ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №1/148
про закриття провадження в адміністративній справі
17 грудня 2019 року м. Київ№ 826/9485/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про закриття провадження у адміністративній справі №826/9485/16
за позовом ОСОБА_1
до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни,
Міністерства юстиції України,
треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору:
Головне територіальне управління юстиції у м. Києві
акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк"
про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,
за участю представників позивача, відповідача 2 та представника третьої особи ПАТ "ПУМБ"
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (надалі - відповідач 1), адреса: 01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 22, офіс 2, Міністерства юстиції України (надалі - відповідач 2), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві (надалі - третя особа-1), адреса: 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2д, акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (надалі - третя особа-2, АТ «ПУМБ»), адреса: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 04 березня 2019 року (Т.3, арк. 28-47), просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03 березня 2016 року №28569941 щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управління житлового забезпечення КМДА 03 лютого 2009 року.
03 березня 2016 року відповідачем 1 прийнято рішення №28569941 про державну реєстрацію права власності на вказану вище квартиру за публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк».
За доводами позивача, відповідач 1 при прийнятті оскаржуваного рішення порушила вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року та Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року.
Крім того, позивач наголосила, що кредитний договір з третьою особою 2 не підписувала, що, в свою чергу, не потягло виникнення зобов'язання за кредитним договором шляхом звернення стягнення на квартиру.
Також, у позовній заяві позивач послалась на те, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2017 року у справі №826/12591/16 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чепова М.О. №28214657 від 12 лютого 2016 року щодо відмови у державній реєстрації права власності за заявою власника від 04 лютого 2016 року її позовні вимоги задоволені, відповідач 1 не мала права приймати оскаржуване рішення 03 березня 2016 року.
Більш того, позивач послалась на наявність заборони відчуження (арешт) квартири в державному реєстрі від 06 грудня 2013 року на підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва.
Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач 1 у письмових запереченнях на позовну заяву від 11 липня 2016 року (Т.1, арк. 49-52) послалась на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, вона, як державний реєстратор, діяла у порядок, спосіб та в межах наданих їх законодавством повноважень.
У письмових поясненнях на позовну заяву представник третьої особи 1 (Т.1, арк. 174-178) просив вирішити справу на розсуд суду.
Представник третьої особи 2 у письмових поясненнях на позовну заяву (Т.1, арк. 138-143) заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити, пославшись на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. оскаржуване рішення прийнято з дотриманням вимог законодавства та у межах, наданих їх повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року провадження в адміністративній справі №826/9485/16 закрито.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року про закриття провадження у справі скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративна справа №826/9485/16 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями та за результатом такого розподілу, передана для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Клочковій Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року адміністративна справа №826/9485/16 прийнята до провадження та призначено підготовче засідання.
У справі проведено низку підготовчих засідань, розглянуто клопотання учасників справи та витребувано докази.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року з Печерського районного суду міста Києва витребувано інформацію щодо переліку сторін, предмет спору та стан розгляду справи №757/9740/16-ц та продовжено строк підготовчого провадження, призначено наступне підготовче засідання.
В черговому підготовчому засіданні протокольною ухвалою 06 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про закриття провадження у справі.
Також, в підготовчому засіданні 06 вересня 2019 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про залучення до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спора - ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Авад Груп" та відмовлено у задоволенні клопотання представника акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про витребування додаткових доказів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 06 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року від Головного територіального управління юстиції у місті Києві витребувано інформацію про те, чи припинено діяльність державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, дату такого припинення, докази на підтвердження такого припинення, місце перебування реєстраційних справ вказаного державного реєстратора та процесуального правонаступника за її реєстраційними діями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року витребувано від Міністерства юстиції України та від Головного територіального управління юстиції у місті Києві інформацію про те, чи припинено діяльність державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, дату такого припинення, докази на підтвердження такого припинення, місце перебування реєстраційних справ вказаного державного реєстратора та можливого процесуального правонаступника за її реєстраційними діями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Міністерство юстиції України.
28 листопада 2019 року представником третьої особи 2 суду подано заяву про закриття провадження у справі.
В обґрунтування поданої заяви представник третьої особи 2 послався на те, що предметом оскарження у даній справі є рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «ПУМБ», підставою виникнення права власності є договір іпотеки №5573083 від 03 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстровим №4422.
Спірні правовідносини, як вказує представник третьої особи 2 у заяві, пов'язані із невиконанням умов кредитного договору №5572384 від 03 серпня 2007 року, а також з непогодженням ОСОБА_1 , як іпотекодавця, з умовами іпотечного договору, які передбачають підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Тобто, за твердженнями представника третьої особи 2, спір випливає з договірних правовідносин, а тому не є публічно-правовим та має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
12 грудня 2019 року представником відповідача 2 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній послався на те, що чинним законодавством виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації у зв'язку з передачею їм реєстраційних справ не визначені правонаступниками органів державної реєстрації, утворених Міністерством юстиції України, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України.
В судовому засіданні 17 грудня 2019 року судом на обговорення постановлено питання щодо можливості закриття провадження у справі за клопотанням представника третьої особи 2. Представник третьої особи 2 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити, представник позивача заперечував проти його задоволення, зазначивши, що спір стосується порушення відповідачем 1 процедури державної реєстрації прав на нерухоме майно та не виник у зв'язку з порушенням права власності. Також представник позивача наполягав на тому, що питання про закриття провадження вже вирішувалось судом. Представники відповідачів та представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явились, хоча і повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника третьої особи 2, з'ясувавши думку представника позивача з приводу можливості закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви представника третьої особи 2 і вирішення питання щодо доцільності закриття провадження у справі, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
У відповідності до наданої суду копії свідоцтва про право власності серії САС №462521, виданого 03 лютого 2009 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_3 Петрівні на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 28 січня 2009 року №113-С/КП. Право власності на квартиру зареєстровано комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за №3484 від 10 лютого 2009 року (Т.1, арк. 18).
При цьому, у відповідності до наданої суду копії договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4420, ОСОБА_1 купила належну ОСОБА_4 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 . Право власності на квартиру зареєстровано комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за №3484 від 03 серпня 2007 року (Т.3, арк. 209,210).
В матеріалах справи також наявна копія кредитного договору №5572384 від 03 серпня 2007 року, укладеного між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 130000,00 доларів США (Т.1, арк. 83-84).
У якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами кредитного договору №5572384 також укладено договір іпотеки №5573083 від 03 серпня 2007 року, відповідно до умов якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстрованого за реєстровим №4420 (Т.1, арк. 88-106).
29 лютого 2016 року представник ПАТ «ПУМБ» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. з заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_3 за публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» разом з доданими до неї документами (Т.1, арк. 56-112)
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною 03 березня 2016 року прийнято рішення за №28569941 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», підставою виникнення права власності зазначено: договір іпотеки №4422 від 03 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. (Т.1, арк. 38,39-41).
Незгода позивача з оскаржуваним рішенням відповідача 1 стала підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Щодо твердження позивача про те, що питання про закриття провадження вже вирішувалось судом, то слід вказати наступне.
Під час скасування судового рішення про закриття провадження у справі, судом апеляційного суду не могло бути враховано тієї обставини, що до Печерського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства буде подано позовну заяву про скасування відповідної державної реєстрації.
Також, на стадії вирішення питання за попереднім клопотанням представника третьої особи про закриття провадження у справі, суду не було відомо про те, що позовна заява в цивільній справі з позовними вимогами, в т.ч. про скасування державної реєстрації, яка оскаржується в цій справі, направлена апеляційним судом до Печерського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Крім цього, при вирішенні цього питання, судом на даний час враховано позиції Великої Палати Верховного Суду, які в часі постановлені пізніше та не могли враховуватись судом апеляційної інстанції при вирішенні цього питання первісно.
Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі органу влади чи органу місцевого самоврядування, не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У справі, що розглядається, спір виник з приводу державної реєстрації за третьою особою 2 права власності на нерухоме майно.
При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на недотримання АТ "ПУМБ" вимог Закону України "Про іпотеку", а також на те, що між нею та банком відсутні будь-які договірні зобов'язання, тобто, фактично позивач обґрунтовує заявлені нею позовні вимоги щодо порушення права власності на квартиру, а також визнання недійсним правочину, і як наслідок дії приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за АТ «ПУМБ».
Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивачки та з належним виконанням договору іпотеки, із визнанням недійсним відповідного правочину, укладеного між позивачем та банком, та, як наслідок, скасування реєстрації права власності на майно за банком, отже, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства, оскільки стосується майнового права позивачки та виник із реалізації відповідачем умов договору іпотеки. Тобто спір фактично виник між позивачем та АТ «ПУМБ».
При цьому, суд зауважує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, також зі спором про визнання недійсним правочину між позивачем та особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Саме такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 14-275цс18, від 07 листопада 2018 року у справі № 11-961апп18, від 12 грудня 2018 року у справі № 14-486цс18, від 23 січня 2019 року у справі № 14-501цс18, від 13 березня 2019 року у справі № 14-56цс19, від 24 квітня 2019 року у справі № 14-2цс19, від 02 жовтня 2019 року у справі 640/13144/16-ц, ухвалі Верховного суду від 21 лютого 2018 року у справі №823/3501/13-а, відступати від яких суд підстав не вбачає.
Отже, спори про визнання незаконними та скасування рішень нотаріусів, які діяли на виконання делегованих повноважень державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема випливають з договірних відносин.
Також доцільно зазначити, що оскільки позивач вбачає у наслідках, які спричинені прийняттям рішення щодо об'єкту нерухомого майна, порушення, пов'язані саме з реалізацією своїх майнових інтересів щодо володіння, користування та розпорядження (права власності) відповідним об'єктом, визнання такого рішення протиправним та його скасування є способом захисту саме майнових прав та інтересів позивача.
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що 31.10.2019 постановою Київського апеляційного суду (Т.1, акр.71) справа 757/10816/19-ц за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про визнання правочину недійним та скасування рішення про державну реєстрацію направлена для продовження розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім цього, судом враховано, що підстави позовної заяви, яка перебувала на розгляді в цьому адміністративному суді (Т. 3, арк. 29-30, Т. 3, арк. 29-30) та підстави, які заявлені в позовній заяві, яка була подана позивачем до Печерського районного суду міста Києва 01.03.2019 (Т.4, арк. 74-77) частково збігаються.
Також судом враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду 02 жовтня 2019 року у справі 640/13144/16-ц, в якій вказано наступне.
"Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі органу влади чи органу місцевого самоврядування, не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
У справі, що розглядається, спір виник з приводу порушення права власності позивачки на квартиру внаслідок дій приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за ТОВ «Кей-Колект».
Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивачки та з належним виконанням договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства, оскільки стосується майнового права позивачки та виник із реалізації відповідачем умов договору іпотеки. Тобто спір фактично виник між позивачем та ТОВ «Кей-Колект».
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Саме такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 14-275цс18, від 07 листопада 2018 року у справі № 11-961апп18, від 12 грудня 2018 року у справі № 14-486цс18, від 23 січня 2019 року у справі № 14-501цс18, від 13 березня 2019 року у справі № 14-56цс19, від 24 квітня 2019 року у справі № 14-2цс19, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду підстав не вбачає.
Отже, спори про визнання незаконними та скасування рішень нотаріусів, які діяли на виконання делегованих повноважень державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема випливають з договірних відносин.".
Крім цього, судом враховано також висновок про закриття провадження у справі, якого дійшов Верховний Суд 09 вересня 2019 року у справі №826/13011/14, провадження №К/9901/8001/18.
Таким чином, з урахуванням положень діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що спір у справі між сторонами виник поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.
Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом до відповідного місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Також, частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Керуючись частиною 1 статті 19, пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 239, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Заяву представника акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про закриття провадження у справі - задовольнити.
2. Закрити провадження в адміністративній справі № 640/9485/16 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію.
2. Роз'яснити ОСОБА_3 право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
3. Роз'яснити ОСОБА_1, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
4. Повернути ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) через відповідний орган Державної казначейської служби України судовий збір в сумі 551,20 грн (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 00 копійок), який сплачений на наступні платіжні реквізити: УДКСУ у Печерському районі і ГУ ДКСУ у місті Києві, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 31218206784007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030101, згідно квитанції №258 від 24 березня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова
Повний текст ухвали суду виготовлений 17 грудня 2019 року.