№ 207/3411/19
№ 2/207/1701/19
29 листопада 2019 року м. Кам'янське
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Сівачук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про зняття арешту з майна,
Звертаючись до суду, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що на праві спільної сумісної власності їй, ОСОБА_1 та її сину, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 51 рік, належала квартира АДРЕСА_1 . Після смерті останнього вона звернулась до Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо скасування арешту на майно.
Вона не має можливості прийняти спадщину після померлого сина, так як існує обтяження нерухомого майна, яке належало ОСОБА_2 , а саме на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , на підставі постанови державного виконавця Баглійської ВДВС Дніпродзержинського МУЮ від 02.04.2001 року, у зв'язку із виконанням рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська по виконавчому листу №А-55 від 24.01.2001 року про стягнення аліментів.
Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, зокрема, даних з електронного архіву та Спецрозподілу, існує інформація про те, що 07.04.2011 року державним виконавцем відділу винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 49 (в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV зі змінами) у зв'язку із закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, виконавче провадження знищено.
Вважає, що накладений арешт на майно обмежує її право вільно володіти, користуватись та розпоряджатись майном на власний розсуд, а саме вступити у спадок, а тому за захистом свого права вона вимушена звернулась до суду із даним позовом.
На підставі зазначеного позивач просила суд: припинити обтяження шляхом зняття арешту з нерухомого майна, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ), що належать ОСОБА_2 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Баглійської ВДВС Дніпродзержинського МУЮ від 02.04.2001 року, у зв'язку із виконанням рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська по виконавчому листу №А-55 від 24.01.2001 року про стягнення аліментів.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутністю, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду пояснення, проти зняття арешту з майна ОСОБА_1 не заперечував.
Враховуючи вищенаведене у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ч. 3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, передбачено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим повторно 05.12.2007 року Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області підтверджений факт того, що померлий ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпродзержинську, актовий запис № 17 від 05.01.1968 року є сином позивачки ОСОБА_1 (ар.с.4).
Згідно з копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (ар.с.5).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 16.04.2002 року посвідченого Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська, квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (ар.с.6).
Відповідно до копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №57382623 від 30.08.2019 року, Першою кам'янською державною нотаріальною конторою, за № 64674560 зареєстрована спадкова справа, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (ар.с.7).
В судовому засіданні також встановлено, що відповідно до роз'яснення, наданого Південним ВДВС міста Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області в листі від 13.09.2019 року за №04/13.16-34/23690 зазначено, що згідно перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень та його спецрозділу встановлено, що у відповідному відділі на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № А-55 від 24.01.2001 року виданий Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів на користь ОСОБА_4 , відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено, що 23.09.2006 року за постановою № б/н від 02.04.2001 року державного виконавця Баглійського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ за вищезазначеним документом накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_2 07.04.2011 року державним виконавцем відділу винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 49 (в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІУ зі змінами). Заборгованість по аліментам станом на 31.12.2009 року складає 22823,00 грн., виконавче провадження знищено, згідно з вимогами п. 2 розділу XI «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» (ар.с.3).
Таким чином станом на теперішній час в архіві та на виконанні у відділу ДВС відсутні матеріали виконавчого провадження, на підставі якого накладено арешт.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 317, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 р. (з наступними змінами) № 6 вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення з-під арешту.
Як зазначено в п. 2. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином, позивач через наявність арешту, накладеного на його майно, позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Судом встановлено, що наявністю арешту та заборон відчуження об'єктів нерухомого та рухомого майна порушуються права позивача на реалізацію свого права власності, а тому його право підлягає судовому захисту у спосіб, визначений законом, а саме: ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» - шляхом зняття арешту з майна.
Оскільки арешт накладений на підставі постанови № б/н від 02.04.2001 року, виданої державним виконавцем Баглійського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів на користь ОСОБА_4 , а спірних відносин на даний час вже не існує, та станом на 13.09.2019 року та на теперішній час в архіві та на виконанні відділу відсутні матеріали виконавчого провадження, на підставі якого накладено арешт, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
На підставі наведеного, аналізуючи докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 81, 82, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 до Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, який знаходиться за адресою: м. Кам'янське, вул. Ялтинська, 2, про зняття арешту з майна, задовольнити у повному обсязі.
Звільнити з під арешту майно, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ), що належать ОСОБА_2 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Баглійського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ від 02.04.2001 року, при примусовому виконанні виконавчого листа №А-55 виданого 24.01.2001 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення аліментів.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.
Суддя І.М. Юрченко