Справа № 623/2321/16
Провадження № 1-кп/611/46/2019
17 грудня 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Барвінківського районного суду Харківської області клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України,
У провадженні Барвінківського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 18 травня 2018 року раніше обраний щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту було змінено на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 17 липня 2018 року включно і визначено суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 147280 (сто сорок сім тисяч двісті вісімдесят) грн., який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Барвінківського районного суду від 07 листопада 2019 до 05 січня 2020 року включно.
05 січня 2020 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_4 закінчується.
На підставі ч. 3 ст. 331 КПК України прокурором заявлено клопотання про продовження щодо ОСОБА_4 обраного раніше запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що ризики, встановлені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
Обвинувачений та його захисник проти цього заперечують, просять у задоволенні клопотання прокурора відмовити, застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України суд незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 - ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України, які є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 7 років, та в сукупності такі обставини: репутацію обвинуваченого, те, що обвинувачений не має постійного джерела доходу, його вік, стан здоров'я, те, що обвинувачений неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор в судовому засіданні, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інший злочин, незаконно впливати на потерпілих, свідків, а для запобігання ризикам, які зазначено у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний щодо ОСОБА_4 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому злочинів та даних про його особу, обставини, які послужили підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, викладені в ухвалі слідчого судді від 18.05.2018, не змінилися і на даний час існують.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою на даний час відпала, не доведені вони і обвинуваченим чи його захисником.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що під час перебування ОСОБА_4 в умовах слідчого ізолятора будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції не надходило, стороною захисту не надано, інших даних щодо стану здоров'я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) в ході здійснення досудового розслідування не добуто, що свідчить про можливість тримання ОСОБА_4 у місцях несвободи.
На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою суд дійшов висновків, що ризики, вказані при обранні запобіжного заходу, не зменшились. Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, не встановлено.
Оцінюючи суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_4 , та ймовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, суд вважає, що ОСОБА_4 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись ст. 178, 314, 315, 369 - 372 КПК України, ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», рішеннями ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії», «Волосюк» проти України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" продовжити на 60 діб, тобто до 14 лютого 2020 року включно з продовженням визначеної суми застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 147 280 (сто сорок сім тисяч двісті вісімдесят) гривень та продовженням у разі сплати застави покладених обов'язків:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання таабо місця роботи;
4) носити електронний засіб контролю.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з - під варти звільнити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же трок з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1