ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 грудня 2019 року №640/13460/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Фірма «Нове Житло» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Приватного підприємства фірма «Нове Житло» (далі - позивач, ПП Фірма «Нове Житло») до Головного управління ДФС у Київській області (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.02.2017 р. №0004261410 та від 18.04.2017 р. №0014172200 (також далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення).
Ухвалою суду від 29.07.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/13460/19 (далі - справа), яку вирішено розгляду за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому провадженні відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, а також клопотання про притягнення ПП Фірма «Нове Житло» до відповідальності, оскільки є рішення адміністративного суду (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 р., залишена без змін постановою Верховного суду від 18.12.2018 р., в адміністративній справі №810/1585/17), яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, проте у позовній заяві позивач, на думку відповідача, ввів суд в оману, зазначивши, що ПП Фірма «Нове Житло» не подавало іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Вказані вище клопотання відповідача суд визнав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів того, що є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Крім того, дослідивши надані представником позивача копію позовної заяви в адміністративній справі №810/1585/17, а також копії прийнятих в межах адміністративної справи №810/1585/17 постанови Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 р., постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 р. та постанови Верховного суду від 18.12.2018 р., судом встановлено, що підстави позову в адміністративній справі №810/1585/17 та в адміністративній справі №640/13460/19 є різними.
Ухвалою суду від 13.11.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
У період з 26.12.2016 р. по 17.01.2017 р. Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Фірма «Нове Житло» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2016 р., за результатами якої складено акт перевірки від 24.01.2017 р. №12/10-36/14-04/32885032 (далі - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки, ПП Фірма «Нове Житло» допущено порушення вимог пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8402960,00 грн., в т.ч. за листопад 2015 року на суму 4143852,00 грн., за грудень 2015 року на суму 1088667,00 грн., за січень 2016 року на суму 350,00 грн., за квітень 2016 року на суму 3170091 грн., та зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за вересень 2016 року в сумі 374650,00 грн.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 09.02.2017 р. №0004261410, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 374650,00 грн.;
- від 09.02.2017 р. №0004251410, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 10503700,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 8402960,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 2100740,00 грн.
За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги від 11.04.2017 р. №7561/6/99-99-11-01-01-25 скасувала податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2017 р. №0004251410, №0004261410 в частині збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 4495313,00 грн. по взаємовідносинах із Міністерством внутрішніх справ України, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
У подальшому, на підставі Акту перевірки та рішення Державної фіскальної служби України від 11.04.2017 р. №7561/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2017 р. №0014172200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 4884558,75 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 3907647,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 976911,75 грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2017 р. №0004261410 та від 18.04.2017 р. №0014172200 протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
В основу Акту перевірки та відповідно прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем було покладено те, що на формування показників нарахувань податкових зобов'язань мало вплив здійснення операцій з придбання майнових прав на квартири №№ 116 , 118, 131, 141, 153, 155, 160, 82, 67, 11, 12, 16, 21, 22, 26, 31, 32, 37, 42, 47, 59, 60, 71, 72, 76, 77, 78, 79, 85, 112, 124, 125, 129, 130, 134, 135, 140, 144, 150, 109, 115, 73, 104, 105 реалізованих фізичній особі - ОСОБА_1 , реалізацію яких відповідач встановив за цінами, які є нижче ринкових.
На заниження податку на додану вартість, на думку відповідача, вплинула реалізація майнових прав на квартири за цінами, нижчими від звичайних, в результаті чого ПП Фірма «Нове Житло» було занижено ціну реалізації майнових прав на квартири на загальну суму 25693780,00 грн., в т.ч. ПДВ 4282297,00 грн.
Також відповідач зазначив, що ОСОБА_1 було реалізовано майнові права на квартири за адресою АДРЕСА_2 , за нижчою вартістю, ніж Міністерству внутрішніх справ України.
Позивачем встановлено звичайну ціну вартості одного квадратного метра майнових прав на квартири, реалізованих ОСОБА_1 , в розмірі 13700,00 грн.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
Згідно з пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу
Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб'єктами оціночної діяльності є:
- суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Разом з тим, відповідно до пп. 20.1.36 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Відповідно до п. 172.3 ст. 172 ПК України, дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.
Згідно зі ст. 3 Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
При цьому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.
Отже, визначенню звичайної ринкової ціни, вартості для цілей оподаткування під час здійснення операцій з нерухомістю передує процедура з проведення, визначення оцінки вартості об'єкта оподаткування суб'єктами оціночної діяльності в передбаченому порядку відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Водночас, відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), не надано суду доказів на підтвердження дотримання передбаченої законом процедури з питань визначення вартості одного квадратного метру об'єкту нерухомості, вартості майнових прав на квартири АДРЕСА_2, на день прийняття рішення про проведення оцінки, вартості майнових прав, якою підтверджено ринкову вартість майнових прав в розмірі, взятому за основу донарахувань податкових зобов'язань, викладених контролюючим органом в Акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.
Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті протиправно та необгрунтовано, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Приватного підприємства Фірма «Нове Житло» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 19210,00 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Позов Приватного підприємства Фірма "Нове Житло" (місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Маяковського, 12, оф. 1; код ЄДРПОУ 32885032) до Головного управління ДФС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А; код ЄДРПОУ 39393260) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.02.2017 р. №0004261410 та від 18.04.2017 р. №0014172200.
3. Стягнути на користь Приватного підприємства Фірма "Нове Житло" сплачений ним судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко