Дата документу 02.12.2019 Справа № 554/2516/19
Провадження № 2/554/1453/2019
02 грудня 2019 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого судді - Троцької А.І.,
при секретарі - Зайцевій Я.А.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
У березні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернулася в суд із вказаним позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму основного боргу у розмірі 65 757 грн., три проценти річних у розмірі 51 668,78 грн., інфляційні нарахування у розмірі 22160 грн., що разом складає 139 585, 78 грн. та понесені судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у березні 2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого позивачка надала відповідачці грошову позику у розмірі 6000 доларів США строком повернення до 29 березня 2016 року. Окрім того, за користування коштами відповідач зобов'язалася повернути позику з відсотками. Позика була надана для особистих потреб відповідачки. Грошові кошти у розмірі 6000 доларів США були передані у момент складання та підписання розписки. ОСОБА_2 була зобов'язана повернути грошові кошти до 29 березня 2016 року, але на визначений термін гроші у повному розмірі не були повернуті. Відповідачкою було частково погашено борг, а саме 3500 доларів США. На неодноразові звернення остання відповідала відмовою у поверненні непогашеної суми боргу в розмірі 2500 доларів США, пояснюючи тим, що у неї відсутні кошти в зв'язку з скрутним матеріальним становищем. На даний час борг залишається непогашеним, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 15.04.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач в режимі відеоконференції позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Зазначала, що отримала значно меншу суму чим зазначено в розписці, а саме 3500 доларів США, і всю цю суму боргу вона повернула позивачці на початку липня 2016 року.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст. 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як було встановлено в судовому засіданні, та вбачається з оригіналу розписки, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 у борг 6000 доларів США та зобов'язувалась повернути з відсотками до 29.03.2016 року.
Також вказана розписка має відмітки про повернення боргу: 21.04.16 року - 900 доларів США, 23.04.16 року - 500 доларів США, 10.05.16 року - 500 доларів США, 13.05.16 року - 300 доларів США, 27.05.16 року - 500 доларів США, 23.06.16 року - 400 доларів США, 07.07.16 року - 400 доларів США. Загальна сума становить 3500 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1-3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Враховуючи наявність у позивача оригіналу боргової розписки, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що ОСОБА_2 у повному обсязі не виконала зобов'язання по поверненню коштів, розмір яких складає 2500 доларів США, що на день звернення до суду за курсом НБУ становить 65 757 грн.
Будь-яких доказів про отримання відповідачем за розпискою лише 3500 доларів США суду не надано. Крім того, в судовому порядку договір про надання позики, оформлений розпискою, відповідачем не оскаржувався.
Ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Як встановлено статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.
Отже слід дійти до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції.
Позовна вимога про стягнення 3 % річних на суму простроченої позики за висновками суду підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 5918, 13 грн. за період з 29.03.2016 року по 21.03.2019 року.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути 716, 77 грн. на відшкодування понесених ним судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 6000 грн. наданих послуг з правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Разом з тим позивачем або його представником не надано розрахунок витрат на правничу допомогу
За урахуванням вище викладеного, та відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, якою встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 273, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , суму основного боргу - 65757 грн., три відсотки річних - 5919, 13 грн., а всього - 71675, 13 грн.
Стянгнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП- НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 716, 77 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 а, адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 11.12.2019 року.
Суддя Октябрського
районного суду м.Полтави Троцька А.І.