Справа № 175/709/19
Провадження № 2/175/197/19
20 листопада 2019 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Новік Л.М.,
за участю секретаря - Сапай О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське Дніпропетровської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент інвестицій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 12 лютого 2016 року між ТОВ «Менеджмент інвестицій» та ОСОБА_1 був укладений Договір споживчого кредиту №41-16/СК від 12.02.2016 року, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит 1 500 грн. на строк 29 календарних днів з 12 лютого 2016 року по 11 березня 2016 року. У порушення умов Договору, відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 11 лютого 2019 року має заборгованість у розмірі 11467 грн. грн. 50 коп., яка складається з: заборгованість за кредитом 1500,00 грн., заборгованість по відсоткам 870,00 грн., заборгованість по простроченим відсоткам 5400,00 грн., заборгованість по нарахованим та несплаченим штрафним санкціям 3016,60 грн., 3% річних від простроченої суми 680,90 грн. Тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Менеджмент інвестицій» вимушений звернутися до суду для стягнення вищевказаної суми заборгованості.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором споживчого кредиту №41-16/СК від 12.02.2016 року у розмірі 11467,50 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
В судове засідання представник позивача Прокопенко О.О. не з'явився, однак подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомої суду причини.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у наданий судом строк відзив на позов не подав, зустрічний позов не пред'являв, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № 41-16/СК від 12.02.2016 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1500,00 грн. на строк з 12.05.2016 року до 11.03.2016 року. В разі порушення термінів повернення кредиту відсоткова ставка становить 2% в день від суми заборгованості та сплачується в день фактичного повернення кредиту. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків та інших витрат. При порушенні строків повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора штраф у розмірі 2 (два) процента від суми кредиту за кожний день такого порушення, починаючи із першого календарного дня, наступного за днем повернення кредиту. Починаючи із третього дня порушення строків повернення кредиту штраф встановлюється у розмірі 2,98% від суми кредиту за кожний день порушення строків (п. 8.3 Договору).
Відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 11.02.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 11467,50 грн., з яких 1500,00 грн. - заборгованість за кредитом, 870,00 грн. - заборгованість по процентах, 5400,00 грн. - заборгованість по прострочених процентах, 3016,60 грн. штраф, 680,90 грн. - 3% річних.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент інвестицій» свої зобов'язання перед позичальником ОСОБА_1 виконав належним чином, що підтверджується видатковими касовими ордерами (а.с.12).
10.06.2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент інвестицій» звернулися з вимогою про погашення кредиту до ОСОБА_1 (а.с.13).
Позичальник заборгованість за кредитом в повному обсязі не повернув.
Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.
За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті суми кредиту, процентів за користування ним та проценти за прострочення терміну повернення грошей.
Суд погоджується з доводами представника позивача про стягнення з відповідача заборгованості у частині стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 1500, 00 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 870, 00 грн., у зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 5400,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили сплату відсотків за кредитом 2,00 % в день від суми кредиту, який наданий на 29 календарних днів - до 11 березня 2016 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 11 березня 2016 року відповідач зобов'язаний сплатити відсотки за користування кредиту.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
З огляду на вказане, суд вважає неправомірним нараховування позивачем процентів до повного погашення заборгованості за кредитом поза межами строку договору. А тому вимоги щодо стягнення 5400,00 грн. - заборгованості по прострочених процентах задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає наступне.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати позикодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Таким чином, загальний розмір штрафу, що підлягає сплаті за договором, не може перевищувати розмір, встановлений законодавством України, отже не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (штраф), та не може бути більшим за 15 відсотків суми простроченого платежу. Договором про надання споживчого кредиту передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань у вигляді штрафу у розмірі у розмірі 2 (два) процента від суми кредиту за кожний день такого порушення, починаючи із першого календарного дня, наступного за днем повернення кредиту. Починаючи із третього дня порушення строків повернення кредиту штраф встановлюється у розмірі 2,98% від суми кредиту за кожний день порушення строків (п. 8.3 Договору). З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір позивачем нар ахова штраф у розмірі 8016,60 грн., з яких відповідачем сплачено 5000,00 грн.
Оскільки сума простроченого платежу відповідача перед позивачем складає 2370, 00 грн. (1500, 00 грн. заборгованість за тілом кредиту + 870, 00 грн. заборгованість за процентами), згідно з частиною другою ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», штраф за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не повинна перевищувати 355,5 грн. (2370, 00 х 15 % : 100 %), які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 680,90 грн. суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 652 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки договором споживчого кредиту № 41-16/СК від 12.02.2016 р. встановлено розмір штрафної санкції за прострочення погашення кредиту, у стягненні 3% річних у розмірі 680,90 грн. потрібно відмовити.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між фінансовою компанією та фізичною особою - споживачем фінансових послуг.
Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Загальний розмір належного до стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором кредиту від 12 лютого 2016 року складає суму основного боргу у розмірі 1500, 00 грн., проценти за користування кредитом - 870, 00 грн., та передбаченого сторонами в кредитному договорі штрафу, зменшеного судом до розміру 355, 50 грн., а всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2 725, 50 грн.
Враховуючи викладене, позов ТОВ «Менеджмент інвестицій» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої ст. 12, частини першої, шостої ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 1 921, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 551, 612, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент інвестицій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент інвестицій» (ідентифікаційний код юридичної особи 36295902) заборгованість за Договором споживчого кредиту № 41-16/СК від 12.02.2016 року у розмірі 2 725, 50 грн., а саме з яких: 1500,00 грн. - заборгованість за кредитом, 870,00 грн. заборгованість по процентах, 355,50 грн. штраф.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент інвестицій» (ідентифікаційний код юридичної особи 36295902), судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, тобто до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Суддя Л.М. Новік