Справа № 169/850/19
Провадження № 2/169/341/19
18 грудня 2019 року смт Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого судді Тітівалова Р.К.
з участю
секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 18 березня 2011 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином умов договору у неї станом на 31 серпня 2019 року виникла заборгованість в розмірі 271562.73 грн. Вказуючи, що право вимагати повернення суми боргу повністю чи частково належить кредитору, Банк просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 127577.89 грн та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак разом із позовом подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи, просив справу розглядати без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 115). Про причини неявки суд не повідомляла, заяву про розгляд справи без її участі та відзив на позов не подавала.
Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 18 березня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви, відповідно до якого 26 травня 2011 року відповідачу наданий кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який неодноразово змінювався і останній раз 5 серпня 2013 року був збільшений до 8000 грн (а.с. 61, 63).
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені в рекламному буклеті та на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами.
До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Банк, надавши відповідачу кредит, свої зобов'язання за договором виконав.
Отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою по картковому рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 97-104).
Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з кредитного договору.
З наданого Банком розрахунку видно, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 серпня 2019 року становить 271562.73 грн і складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7818.96 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 263643.77 грн, пені - 100 грн. (а.с. 58-60).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У розглядуваному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, і споживач послуг Банку приєднується саме до тих умов, з якими він ознайомлений.
З матеріалів справи видно, що Банком як доказ укладення договору з відповідачем надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Звертаючись до суду, Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 березня 2011 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини договору.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, що саме з цими Витягами ознайомилася і погодилася відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
У розглядуваному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без надання належних підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
У заяві позичальника від 18 березня 2011 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.
Відсутні у матеріалах справи і докази про те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які знаходяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору.
Крім того, вказані документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 березня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви.
За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою вказаної статті процесуального закону передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що сторони по справі не обумовили у письмовому вигляді розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Банку в частині стягнення на його користь з відповідача заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість.
Додану позивачем до позовної заяви довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 26 травня 2011 року, як доказ узгодження сторонами розміру базової процентної ставки, яку підписала відповідач (а.с. 62), суд до уваги не приймає, оскільки вказана довідка не зазначена в анкеті-заяві відповідача від 18 березня 2011 року, як складова і невід'ємна частина договору, не підписана другою стороною (представником Банку) і зі змісту довідки видно, що вона стосується договору SAMDN50000045309639, який в матеріалах справи відсутній, а розмір зазначеної в довідці процентної ставки (2.5 % в місяць або 30 % на рік) відрізняється від ставки, яка використовувалася Банком для розрахунку заборгованості ОСОБА_1 з 1 вересня 2014 року (34.8 % та 43.2 %).
Крім того, суд звертає увагу, що поданому Банком розрахунку заборгованості відповідача у колонці «Залишок заборгованості за відсотками» за деякі місяці розмір відсотків значно перевищує розмір тіла кредиту, зокрема, за червень 2019 року розмір відсотків становить 16836.47 грн.
З огляду на вказане, зазначену довідку не можна визнати належним, допустимим та беззаперечним доказом підтвердження домовленості сторін договору про розмір процентної ставки.
Будь-які докази на спростування вищевказаного в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31 серпня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту на звітну дату становить 7818.96 грн, а тому, з огляду на те, що відповідач фактично отримала та використовувала кошти, надані Банком на кредитну картку, але не повернула їх, суд вважає, що вимоги Банку про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, що нею фактично отримано і на час розгляду справи не повернуто, є підставними і підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (6.13 %) підлягає стягненню судовий збір в розмірі 117.76 грн. (1921 грн * 6.13 % / 100% = 117.76 грн).
На підставі викладеного, статтей 526, 530, 610, 629, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись статтями 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 березня 2011 року в розмірі 7818 (сім тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 117 (сто сімнадцять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса місця знаходження: вулиця Набережна Перемоги, 50, місто Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570.
Представник позивача: Чепіга Дмитро Олексійович, адреса місця знаходження: вулиця Набережна Перемоги, 50, місто Дніпро, паспорт серії НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне рішення складено 18 грудня 2019 року.
Головуючий