на підставу для визнання протиправними податкових рішень на те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про факт прощення (анулювання) боргу не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Таким чином, з підстав неповідомлення ОСОБА_1 про анулювання (прощення) боргу, на які вказує представник позивача, податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.
Разом із тим, слід звернути увагу на приписи Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" № 321-VIII від 9 квітня 2015 року, яким підрозділ 1 «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб» розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу 1 цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".
Аналіз наведених положень свідчить про те, що крім особливостей справляння податку на доходи фізичних осіб, що визначені розділом IV Податкового кодексу України, слід також враховувати особливості, які передбачені пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
При цьому, такі особливості слід враховувати в тому числі й під час проведення перевірок контролюючими органами, адже відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи серед іншого здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Водночас, зважаючи на приписи пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України поняття «справляння» є значно ширшим та охоплює поняття «адміністрування».
За таких обставин контролюючі органи під час проведення перевірок щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб повинні враховувати особливості, що визначені пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідач, здійснюючи розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, виходив із того, що ОСОБА_1 отримав додаткове благо в розмірі 16367679,2 гривень, а тому саме з цієї суми і визначено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Однак, при визначенні до сплати грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб відповідач безпідставно не застосував положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України та не врахував того, що до додаткового блага платника податків не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01 січня 2014 року не була погашена, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року.
Таким чином, при анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла до 01 січня 2014 року і не була погашена до цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), яка не погашена до 1 січня 2014 року та яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора, за мінусом різниці між сумою такого основного боргу в іноземній валюті, що визначається за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року.
Відтак, з метою правильного визначення бази оподаткування та, відповідно, сум грошового зобов'язання, що підлягають сплаті позивачем у зв'язку з отриманням доходу у вигляді додаткового блага, контролюючий орган повинен був перевірити отриману податкову інформацію та з'ясувати, зокрема, чи мав позивач суму основного боргу за кредитом перед банком, із неї яка сума основного боргу перед банком не була погашена позивачем станом на 01 січня 2014 року; яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, із неї яка сума анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена позивачем станом на 01 січня 2014 року; еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом НБУ, із неї: еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01 січня 2014 року, на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01 січня 2014 року; різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року.
Однак, відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0002801305 від 05 лютого 2019 року не було враховано приписів пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до невірного обрахування сум грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.
Як наслідок, до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2015 та 2017 роки було включено всю суму прощеного (анульованого) боргу, в тому числі суму, що відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України не вважається додатковим благом.
З огляду на встановлені обставини прийняте податковим органом 05 лютого 2019 року податкове рішення №0002801305 є протиправним та підлягає скасуванню.
З приводу податкового повідомлення-рішення №0002821305 від 05 лютого 2019 року, яким позивачу донараховано грошові зобов'язання за платежем «військовий збір», то слід врахувати таке.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункти 1.1, 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).
Відтак, зважаючи на те, що об'єкт оподаткування військовим збором аналогічний об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, тому з огляду на те, що суд дійшов висновку, що податкове рішення, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, є протиправним та підлягає скасуванню, тому й скасуванню підлягає податкове рішення, яким визначено до сплати грошове зобов'язання за платежем «військовий збір».
Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 9605,00 гривень, що підтверджується квитанцією від 18 червня 2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, тому на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 9605,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.
У зв'язку із викладеним та керуючись статтями 5, 9, 72-78, 90, 139, 194, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002801305 та №0002821305, що прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 05 лютого 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 9605 (дев'ять тисяч шістсот п'ять) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43142454)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 36789421)
Рішення у повному обсязі складено 18.12.19
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович