Справа № 541/647/19
Провадження №2/541/1231/2019
Іменем України
18 грудня 2019 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Андрущенко-Луценко С.В.,
за участі секретаря - Калініченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору позики,
25.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області зі позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору позики в сумі 90000 грн, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 5625 грн, інфляційних збитків в сумі 24336 грн, всього 119961 грн та всі понесені судові витрати.
14 серпня 2019 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області було постановлено рішення по вищезазначеній справі.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 21 жовтня 2019 року було задоволено заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Миргородського міськрайонного суду від 14 серпня 2019 року.
В судове засідання позивач та представник позивача адвокат Педорич В.І. не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час судового розгляду справи. Від представника позивача адвоката Педорича В.І. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала пояснила, що з 2016 року по 2018 рік працювала реалізатором овочів та фруктів на ринку у ОСОБА_1 . Офіційно працевлаштована не була. В 2016 році у позивача зіпсувався товар і він попрохав її написати розписку про те, що вона взяла у нього в борг 90000 грн. Така розписка була необхідна позивачеві для отримання нового товару. Вона виконала прохання позивача і написала розписку яка знаходиться в матеріалах цивільної справи про те, що взяла у позивача в борг 90000 грн. на лікування. В дійсності ніяких коштів у позивача вона не брала, що можуть підтвердити свідки. Позивач їй повідомив, що розписку знищив. Позивач ОСОБА_1 не платив їй заробітної плати внаслідок чого вона змушена була обманювати покупців, не довішуючи їм товар, що призвело до конфліктів з покупцями, які сварилися з нею та погрожували їй фізичною розправою, зважаючи на що в 2018 році вона залишила роботу у позивача.
Стверджувала, що ОСОБА_1 ніколи не давав їй 90000 грн. У позивача взагалі таких грошей не було, про що вона знала як його реалізатор. В задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити.
Представник відповідача адвокат Батієнко Я.І. позов не визнав. Пояснив, що відповідачка ніколи не отримувала від позивача 90000 грн. Звертав увагу суду на ту обставину, що в розписці не зазначено, що кошти бралися в борг. Відповідачка не потребувала лікування, як стверджується в розписці, що підтверджується її медичною карткою. В задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснила, що являється матір'ю відповідачки, а тому їй достовірно відомо, що дочка не брала у позивача коштів в борг.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що працює на ринку, а тому знає як позивача так і відповідачку. Стверджує, що у позивача ніколи не було в наявності коштів 90000 грн., а отже він не міг їх дати в борг відповідачці. Позивач погано відносився до відповідачки.
Суд, заслухавши пояснення відповідачки та її представника, показання свідків, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних збитків на суму 24336 грн, та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 5625 грн.
Судом достовірно встановлено, що 19 грудня 2016року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти в сумі 90 000 грн. ОСОБА_2 зобов'язалася повернути отримані кошти в строк до 16 лютого 2017 року, про що ОСОБА_2 видала розписку від 19.12.2016 (а.с. 5). По закінченню зазначеного в розписці строку 16.02.2017, позичальник ОСОБА_2 позики не повернула.
Відповідач не надала суду обґрунтованих доказів, які б спростовували доводи та докази надані позивачем.
Наявність оригіналу розписки у позивача, підтверджує той факт, що відповідачкою грошові кошти за договором позики не повернуто.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-79цс14, згідно з якою: «Відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Сума 3% річних за період з 17 лютого 2017 по 17 березня 2019 року, складає 5607,12 грн. =90 000 грн. [Сума боргу] ? 3% [Процентна ставка] / 100% / 365 днів ? 758 днів [Кількість днів прострочення].
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у листі Верховного суду України від 03.04.1997 року, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо грошове зобов'язання набуло статусу простроченого з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то воно індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. Аналогічно, якщо заборгованість погашається з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця - то з урахуванням цього місяця.
Сума заборгованості, на яку нараховуються інфляційні втрати - 90000 грн. Період за який нараховуються інфляційні втрати: з 17.02.2017 по 17.03.2019.
Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за наступною формулою:
Інфляційні нарахування = (сума боргу) х (індекс інфляції) / 100% - (сума боргу).
Індекс інфляції, відповідно до даних Державної служби статистики, надрукованих у газеті «Урядовий кур'єр», складав , у березні 2017 року - 101.8 %, у квітні 2017 року - 100.9 %, у травні 2017 року - 101.3 %, у червні 2017 року - 101.6 %, у липні 2017 року - 100.2 %, у серпні 2017 року - 99.9 %, у вересні 2017 року - 102.0 %, у жовтні 2017 року - 101.2 %, у листопаді 2017 року - 100.9 %, у грудні 2017 року - 101.0 %, у січні 2018 року - 101.5 %, у лютому 2018 року - 100.9 %, у березні 2018 року - 101.1 %, у квітні 2018 року - 100.8 %, у травні 2018 року - 100.0 %, у червні 2018 року - 100.0 %, у липні 2018 року - 99.3 %, у серпні 2018 року - 100.0 %, у вересні 2018 року - 101.9 %, у жовтні 2018 року - 101.7 %, у листопаді 2018 року - 101.4 %, у грудні 2018 року - 100.8 %, у січні 2019 року - 101.0 %, у лютому 2019 року - 100.5 %, у березні 2019 року - 100.9 %.
Отже, індекс інфляції за період з березня 2017 року по березень 2019 року становить: * (101.8/100) * (100.9/100) * (101.3/100) * (101.6/100) * (100.2/100) * (99.9/100) * (102.0/100) * (101.2/100) * (100.9/100) * (101.0/100) * (101.5/100) * (100.9/100) * (101.1/100) * (100.8/100) * (100.0/100) * (100.0/100) * (99.3/100) * (100.0/100) * (101.9/100) * (101.7/100) * (101.4/100) * (100.8/100) * (101.0/100) * (100.5/100) * (100.9/100) = 125.1580828516 %
Тому сума інфляційних втрат за період з березня 2017 року по березень 2019 року становить: 90000 грн х (125,1580828516% / 100%) - 90000 грн = 22642,27 грн.
Встановивши наведені обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору позики, що підтверджується, у тому числі, наданою позивачем розпискою, умови якої ОСОБА_2 не виконала, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення боргу в сумі 90 000 грн, інфляційних збитків в сумі 22642,27 грн, та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 5607,12 грн, а всього 118 249,39 грн.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача суми боргу.
В свою чергу, відповідачкою не надано в судовому засіданні доказів, які б підтверджували належне виконання нею своїх зобов'язань і які б були підставою для зменшення розміру заборгованості або звільнення від її сплати. Не надано відповідачкою суду і доказів, які б підтверджували не отримання нею позики.
Пояснення допитаних в судовому засіданні за клопотанням сторони відповідача свідків є малоінформативними та не спростовують факт отримання відповідачкою в борг від позивача суми 90000 грн.
Виходячи з викладеного, суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1199,61 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 118 249,39 грн.*100% : 119 961 грн ціни позову = 99 %, від ціни позову (99% х 1199,61 грн : 100%) складає 1187,61 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 16 ЦК України, ст.ст.141, 81, 263-266, 272-273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору позикизадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , борг за договором позики в сумі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень, інфляційні збитки в сумі 22642 (двадцять дві тисячі шістсот сорок дві) гривні 27 копійок, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 5607 (п'ять тисяч шістсот сім) гривень 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1187 (одну тисячу сто вісімдесят сім) гривень 61 копійку судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко