ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 грудня 2019 року № 640/21381/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача при проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2018 року щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 90% на 70% грошового забезпечення;
зобов'язати відповідача з 01 січня 2018 року провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 42 402,80 грн., як суму, що була не нарахована та не виплачена через не урахування ГУ ПФУ в м. Києві розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення;
визнати протиправними дії відповідача щодо виплати 75% від суми підвищення пенсії позивачу, після вступу в силу рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3858/18, а саме з 05 березня 2019 року;
зобов'язати відповідача з 05 березня 2019 року провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 6 286, 84 грн., як суму, що була не виплачена з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від суми грошового забезпечення не стосується перерахунку вже призначеної пенсії.
При цьому, за час від моменту такого зменшення (01 січня 2018 року) та до подання позовної заяви (листопад 2019 року) не пораховано та не виплачено 42 402,80 грн., з яких за 2018 рік сума складає 22 149 грн. (12 місяців * суму недоплати у розмірі 1 845,75 грн.) та за 2019 рік - 20 253,80 грн. (10 місяців * суму недоплати у розмірі 2 025,38 грн.).
Також представник позивача посилається на те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, з 05 березня 2019 року перерахована пенсія повинна була виплачуватися у повному об'ємі - 100 % підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Зважаючи на те, що відповідно до розрахунку, наданого ГУ ПФУ в м. Києві, підвищення пенсії складало 3 592,47 грн., натомість в період з 05 березня 2019 року по момент подання позовної заяви (01 листопада 2019 року) виплата такого підвищення проводилася лише в розмірі 75%, представник позивача переконаний, що позивач недоотримав всього за сім місяців 6 286,84 грн., які також підлягають стягненню.
Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що відповідно до Постанови № 103 ГУ ПФУ в м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої уповноваженим органом, з урахування передбачених видів грошового забезпечення.
Також представник відповідача наголосив, що самостійно обчислений позивачем розмір пенсійної виплати з 01 січня 2018 pоку, що становить 42 402,80 грн. та 6 286,84 грн., здійснені не уповноваженим суб'єктом на призначення та виплату пенсії та без врахування довідки про розмір грошового забезпечення за посадою позивача станом на дату виникнення підстав для перерахунку пенсії, тому такий розрахунок пенсійної виплати є безпідставним.
Таким чином, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до розрахунків пенсії за вислугу років (т. 1 а.с. 14-17), основний розмір, який використовувався відповідачем для розрахунку пенсії позивача складав 90% грошового забезпечення.
Водночас, після проведення перерахунку пенсії позивача, основний розмір, який використовувався відповідачем для її розрахунку з 01 січня 2018 року склав 70% грошового забезпечення (т. 1 а.с. 17-18).
У зв'язку з наведеним, представник позивача звернувся до відповідача з заявою, яка зареєстрована 12 серпня 2019 року за № 90014 щодо перерахунку пенсії позивачу, за результатами розгляду якої відповідач повідомив позивачу листом від 27 серпня 2019 року № 190014/02 (т. 1 а.с. 19-20), що, зокрема, при проведенні з 01 січня 2018 року перерахунку пенсії, її розмір за вислугу років обчислювався виходячи з 70% сум грошового забезпечення за посадою відповідно до редакції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії.
Разом з тим, за результатами розгляду заяви представника позивача, яка зареєстрована 30 вересня 2019 року за № 108300 щодо перерахунку пенсії позивачу, відповідач повідомив позивачу листом від 03 жовтня 2019 року № 216269/02 (т. 1 а.с. 21-23), що, зокрема, виплата пенсій, призначених згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року
Не погоджуючись з такими перерахунками пенсії, стверджуючи, що встановлений розмір пенсії на момент призначення не може бути в подальшому змінений, а також, що у 2019 році виплата пенсії має здійснюватися у розмірі 100% суми підвищення пенсії, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 вказаного Закону, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
У подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ внесені зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким змінено максимальний розмір пенсії від суми грошового забезпечення до 70%.
Приписами ч. 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, за загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, не поширюються на відносини, які виникли до набуття ним чинності.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо визначення позивачу розміру пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від суми грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Суд також наголошує, що внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року 2014 № 1166-VІІ зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Суд звертає увагу відповідача на те, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення ним пенсії.
За вказаних обставинах, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення позивачу максимального розміру пенсії з 90% до 70% від суми грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 175/1665/17 (провадження № К/9901/9550/18), від 24 квітня 2018 року у справі № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17).
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 (провадження № Пз/9901/58/18).
На думку суду зобов'язання відповідача з 01 січня 2018 року провести перерахунок пенсії позивачу у розмірі 90% грошового забезпечення є належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача.
Водночас, частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог суд, відповідно до вказаної норми, враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Тож, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Отже, задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача з 01 січня 2018 року провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, встановленого станом на 01 березня 2018 року з 01 березня 2018 року, врахованого для обчислення пенсії, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
В свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з ч. 3 ст. 52 названого Закону виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».
Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».
Як встановлено судом, що не заперечується відповідачем, після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 (05 березня 2019 року), виплата пенсії, призначеної позивачу згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році у розмірі 75% суми підвищення пенсії.
Розглядаючи адміністративну справу в межах позовних вимог щодо виплати пенсії позивачеві, перерахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, суд дійшов наступних висновків.
З огляду на викладені норми законодавства, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 011 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
В силу приписів ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. При цьому, Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й реалізовано ним у Порядку № 45.
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 скасовано.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 є чинними.
Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 не впливає на вказані підстави.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
У зв'язку з скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
У зв'язку з чим, на момент ухвалення рішення у цій справі дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними.
Як вбачається зі змісту пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку.
У зв'язку з чим суд зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».
З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 05 березня 2019 року, з урахуванням вже сплачених сум, визначається Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності».
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати 75% від суми підвищення пенсії позивачу, після вступу в силу рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3858/18, а саме з 05 березня 2019 року та, відповідно, про зобов'язання відповідача з 05 березня 2019 року провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням 100 % підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
В той же час, позовні вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 42 402,80 грн., як суми, що була не нарахована та не виплачена через не урахування ГУ ПФУ в м. Києві розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення та 6 286,84 грн., як суми, що була не виплачена з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, задоволенню за висновком суду не підлягають, оскільки виплата таких сум має відбуватись за наслідками здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача, а не судом, який не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Згідно з положеннями ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своїх дій у повному обсязі.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем протиправних дій, які не відповідають наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.
За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 90% на 70% грошового забезпечення.
3. Зобов'язати відповідача з 01 січня 2018 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати 75% від суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , після вступу в силу рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3858/18, а саме з 05 березня 2019 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 05 березня 2019 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк