09 грудня 2019 р. Справа № 120/2974/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання Михайловського М.В.,
представника позивача Гонти О.А.,
представників відповідача Сивого М.В., Вольвенка Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
16.09.2019 до суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0028621305 від 27.08.2019 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 99512,39 грн, в тому числі за основним зобов'язанням - 79609,91 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19902,48 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0028661305 від 27.08.2019 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн за порушення порядку обліку платників податків.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.03.2019. За результатами перевірки складено акт від 21.08.2019 № 1839/13/2400619351, в якому зафіксовано: 1) порушення вимог п. 292.1 ст. 292, п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за рахунок заниження обсягів доходу платника єдиного податку, отриманого від провадження діяльності в I кварталі 2019 року, на суму 1592198,30 грн, в тому числі за рахунок проданих залишків товарів на суму 1592198,30 грн, в результаті чого занижено суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету на 79609,91 грн; 2) порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України, в результаті не подання Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП. На підставі вказаного акта перевірки 27.08.2019 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення за №№ 0028621305 та 0028661305.
Позивач вважає такі рішення протиправними та зазначає, що у період з 06 до 15 лютого 2019 року відповідач провів фактичну перевірку позивача, за результатами якої порушень не встановлено, що підтверджується довідкою № 30/232/2400619351 від 15.02.2019. Водночас під час такої перевірки було складено перелік товарно-матеріальних цінностей підприємця на місці реалізації та зберігання товару на загальну суму 7704279,00 грн. В подальшому відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, за результатами якої склав акт № 1839/13/2400619351 від 29.05.2019. Згідно з висновками цього акту позивач занизив обсяги доходу платника єдиного податку від провадження діяльності у I кварталі 2019 року на суму 9296477,30 грн за рахунок безоплатно отриманих товарів на суму 7704279,00 грн, перелік яких зафіксовано у довідці фактичної перевірки від 15.02.2019, та за рахунок проданих залишків товарів на суму 1592198,30 грн, яка була визначена як різниця між залишками товарів станом на 15.02.2019 (згідно з інформацією, отриманою під час фактичної перевірки 15.02.2019) та залишками товарів станом на 31.03.2019 в сумі 6111575,00 грн (згідно з інформацією, наданою підприємцем під час проведення документальної виїзної перевірки). Відтак відповідач дійшов висновку, що позивач не відобразив у Книзі обліку доходів та декларації за І квартал 2019 року дохід в сумі 1593198,30 грн, і, як наслідок, занизив єдиний податок на суму 911349,43 грн.
Позивач з вказаними висновками не погодився та подав заперечення до акта перевірки № 1839/13/2400619351 від 29.05.2019. За результатами його розгляду на підставі положень пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України відповідач призначив документальну позапланову виїзну перевірку позивача тривалістю 5 робочих днів з 08.08.2019. У зв'язку з самостійним виявленням помилок, 06.08.2019 позивач подав уточнюючу декларацію за І квартал 2019 року та доплатив єдиний податок в сумі 9510,72 грн, а також сплатив штрафні санкції в розмірі 285,32 грн. Під час перевірки, а саме 13.08.2019 позивач письмово повідомив відповідача про виявлені та усунуті помилки щодо задекларованих зобов'язань з єдиного податку за I квартал 2019 року та надав додаткові документи, які просив врахувати, зокрема інформацію про фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.03.2019. Однак відповідач проігнорував письмовими поясненнями позивача та наданими документами, в результаті чого невірно визначив базу оподаткування та зробив неправомірні висновки, які зафіксував в акті перевірки за № 2939/13/2400619351 від 21.08.2019. На підставі цього акта було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення. Водночас, як зазначає позивач, відповідач прийняв такі рішення з порушенням процедури, визначеної статтею 86 ПК України, оскільки позбавив платника податків права на подання заперечення протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта. Так, позивач зауважує, що одночасно отримав і копію акта перевірки від 21.08.2019, і оспорювані податкові-повідомлення-рішення, які були прийнятті 27.08.2019, тобто на 6 календарний день з дня складення акта перевірки.
Ухвалою суду від 20.09.2019 відкрито провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.10.2019 за клопотанням сторін на підставі статті 52 КАС України допущено заміну відповідача у справі з Головного управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області. Правонаступнику відповідача встановлено додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, визначеному статтею 162 КАС України.
22.10.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що контролюючим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019. За результатами перевірки виявлено, що в порушення вимог п. 292.1 ст. 292, п. 295.3 ст. 295 ПК України позивач занизив обсяг доходу платника єдиного податку, отриманого від провадження своєї діяльності за І кварталі 2019 року, на суму 1592198,30 грн, в тому числі за рахунок проданих залишків товарів на суму 1592198,30 грн. У зв'язку з цим позивачу донараховано єдиний податок, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 79609,91 грн. Крім того, позивач порушив п. 63.3 ст. 63 ПК України, а саме не подав Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП. За це порушення передбачено відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн.
Відповідач зазначає, що під час перевірки було виявлено розбіжність обсягу доходу позивача. Так, відповідно до акта фактичної перевірки від 15.02.2019 № 30/232/2400619351 залишок товарно-матеріальних цінностей позивача станом на 15.02.2019 становив 7704279,00 грн. Водночас при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки встановлено, що залишок товарних запасів позивача станом на 31.03.2019 складав 6111575,00 грн. Тобто, позивач не відобразив у Книзі обліку доходів та декларації за І квартал 2019 року суму доходу в розмірі 1592198,30 грн, отриманого від реалізації товару. Таким чином, за результатами проведеної перевірки позивачу правомірно донараховано єдиний податок, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 79609,91 грн за I квартал 2019 року.
29.10.2019 до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджується з наведеними відповідачем обставинами та вказує на те, що податковий орган залишив поза увагою пояснення позивача щодо фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей підприємця станом на 15.02.2019, на 31.03.2019 та на 21.05.2019, зробивши помилковий висновок про реалізацію товару на суму 1592198,30 грн. Крім того, позивач зазначає, що перебуває на спрощеній системі оподаткування. Водночас норми чинного законодавства, зокрема Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку І, ІІ, ІІІ групи, які не є платниками ПДВ, не передбачають ведення обліку товарних запасів фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування. Також позивач наголошує, що відповідач не врахував уточнюючу податкову декларацію за І квартал 2019 року та внесені виправлення до Книги обліку доходів, хоча це безпосередньо впливало на визначена бази оподаткування.
08.11.2019 до суду надійшли письмові пояснення представника позивача, які судом прийнято до розгляду відповідно до ч. 5 ст. 159 КАС України. У поясненнях представник позивача зазначає, що чинним податковим законодавством чітко визначено порядок, строки та підстави прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки діяльності платників податків, які оформлені відповідним актом та свідчать про порушення вимог законодавства. Однак відповідач такої процедури не дотримався та позбавив позивача права на подання заперечень до акта перевірки № 2939/13/2400619351 від 21.08.2019, оскільки виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення 27.08.2019, тобто через 6 календарних днів після оформлення акта перевірки. Також представник позивача просить суд врахувати, що акт перевірки та оспорювані податкові повідомлення-рішення позивач отримав в один день, а саме 04.09.2019, тобто з очевидним порушенням процедури прийняття та направлення податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою суду від 04.12.2019, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях. Акцентує увагу на тому, що позивач не зобов'язаний вести облік товарних запасів. Незважаючи на це, позивач на вимогу контролюючого органу надав інформацію про залишки не проданих товарно-матеріальних цінностей станом на 31.03.2019 та на 21.05.2019. Однак відповідач неправомірно дійшов висновку, що залишок станом на 31.03.2019 становив 6111575,00 грн, тоді як в дійсності - 7605079,00 грн. Відповідні підтверджуючі документи надавалися контролюючому органу під час перевірки 08.08.2019. Але відповідач цими документами проігнорував, а також не взяв до уваги те, що позивач подав уточнюючу податкову декларацію за І квартал 2019 року та вніс виправлення до Книги обліку доходів, хоча, на думку представника, це мало бути обов'язково враховано під час перевірки.
Представники відповідача в судовому засіданні позов заперечили та просять суд відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у відзиві. Додатково пояснили, що інформацію про товарні залишки позивача станом на 31.03.2019 було надано його довіреною особою під час першої перевірки, яка проводилась у травні 2019 року. Відтак саме цією інформацією керувався ревізор, проводячи повторну перевірку у серпні 2019 року. Вважають, що з огляду на приписи п. 50.2 ст. 50 ПК України позивач не мав права подавати уточнюючу декларацію під час проведення перевірки. Тому уточнені розрахунки податкових зобов'язань позивача за I квартал 2019 року правомірно не взято до уваги. Крім того, на думку представників відповідача, оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийнятті з дотриманням п. 86.8 ст. 86 ПК України.
Заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні у справі докази, судом встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізична особа-підприємець зареєстрований Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 20.09.2007, запис про проведення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи № 22030010001020726 (а.с. 22).
Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку від 06.08.2018 № 1802283404286 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи, без реєстрації платником податку на додану вартість, ставка єдиного податку 5% від отриманого доходу. Види діяльності позивача згідно з КВЕД: 47.71 "Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах"; 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна"; 47.72 "Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах"; 47.78 "Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих товарах" (а.с. 23).
Як видно з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області № 669 від 06.02.2019 щодо позивача було проведено фактичну перевірку за місцем реалізації товару в магазині по АДРЕСА_1 . За результатами перевірки складено довідку № 30/232/2400619351 від 15.02.2019 про відсутність порушень вимог чинного законодавства в межах предмета перевірки. Водночас додатком до вказаного акта складено перелік товарно-матеріальних цінностей, які виявлені під час фактичної перевірки на місці проведення реалізації та зберігання товару. Згідно з цим переліком в магазині знаходився товар (чоловічий та жіночий верхній одяг) в кількості 583 одиниці на загальну суму 7704279,00 грн (а.с. 25-39).
Надалі посадовими особами Головного управління ДФС у Вінницькій області в період з 16 до 22 травня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019. Перевірку проведено з підстав, визначених у пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, та відповідно до наказу № 2513 від 13.05.2019 (а.с. 40).
За результатами вказаної перевірки складено акт № 1839/13/2400619351 від 29.05.2019 (а.с. 41-53), яким зафіксовано такі порушення:
1) п. 291.4 ст. 291, п. 292.1, п. 292.3 ст. 292 ПК України за рахунок заниження обсягу доходу платника єдиного податку, отриманого від провадження діяльності в I кварталі 2019 року, на суму 9296477,30 грн, в тому числі за рахунок безоплатно отриманих товарів на суму 7704279,00 грн (їх перелік зафіксовано у довідці фактичної перевірки від 15.02.2019) та за рахунок проданих залишків товарів на суму 1592198,30 грн (сума визначена як різниця між залишками товарів станом на 15.02.2019 згідно з додатком до довідки фактичної перевірки від 15.02.2019 та залишками товарів станом на 31.03.2019 в сумі 6111575,00 грн згідно з інформацією, наданою 21.05.2019 довіреною особою позивача). У зв'язку з цим порушенням позивачу донараховано єдиний податок в сумі 911349,43 грн;
2) п. 63.3 ст. 63 ПК України в результаті не подання Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП. Відповідальність платника податків за це порушення передбачена пунктом 117.1 статті 117 ПК України.
12.06.2019 позивач подав заперечення на акт перевірки № 1839/13/2400619351 від 29.05.2019 (а.с. 54-67). В запереченнях позивач категорично не погоджується з висновками контролюючого органу щодо заниження обсягу доходу підприємця за I квартал 2019 року та зазначає, що відповідач не врахував націнку на товари, що продаються позивачем, яка складає 330% від первинної вартості, та зробив помилкові висновки щодо безоплатного отримання позивачем товарів на суму 7704279,00 грн, наявність яких зафіксована в довідці фактичної перевірки № 30/232/2400619351 від 15.02.2019. Станом на 15.02.2019 загальна закупівельна вартість товару позивача складала 2345150,00 грн. Товар було придбано позивачем в інших суб'єктів господарювання, що підтверджується відповідними первинними документами, які надаються до заперечення.
Крім того, позивач зазначив, що під час проведення перевірки його довірена особа надала ревізорами інформацію про залишки товару в цінах продажу станом на 21.05.2019, а не станом на 31.03.2019, як зазначено в акті перевірки. Водночас перевірка позивача проводилась в період з 01.01.2016 по 31.03.2019, а тому контролюючий орган не мав правових підстав для висновку про реалізацію позивачем товару на суму 1592198,30 грн в І кварталі 2019 році, оскільки така сума була визначена за рахунок фактичних залишків в період з 15.02.2019 по 21.05.2019. Крім того, позивач звертав увагу на те, що проведені ним операції в ІІ кварталі 2019 року виходять за межі предмету перевірки.
Відтак у запереченнях до акту перевірки № 1839/13/2400619351 від 29.05.2019 позивач просив врахувати їх зміст та додані до них документи під час прийняття відповідного рішення. Водночас суд зауважує, що у запереченнях позивач не висловлював свою незгоду з висновками перевірки в частині порушення вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України щодо не подання повідомлення за формою 20-ОПП.
Листом від 13.06.2019 № 14302/Г/02-32-13-відповідач повідомив позивача, що про розгляд поданого заперечення до акта перевірки відбудеться 21.06.2019 (а.с. 68).
За результатами розгляду заперечення позивача, наказом Головного управління ДФС у Вінницькій області № 3283 від 21.06.2019 на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1. ст. 78 ПК України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.01.2016 по 31.03.2019 тривалістю 5 робочих днів з 08.08.2019 (а.с. 69).
06.08.2019 позивач подав уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку за I квартал 2019 року у зв'язу з самостійним виявленням помилок. Зокрема, позивач збільшив обсяг доходу за звітній період з 168778,49 грн до 358992,79 грн та, відповідно, суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, з 8438,92 грн до 17949,64 грн (а.с. 74, 222). Відтак у розділі VI уточненої декларації позивач розрахував податкові зобов'язання у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та збільшив суму єдиного податку, що підлягає перерахуванню до бюджету за I квартал 2019 року на 9510,72 грн, а також задекларував до сплати суму штрафних санкцій у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 285,32 грн (а.с. 75). Цього ж дня зазначені суми були сплачені позивачем до бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями за №№ 145, 147 від 06.08.2019 (а.с. 77-78).
13.08.2019, під час перевірки, позивач надав відповідачу письмові пояснення, в яких просив врахувати, що при підготовці податкової декларації платника єдиного податку за I півріччя 2019 року він самостійно виявив помилки у декларації за І квартал 2019 року, а тому подав уточнюючу декларацію, в якій відкоригував обсяг отриманого доходу, та у зв'язку з цим доплатив податок в сумі 9510,72 грн, а також сплатив штраф в розмірі 285,35 грн. Крім того, позивач зазначив, що через виявлені помилки ним було внесено виправлення до Книги обліку доходів, копія якої надається. Також до пояснень позивач додав інформацію про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.03.2019 в сумі 7605079,00 грн, яку просив взяти до уваги під час проведення перевірки (а.с. 70-73, 79-84).
За результатами перевірки, яка тривала в період з 08 до 14 серпня 2019 року, складено акт № 2939/13/2400619351 від 21.08.2019 (а.с. 85-88). Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем:
1) п. 292.1 ст. 292, п. 295.3 ст. 295 ПК України за рахунок заниження обсягу доходу платника єдиного податку, отриманого від провадження діяльності в I кварталі 2019 року, на суму 1592198,30 грн, в тому числі за рахунок проданих залишків товарів на суму 1592198,30 грн, в результаті чого підлягає донарахуванню єдиний податок в сумі 79609,91 грн. При цьому сума заниження доходу, як і в попередньому акті перевірки, визначена як різниця між залишками товарів станом на 15.02.2019 в сумі 7704279,00 грн та залишками товарів станом на 31.03.2019 в сумі 6111575,00 грн;
2) п. 63.3 ст. 63 ПК України в результаті не подання Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП.
27.08.2019 на підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0028621305 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 99512,39 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 79609,91 грн та за штрафними санкціями в сумі 19902,48 грн, та податкове повідомлення-рішення № 0028661305 про накладення на позивача штрафу в розмірі 170 грн відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України (а.с. 20-21).
Зазначені рішення отримано позивачем 04.09.2019 разом з актом перевірки № 2939/13/2400619351 від 21.08.2019 (а.с. 16-19).
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до п. 291.2 ст. 292 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статті 293 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
2) друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи-підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.
Відповідно до п. 293.1, п. 293.3 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку для платників третьої групи встановлюються у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Зокрема, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Водночас згідно з п. 292.13, п. 292.14 ст. 292 ПК України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу. Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.
В силу приписів пункту 296.1 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.
Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи-підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Так, наказом Міністерства фінансів України № 579 від 19.06.2015 затверджено Книгу обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість) та Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість.
Водночас вказаним нормативним актом не передбачено ведення обліку запасів (залишку) товарних запасів фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Крім того, відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР вимоги щодо ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснення продажу лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку, не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Також в силу положень частини третьої статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Отже, у позивача, як платника єдиного податку, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, відсутній законодавчо встановлений обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Відтак суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що відповідач не міг (не мав права) витребовувати (вимагати) у позивача інформацію про залишки товарно-матеріальних цінностей підприємця на визначений момент часу у минулому, зокрема станом на 31.03.2019.
Водночас саме така інформація стала визначальною для висновків перевірки про заниження позивачем обсягу доходу платника єдиного податку, отриманого від провадження діяльності в I кварталі 2019 року, на суму 1592198,30 грн за рахунок нібито проданих товарних залишків на цю суму за період з 15.02.2019 по 31.03.2019.
Так, судом встановлено, що під час проведення документальної позапланової перевірки у травні 2019 року на вимогу відповідача довірена особа позивача надала написану власноручно інформацію про залишки товарно-матеріальних цінностей (а.с. 58-67).
Відповідач оцінив зазначену інформацією як таку, що надана щодо товарних залишків підприємця станом на 31.03.2019.
Натомість позивач наполягає, що ця інформація надавалася на дату її подання ревізорам, тобто станом на 21.05.2019, а отже стосувалася періоду, який не охоплювався перевіркою (перевірка проводилась з 01.01.2016 по 31.03.2019). Тому відповідач безпідставно керувався такою інформацію та зробив неправомірні висновки про заниження позивачем обсягу доходу на суму 1592198,30 грн у І кварталі 2019 році.
В цьому контексті суд зауважує, що в акті перевірки № 1839/13/2400619351 від 29.05.2019 відповідач дійсно посилається на те, що позивач за рахунок проданих залишків товарів на суму 1592198,30 грн занизив обсяг доходу в І квартал 2019 року. Підставою для такого висновку слугували: 1) довідка фактичної перевірки № 30/232/2400619351 від 15.02.2019, в якій на місці проведення реалізації та зберігання товару позивача зафіксовано перелік товарно-матеріальних цінностей (за цінами реалізації) в кількості 583 одиниці товару на загальну суму 7704279,00 грн; 2) надана 21.05.2019 довіреною особою позивача інформація про залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 31.03.2019 в сумі 6111575,00 грн.
Відтак відповідач дійшов висновку, що позивач не відобразив у Книзі обліку доходів та в декларації за І квартал 2019 року дохід в сумі 1592198,30 грн за рахунок проданих залишків товарів. При цьому такий дохід визначено як різницю між залишками товарів станом на 15.02.2019 в сумі 7704279,00 згідно з додатком до довідки фактичної перевірки від 15.02.2019 та залишками товарів станом на 31.03.2019 в сумі 6111575,00 грн згідно з інформацією, наданою 21.05.2019 довіреною особою позивача на вимогу ревізорів.
Аналогічні висновки відображено відповідачем в акті № 2939/13/2400619351 від 21.08.2019 за результатами перевірки, що проводилась у серпні 2019 року та була призначена внаслідок подання позивачем заперечення на акт № 1839/13/2400619351 від 29.05.2019.
В підсумку, такі висновки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0028621305 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 99512,39 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 79609,91 грн. (1592198,30*5%).
Однак суд з такими висновками відповідача не погоджується та повторно наголошує, що фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку, відповідно до чинного законодавства не здійснюють обліку залишків товарних запасів, матеріалів, сировини та не повинні відображати їх у книгах обліку доходів (книгах обліку доходів та витрат) або в інший спосіб.
Водночас зазначене покладало на контролюючий орган обов'язок достовірно встановити фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей позивача станом на 31.03.2019 та робити висновки про продаж товарів у звітній період лише на підставі належних документів.
Такий обов'язок безпосередньо випливає з положень статті 83 ПК України, згідно з якою для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Натомість інформація про залишки товарно-матеріальних цінностей позивача станом на 31.03.2019, якою керувався відповідач для висновку про заниження підприємцем доходу за рахунок проданих залишків, до вищевказаних підстав не належить.
При цьому суд вважає переконливими доводи позивача про те, що така інформація була надана відповідачу саме станом на 21.05.2019. На це вказує той факт, що інформація подавалася написаною вручну та в цінах продажу товару, тобто вартість товару переписувалась з цінників та з того асортименту, що знаходився в магазині. У такий самий спосіб складався перелік товарно-матеріальних цінностей під час проведення фактичної перевірки 15.02.2019.
Крім того, суд враховує, що 12.06.2019 позивач подав заперечення на акт перевірки № 1839/13/2400619351 від 29.05.2019, в яких, серед іншого, посилався на помилковість та безпідставність висновків акту перевірки щодо товарних залишків станом на 31.03.2019 в сумі 6111575,00 грн.
За результатами розгляду такого заперечення відповідач призначив позапланову виїзну документальну перевірку з підстав, передбачених у пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Згідно з п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Таким чином, перевірка з вказаних підстав проводиться саме у тому випадку, якщо контролюючий орган визнає, що об'єктивний розгляд заперечення платника податків неможливий без проведення перевірки.
Відтак, призначивши перевірку на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідач тим самим зобов'язався перевірити доводи платника податків, наведені у запереченнях.
Разом з тим, як видно зі змісту акта перевірки № 2939/13/2400619351 від 21.08.2019, відповідач повністю відтворив раніше надані висновки та без наведення додаткового обґрунтування знову констатував, що залишок товарних запасів позивача на 31.03.2019 становить 6111575,00 грн.
Крім того, суд враховує, що 13.08.2019, тобто під час проведення перевірки, позивач надав контролюючому органу письмові пояснення, в яких зазначив, що при підготовці податкової декларації за I півріччя 2019 року він самостійно виявив помилки у декларації за І квартал 2019 року. У зв'язку з цим 06.08.2019 було подано уточнюючу декларацію, в якій відкориговано (збільшено) обсяг доходу за звітній період з 168778,49 грн до 358992,79 грн та, відповідно, суму єдиного податку з 8438,92 грн до 17949,64 грн. Різницю податкового зобов'язання та штраф сплачено. Також позивач вказав на те, що через виявлені помилки він вніс виправлення до Книги обліку доходів. Крім того, до пояснень позивач додав інформацію про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.03.2019 в сумі 7605079,00 грн, яку просив взяти до уваги під час проведення перевірки.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Пунктом 296.3 статті 296 ПК України визначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є квартал.
Водночас порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України.
Так, згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Таким чином, оскільки у зв'язку з виявленням помилки позивач подав уточнюючу декларацію, відповідач був зобов'язаний під час перевірки врахувати усі зміни, що сталися в обліку платника податків, чого однак не зробив.
Відповідач визнає, що висновки акта перевірки не враховують показники уточненої податкової декларації позивача. Але при цьому зазначає, що позивач не мав права подавати уточнюючі розрахунки до податкових декларацій, оскільки тривала перевірка.
Дійсно, згідно з п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Однак суд зауважує, що уточнюючу декларацію платника єдиного податку за І квартал 2019 року позивач подав 06.08.2019, що підтверджується квитанцією № 2 (а.с. 76). Водночас документальна позапланова виїзна перевірка щодо позивача проводилась у період з 08 до 14 серпня 2019 року. При цьому суд критично оцінює посилання представників відповідача на те, що перевірка позивача фактично тривала з травня 2019 року, адже строки проведення виїзних перевірок чітко регламентовані статтею 82 ПК України. До того ж згідно з наказом Головного управління ДФС у Вінницькій області від 21.06.2019 № 3283 перевірка позивача підлягала проведенню з 08.08.2019 тривалістю 5 робочих днів.
Враховуючи наведене суд вважає, що позивач правомірно скористався своїм правом на виправлення помилок в раніше поданій декларації у зв'язку з їх самостійним виправленням. Натомість відповідач під час перевірки безпідставно не взяв до уваги уточнений розрахунок податкових зобов'язань платника податків, хоча це безпосередньо впливало на визначення бази оподаткування.
Підсумовуючи, суд доходить до таких узагальнених висновків:
по-перше, під час проведення перевірку у серпні 2018 року відповідач повинен був врахувати заперечення позивача на акт попередньої перевірки, зокрема в частині залишків товарних запасів станом на 31.03.2019; проте відповідач не лише не спростував їх, але повністю ними проігнорував;
по-друге, контролюючий орган неправомірно і без наведення жодного обґрунтування надав перевагу інформації про залишки ТМЦ, що була подана 21.05.2019, та не врахував інформації про такі залишки, подану позивачем під час перевірки 13.08.2019;
по-третє, підставою для висновків відповідача про заниження позивачем доходу в І квартал 2019 року за рахунок проданих залишків товарів на суму 1592198,30 грн став неналежний документ, який не відповідає вимогам ст. 83 ПК України, оскільки у позивача відсутній законодавчо визначений обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації;
по-четверте, з урахуванням поданих позивачем під час перевірки уточнюючої декларації за І квартал 2019 року, згідно з якою обсяг доходу позивача за звітний період становив 358992,79 грн, інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.03.2019 в сумі 7605079,00 грн та Книги обліку доходів, згідно з якою доходи позивача у І кварталі 2019 році також становлять 358992,78 грн, відповідач безпідставно та за відсутності жодних підтверджуючих документів зробив висновок про заниження позивачем обсягу доходу в сумі 1592198,30 грн.
Крім того, суд зазначає, що порядок оформлення результатів перевірки визначається статтею 86 ПК України.
Так, відповідно до п. 86.6 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 ПК України, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Водночас згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Отже, прийняттю податкового повідомленню-рішенню передує право платника податків на подання заперечення у випадку незгоди з висновками перевірки. Такі заперечення можуть бути подані протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта.
Судом встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0028621305 було прийняте відповідачем 27.08.2019 на підставі акта перевірки № 2939/13/2400619351 від 21.08.2019. При цьому і акт, і вказане рішення позивач отримав в один день 04.09.2019.
Відтак суд погоджується з доводами позивача про те, що контролюючий орган порушив процедуру прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, що додатково вказує на його протиправний характер.
Цими мотивами позивач також обґрунтовує позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0028661305 від 27.08.2019.
Так, судом з'ясовано, що позивач визнає факт порушення, яке полягало у не поданні повідомлення про об'єкти оподаткування встановленої форми (п. 63.3 ст. 63 ПК України), але вважає, що рішення про накладення на нього штрафу має бути скасоване через недотримання процедури його прийняття.
Оцінюючи вказані доводи позивача, суд зауважує, що передчасне винесення податкового повідомлення-рішення, зокрема без дотримання строку для подання платником податків заперечення до акта перевірки та їх розгляду податковим органом, може свідчити про позбавлення платника податків законного права на подання заперечення та/або додаткових документів до контролюючого органу, який проводив перевірку, та права брати участь у їх розгляді.
Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушення права позивача на подання заперечення в частині висновків перевірки про порушення порядку обліку платників податків.
Так, відповідний висновок було зафіксовано в акті перевірки № 1839/13/2400619351 від 29.05.2019. При цьому позивачу у встановленому законом порядку було надано можливість реалізувати право на подання своїх заперечення на висновки перевірки в цій частині. Як видно зі змісту заперечення до акта перевірки від 12.06.2019, позивач щодо цього порушення жодних заперечень не висловив, а отже погодився з ним.
Натомість перевірка, яка проводилась у серпні 2019 року та оформлена актом за № 2939/13/2400619351 від 21.08.2019, призначалась з підстав, передбачених у пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Отже, така перевірка проводилась виключно з питань, що стали предметом оскарження згідно з поданими запереченнями, тобто не стосувалась порушення позивачем вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України.
За цих обставин, беручи до уваги те, що позивач визнає факт порушення і при цьому не скористався своїм правом на подання заперечення в цій частині висновків перевірки, суд доходить висновку, що позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0028661305 від 27.08.2019 з формальних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0028621305 від 27.08.2019 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з єдиного податку на загальну суму 99512,39 грн.
Водночас достатніх підстав для скасування рішення за № 0028661305 від 27.08.2019 судом не встановлено, а тому в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що при зверненні до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 995,15 грн за позовну вимогу щодо оскарження рішення відповідача № 0028621305 від 27.08.2019 та 768,40 грн. за вимогу щодо оскарження іншого податкового повідомлення-рішення.
Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позову на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 995,15 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27 серпня 2019 року за № 0028621305.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 995,15 грн (дев'ятсот дев'яносто п'ять гривен 15 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 18.12.2019.
Суддя Сало Павло Ігорович