Справа № 618/1317/19
Провадження № 2/618/282/19
17 грудня 2019 року
Дворічанський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Буніна Є. О.,
за участю секретаря судового засідання Фролова А. О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні в залі суду в смт Дворічна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області та служба у справах дітей Куп'янської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи: служба у справах дітей Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області та служба у справах дітей Куп'янської міської ради Харківської області, обгрунтовуючи свої вимоги наступним: 23 серпня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина - син ОСОБА_4 . Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 . В подальшому виховуванням дитини займався позивач, його дружина та частково відповідач. З грудня 2015 року ОСОБА_4 став проживати в сел. Ковшарівка Куп'янського району Харківської області в сім'ї другого сина позивача - ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_6 , де мешкає і по цей час і повністю знаходиться на їх матеріальному утриманні, вони займаються його вихованням. З січня 2015 року відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, не спілкується з ним та не бере участі в його вихованні. Окрім того, 02 жовтня 2019 року ОСОБА_2 надав позивачу нотаріально засвідчену заяву, в якій відмовився від подальшого виховання та утримання свого сина і дав добровільну згоду на його усиновлення іншими особами. З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не бажає виконувати батьківські обов'язки по відношенню до свого сина ОСОБА_7 , не заперечує проти його усиновлення іншими особами і фактично його матеріальним утриманням і вихованням займається позивач та його син ОСОБА_8 з дружиною, ОСОБА_1 просить позбавити його сина ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу в його відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явився, надав заяву, в якій позовні вимоги визнав повністю, не заперечував проти їх задоволення, просив справу розглянути в його відсутність.
Представник третьої особи - служби у справах дітей Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області Кисільов О. А. в підготовче засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутність, а також зазначив, що служба у справах дітей не заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.
Представник третьої особи - служби у справах дітей Куп'янської міської ради Харківської області Куценко О. в підготовче засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без представника служби у справах дітей, у зв'язку з виробничою необхідністю.
За результатами підготовчого провадження на підставі повідомлених позивачем обставин справи, наданих ним доказів встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 23 серпня 2011 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23 серпня 2011 року (а. с. 10).
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком значиться ОСОБА_2 - відповідач по справі, матір'ю - ОСОБА_10 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 04 травня 2012 року (а. с. 11).
20 березня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали шлюб і ОСОБА_10 взяла собі дошлюбне прізвище - ОСОБА_11 (а. с. 12).
Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 12).
Відповідно до довідки про склад сім'ї № 4271 від 01.11.2019, виданої Дворічанською селищною радою Харківської області, ОСОБА_2 та його син ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 16).
З грудня 2015 року і по теперішній час дитина проживає без реєстрації в будинку ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом проживання, складеного комісією сектору по роботі з населенням ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго-Куп'янськ» (а. с. 15).
На підтвердження вищевказаного позивачем надана довідка Куп'янського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 15 комбінованого типу Куп'янської міської ради Харківської області № 01-25/362 від 04.11.2019 в якій зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідував вказаний заклад дошкільної освіти з 11.01.2016 по 01.06.2019. Зі слів вихователя останні два роки батько ОСОБА_2 участі в житті дитини у садочку не брав, дитиною опікувалися рідний дядько ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_6 (а. с. 14).
Згідно з довідкою Куп'янської гімназії № 2 Куп'янської міської ради Харківської області № 01-28/802 від 05.09.2019 ОСОБА_4 навчається у 1-А класі в 2019-2020 навчальному році. Батько дитини ОСОБА_2 за відповідний період навчання з класним керівником не спілкувався. Відвідувала батьківські збори, цікавилася результатами навчання та виховання, брала участь у класних та гімнастичних заходах тільки тітка дитини ОСОБА_6 (а. с. 13).
Відповідач у справі, батько малолітнього ОСОБА_7 , в своїй нотаріально посвідченій заяві від 02.10.2019, яка адресована компетентним органам та всім, кого це стосується, зазначив, що він відмовляється від подальшого виховання та утримання свого сина і дає добровільну згоду на його усиновлення іншими особами (а. с. 17).
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визначеними в Україні.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі ст. 12 вищевказаного Закону, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до положення ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
В ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, згідно зі ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.
При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми враховуються судом, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
В підготовчому засіданні встановлено, що батько дитини не виконує своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина, не бере участі в його вихованні, матеріальному забезпеченні. Відповідач ОСОБА_2 повністю визнав позовні вимоги, зазначив, що він відмовляється від подальшого виховання та утримання свого сина і дає добровільну згоду на його усиновлення іншими особами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України, суд роз'яснює відповідачу наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 цієї статті.
Судом також встановлено, що визнання відповідачем ОСОБА_2 , який свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, пред'явленого до нього позову, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
За таких обставин справи, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову і позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 .
На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, належить повернути позивачу з державного бюджету 384 гривні 20 копійок, що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 49, 81, 89, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , відносно його малолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , з державного бюджету 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок судового збору, сплаченого ним при поданні позову згідно з квитанцією № 0.0.1513480619.1 від 05 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Є. О. Бунін