Справа № 2-1932/10/0408
Провадження № б/н
іменем України
"10" грудня 2010 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючого - судді , Деркач Н.М.
при секретарі - Хуторній Ж.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, суд -
14 грудня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, при цьому зазначивши в обґрунтування своїх позовних вимог, що 08 грудня 2006 року він позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 59.744 грн'., в підтвердження цього позивач отримав розписку, в якій відповідач зобов'язався повернути гроші не пізніше 13 грудня 2006 року, однак у зазначений строк грошей не повернув. На неодноразові прохання повернути гроші у добровільному порядку ніяким чином не реагує. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму за договором позики.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, до початку розгляду справи надав суду заяву, у якій наполягав на позові та просив розглядати справу за його відсутності у зв'язку з перебуванням за межами міста.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка надана відповідачем в судовому засіданні 03 грудня 2010 року. При слуханні справи 3 грудня 2010 року відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, а саме не погодився із зазначеною у розписці сумою боргу, також зазначив, що розписку він написав під натиском.
Згідно ч.І ст.224 ЦГЖ України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причину неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд вислухавши пояснення 'сторін, які були надані ними в судовому засіданні 03.12.2010 року, а також з урахуванням клопотання позивача, який просив винести заочне рішення, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно розписки від 08.12.2006 року (а.с. 2) видно, що відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 гроші в розмірі 59744 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн.
Факт наявності цивільних правовідносин за яким одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, підтверджується наявними у справі оригіналу розписки.
В підтвердження цього позивач отримав від ОСОБА_2 розписку, в якій він зобов'язався повернути гроші не пізніше 13 грудня 2006 року, однак у зазначений строк грошей не повернув.
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов,язання, за яким « Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов,язання.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов,язання, на вимогу кредитора зобов,язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інших розмір процентів не встановлений договором або законом».
Відповідно до ст.. 1049 ЦК України «Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначенні родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Тому суд, переконавшись в тому, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний згідно договору позики від 08.12 2006 року повернути позивачу ОСОБА_1 гроші в розмірі 59744 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. , що ним виконано не було , стягує з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі - 59 744 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», з відповідача суд стягує судові витрати на користь держави - держмито в
з
розмірі 597 грн, та збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі ЗО грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст..ст. З, 10,11, 60, 212-215,224 ЦГЖ У країни,ст. 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , який мешкає по АДРЕСА_2 - - 59 744 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн..
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає по АДРЕСА_1 на користь держави держмито в розмірі 597 грн \ п,ятсот девяносто сім грн , та за інформаційне забезпечення розгляду справи ЗО грн.
Заочне рішення може бути переглянуто за заявою відповідачів судом, що його ухвалив.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення або в порядку ст.. 294 ЦПК України.
Суддя: Н. М. Деркач