ЄУН 174/837/19
н/п 2/174/363/2019
17 грудня 2019 року м.Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Борцової А.А.,
за участю секретаря - Шарапової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 24.02.2006 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис в заяві. Відповідно до п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту згідно п.2.1.1.5.7 договору, а у разі невиконання зобов'язань зо договором, у відповідності до п.2.1.1.5.6., на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку, при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором, а відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. В зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідачка станом на 15.08.2019 року має заборгованість у розмірі 26184,16 грн., яка складається з наступного: 12209,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5221,38 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6351,36 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 679,09 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1223,06 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість за кредитним договором та понесені ними судові витрати в розмірі 1921,00 грн.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 42).
Відповідачка в судове засідання не з'явився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.51,58), у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити по наступним підставам.
Так, судом встановлено, що 24.02.2006 року відповідачка підписала заяву (а.с.15), згідно умов якої вона просила банк надати кредитну карту з кредитним лімітом 1900,00 грн., базова процентна ставка 3% в місяць з розрахунку 360 днів на рік, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, погашення заборгованості по кредитному ліміту може здійснюватись як шляхом внесення коштів на карту клієнта, так і списанням банком коштів з платіжної карти № НОМЕР_1 . Також відповідачка ознайомилася та згодна з Умовами і Правилами надання банківських послуг ЗАТ КБ «Приватбанк», а також Тарифами банку, своїм підписом підтвердила факт отримання інформації про умови кредитування в Приватбанку. Номер картки 4149495900217648, дата відкриття рахунку 24.02.2006 р.
Крім того на підтвердження досягнення згоди щодо істотних умов цього договору позивачем також надано копію витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, що підписаний головою Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 (а.с. 17-31)
На підтвердження розміру заборгованості відповідачки ОСОБА_1 позивачем надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 15.08.2019 року (а.с. 10-14), згідно якого остання станом на 15.08.2019 року мала заборгованість у розмірі 26184,16 грн., яка складається з наступного: 12209,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5221,38 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6351,36 грн. - заборгованість за нарахованою пенею за прострочене зобов'язання; 679,09 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також заборгованість по судовим штрафам - 1723,06 грн..
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За вимогами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Зазначена правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).
Суд вважає встановленим, що 24.02.2006 року відповідачка підписала заяву, якою передбачено отримання нею кредитної карти із встановленим кредитним лімітом в розмірі 1900,00 грн. з базовою процентною ставкою 3% з розрахунку 360 днів на рік, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, погашення заборгованості по кредитному ліміту може здійснюватись як шляхом внесення коштів на карту клієнта, так і списанням банком коштів з платіжної карти № НОМЕР_1 , однак доказів отримання відповідачкою та користування кредитними коштами, позивачем не надано.
Крім того, позивачем надана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN21000005902866 проте матеріали справи не містять відомостей щодо виду отриманої відповідачкою кредитної картки, до того ж заява про приєднання до умов договору підписана відповідачкою 24.02.2006 року, тоді як дата підписання даної довідки відповідачкою 30.07.2011 року, тобто через шість років після підписання заяви, що свідчить про наявність іншого договору, тому дану довідку суд не приймає у якості допустимого доказу по справі.
До того ж, при зверненні до суду з позовом банк зазначив про те, що відповідачці було встановлено ліміт на кредитну картку у розмірі 5000,00 грн., при цьому доказів зазначених обставин позивачем також не надано, тому ці твердження позивача є безпідставними.
Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг, що підписані головою Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 та надані позивачем на підтвердження істотних умов кредитного договору, не містять підписів відповідачки (а.с. 17-31), і не можуть слугувати підтвердженням тих умов кредитного договору на які посилається в своєму позові позивач, оскільки станом на момент підписання ОСОБА_1 заяви від 24.02.2006 року організаційно-правова форма банку була ЗАТ КБ «Приватбанк», а не ПАТ КБ «Приватбанк», що свідчить про те, що вищезгаданих Умов та Правил на момент підписання заяви не існувало, тому нарахування заборгованості Банком на підставі цих Умов та Правил також є безпідставним.
Крім того, позивачем не доведено і факту наявності заборгованості у відповідачки по поверненню кредитних коштів у розмірі, зазначеному ним у позовній заяві, що становить 26184,16 грн., оскільки сам по собі розрахунок заборгованості здійснений банком, не може бути єдиним та безумовним доказом розміру наявної заборгованості за кредитним договором (а.с. 10-14). До того ж розрахунок, носить суперечливий характер, є незрозумілим, оскільки, у графах складових заборгованості містять лише цифрові дані, без наведення математичного обґрунтування, зазначення цих складових у відповідних графах не співпадає з сумами та назвами складових заборгованості, вказаних в підсумковій частині розрахунків після таблиці, що унеможливлює визначення як складових цієї заборгованості так і її загального розміру, часу та періоду утворення заборгованості у відповідачки, правильності її нарахування, а інших доказів, підтверджуючих ці обставини, позивачем не надано.
До того ж, вказані розрахунки не містять достатніх даних про особу, яка їх здійснила, оскільки крім підпису цієї особи інші ідентифікуючі дані відсутні (посада, прізвище, печатка банку).
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 року у справі № 315/353/17.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем поза розумним сумнівом, не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору на умовах вказаних позивачем та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем не надано, тому підстави для стягнення з відповідачки заборгованості по кредиту у розмірі 26184,16 грн., про що просить позивач, відсутні, а у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. слід покласти на позивача.
На підставі ст.ст. 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263- 265, 268, 274-279, 280-289 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати у виді сплаченого судового збору віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий - суддя: А.А.Борцова