м. Вінниця
18 грудня 2019 р. Справа № 127/28836/19
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Шаповалової Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,
представника позивача: Олейникової Д.Р.,
представника відповідача: Пращука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови,
21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, у якому просила суд визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 53469289 від 24.02.2017 року.
21.11.2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду з Вінницького міського суду Вінницької області надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2019 року клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено та поновлено строк звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, оскільки підставами неправомірності оскаржуваної постанови від 24.02.2017 року позивачем вказано неправомірне внесення змін до неї 28.08.2019 року, про що позивач дізналася лише із листа 11.10.2019 року. Судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено до розгляду на 16.12.2019 року; зобов'язано Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надати до суду до 12.12.2019 року належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження № 53469289.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 11.10.2019 року вона отримала лист від державного виконавця Пращука В.В., у якому наводиться текст резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження у редакції від 21.02.2017 року щодо стягнення з ОСОБА_1 всієї суми заборгованості на користь ОСОБА_2
28.08.2019 року державний виконавець виніс постанову про виправлення помилки у процесуальному документі та змінив резолютивну частину постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2017 року, до якої додано ще одну особу- ОСОБА_3 , на користь якого необхідно стягнути кошти з позивача. Разом з тим, ОСОБА_3 не звертався із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Також позивач вказує, що в постанові про виправлення помилки у процесуальному документі від 28.08.2019 року державним виконавцем не вказано яка частка у сумі заборгованості підлягає до стягнення на користь кожного з стягувачів.
Вважаючи, що державним виконавцем порушено норми Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні оскаржуваної постанови, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
13.12.2019 року на виконання вимог ухвали суду відповідачем надано до суду матеріали виконавчого провадження № 53469289, які належним чином не засвідчені.
16.12.2019 року в судове засідання з'явився представник позивача, відповідач не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином.
16.12.2019 року розгляд справи відкладено на 18.12.2019 року, в зв'язку з необхідністю надання оригіналу матеріалів виконавчого провадження № 53469289 для дослідження у судовому засіданні, а також надання пояснень чи відомостей відповідачем щодо того, коли позивач отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2017 року та постанову про виправлення помилки у процесуальному документі від 28.08.2019 року.
Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав.
У судовому засіданні 18.12.2019 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Судом додатково досліджувалося питання щодо строків звернення до суду, враховуючи надані матеріали виконавчого провадження.
Так, представник позивача пояснила, що в даній адміністративній справі предметом оскарження є саме постанова від 24.02.2017 року про відкриття виконавчого провадження №53469289. Але на день звернення до суду вона має інший вигляд, оскільки її резолютивну частину змінено постановою про виправлення описки в процесуальному документі від 28.08.2019 року. Підставами позову є те, що відповідач не міг вносити такі зміни в резолютивну частину, оскільки зазначена в них особа ОСОБА_3 не звертався із заявою про примусове виконання рішення, а також не визначено яка частка заборгованості підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 .
Разом з тим, позивач вважає, що оскарженню підлягає не постанова про виправлення помилки, а саме постанова про відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів виконавчого провадження не вбачається інших відомостей, крім наданих позивачем, щодо того, коли позивач отримала постанову від 28.08.2019 про виправлення помилки, а тому суд виходить із того, що позивач дізналася про внесення змін до оскаржуваної постанови від 24.02.2017 року із листа, отриманого нею 11.10.2019 року.
Щодо того, коли позивач отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2017 року, в матеріалах виконавчого провадження відомості відсутні, але в них містяться заяви позивача, які стосуються виконавчого провадження від 10.01.2018 року, 15.01.2018 року, 11.05.2018, 02.05.2019 року, що свідчить про те, що позивачу було відомо про відкрите виконавче провадження № 53469289.
Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що вона як представник, отримала копію оскаржуваної постанови 17.07.2019 року, на підтвердження чого до суду надано відповідну постанову з надписом про дату отримання.
Враховуючи надані представником позивача пояснення, суд виходив з того що предметом доказування в даній справі є правомірність внесення змін до оскаржуваної постанови від 24.02.2017 року постановою про виправлення помилки.
Представник відповідача проти позову заперечував. Пояснив, що виніс постанову від 28.08.2019 року про виправлення помилки на підставі ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа (№127/15699/16-ц) за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збитки в розмірі 213 690 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 2136,91 грн. судового збору.
21.02.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист № 127/15699/16-ц, з виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2016 року.
Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 24.02.2017 року відкрито виконавче провадження № 53469289 з виконання виконавчого листа № 127/15699/16-ц, виданого 21.02.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитків в розмірі 213 690 грн. та 2136,91 грн. судового збору. Виконавче провадження відкрито за наслідками розгляду заяви про примусове виконання ОСОБА_2 .
У вказаній постанові був зазначений лише один стягувач ОСОБА_2 , а інший стягувач ОСОБА_3 , на користь якого винесено рішення суду та який вказаний у виконавчому листі, не вказаний.
Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 28.08.2019 року виправлено помилку у процесуальному документі, а саме, у постанові про відкриття виконавчого провадження № 53469289 від 24.02.2017 року замінено резолютивну частину постанови на «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збитків в розмірі 213 690 грн. та 2136,91 грн. судового збору». Тобто зазначено ще одну особу на користь якої необхідно стягнути відповідну суму - ОСОБА_3 .
Вважаючи оскаржувану постанову незаконною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Так, відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документа. Ч.2 ст.4 цього ж Закону передбачено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Відповідно до ч.4 ст.4 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Згідно зі ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Як слідує із тексту постанови від 28.08.2019 року про виправлення помилки у процесуальному документі, у постанові про відкриття виконавчого провадження № 53469289 від 24.02.2017 року замінено резолютивну частину постанови: «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитків в розмірі 213 690 грн. та 2136,91 грн. судового збору» на «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збитків в розмірі 213 690 грн. та 2136,91 грн. судового збору». Тобто зазначено ще одну особу на користь якої необхідно стягнути відповідну суму- ОСОБА_3 .
Разом з тим, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що він має право внести такі зміни у постанову на підставі абз.3 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки в ній йдеться про можливість виконавця з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки.
Зазначені зміни, на думку суду, не є граматичними чи арифметичними помилками, а по своїй суті міняють осіб, на користь яких можливо здійснити стягнення боргу.
Крім того, ОСОБА_3 не звертався до органу виконавчої служби із відповідною заявою про примусове виконання рішення.
Разом з тим, вирішуючи даний спір, виходячи з підстав позову зазначених в позовній заяві та в судовому засіданні представником позивача, суд приходить до висновку про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ч.2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із підстав позову, які стосуються протиправності внесення змін до постанови про відкриття виконавчого провадження внаслідок винесення постанови про виправлення помилки, якою фактично змінено резолютивну частину постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2017 року, суд приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову, вихід за межі позовних вимог шляхом скасування постанови від 28.08.2019 року про виправлення помилки у процесуальному документі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Враховуючи наведене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295, 287 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про виправлення помилки у процесуальному документі від 28.08.2019 року ВП № 53469289.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривень 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40143408, вул. Соборна, буд. 15А, м. Вінниця, 21050)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.12.2019
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна