Справа № 569/20674/19
12 грудня 2019 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді Бердія М.А.,
при секретарі Прокопчук Л.М.,
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, суд -
Позивач ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 зареєстрований 10 березня 2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис №296. Крім того, просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав, не заперечив проти їх задоволення.
Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:
Як було встановлено в судовому засіданні, з 10 березня 2006 року сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому у Відділі реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис №296, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від спільного подружнього життя сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 07 червня 2006 року.
Як зазначено у позовній заяві, спільне життя сторін не склалося, сторони проживають окремо з червня 2016 року, спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують. Позивач ОСОБА_1 вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам та інтересам їхньої дитини.
Згідно ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи те, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, подальше спільне життя подружжя суперечить інтересам сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити, шлюб між сторонами розірвати.
В позовній заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_2 надає незначні кошти на утримання дитини, однак їх не достатньо для забезпечення потреб дитини. Додатков вказано, що відповідач працює начальником дільниці в ПрАТ «Рівнеазот» та має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
З огляду на ст.6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод», яка згідно Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов'язковою для застосування національними судами, зміст якої передбачає, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обґрунтованим, але й справедливим.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.183 та ст.184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
При вирішенні питання про стягнення аліментів суд враховує те, що відповідач є працездатною собою, визнав позовні вимоги позивача та не заперечив проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), домовленість між позивачем та відповідачем про сплату аліментів на утримання дитини відсутня, тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання їхньої малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову 06 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно частини першої статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн., за позовну вимогу про розірвання шлюбу. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за категорією спорів про стягнення аліментів, то з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, задоволити повністю.
Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 березня 2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис №296 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 ), розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову 06 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 768,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського міського суду Бердій М.А.