Справа № 564/2774/19
17 грудня 2019 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Левчук В.В.
секретар судового засідання Зберун К.Ф.
за участю
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №564/2774/19 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів
ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі від якого мають спільну дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Вказує, що відповідач не допомагає в утриманні дитини. Вказує, що відповідач є здоровим та матеріально забезпеченим і має змогу сплачувати аліменти на утримання дитини. Просить стягувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, а у разі неможливості визначення точного заробітку у розмірі 30 відсотків від середньої заробітної плати у місті Костопіль, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з жовтня 2019 року і до досягнення повноліття дитини. Також просить стягнути з відповідача компенсацію витрат на утримання неповнолітньої дитини за минулий час відповідно до ч.2 ст.191 СК України за період з 07.07.2010 року до 30.09.2019 року у розмірі 500 гривень щомісячно.
Відповідач подав відзив на позов у якому вказав, що добровільно бере участь у матеріальному забезпеченні дитини, вказує, що має іншу сім'ю та дитину у цій сім'ї. Щодо стягнення аліментів за минулий час заперечує, оскільки завжди допомагав матеріально сину і не ухилявся від його утримання. Просить у позові відмовити.
В судовому засіданні позивач уточнила свої позовні вимоги та вказала, що просить крім аліментів стягувати 1/2 понесених додаткових витрат на неповнолітнього сина, що викликані особливими обставинами. Надала копії документів на підтвердження понесення таких витрат. Пояснила, що їй важко одній утримувати дитину, а відповідач не надає допомогу на утримання дитини у повній мірі.
В судовому засіданні відповідач та його представник не заперечували проти стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача та щодо відшкодування 1/2 додаткових витрат пов'язаних з навчанням ситна у музичній школі. Проти решти позовних вимог заперечили та пояснили, що надані позивачем докази не є підтвердження того, що понесені останньою витрати пов'язані особливими обставинами та розвитком дитини.
Сторона відповідача проти заяви про уточнення позовних вимог не заперечувала. Відповідач подав довідку про доходи, вказав, що не заперечує проти стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини його доходу та сплати додаткових витрат на навчання сина у музичній школі у розмірі 1/2 частини від фактично понесених таких витрат. Також відповідачем подано докази придбання для дитини речей та іграшок за період з 2011 по 2019 роки.
Також відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення з останнього витрат на харчування сина за період з 2012 по 2015 роки у дошкільному навчальному закладі.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, встановив наступне.
Сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим 11.06.2019 року Костопільським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис про народження № 44.
Шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 22.12.2010 року у справі №2-1203/2010, яке набрало законної сили 31.12.2010 року.
Позивач з дитиною проживає по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Костопільське будинкоуправління» від 15.10.2019 року №5533.
Відповідач працює монтажником систем утеплення у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БК «Будстар Плюс» та має заробітну плату в середньому 3300 грн. на місяць. Вказані обставини підтверджуються довідкою ТОВ «Будстар Плюс» №14 від 11.10.2019 року.
На підтвердження понесення додаткових витрат на дитину позивачем надано: копію квитанції до прибуткового касового ордера від 18.06.2019 року на сплату 2500 грн. на користь Управління Волинської єпархії УАЦ; копії абонементів та квитанцій від 28.07.2019 про підписку на 09-12 місяці 2019 року журналів «Смайлик», «Серце», «Крузо» та «Сімейної газети»; копію квитанції від 12.08.2019 року на придбання телефону Nokia; розписку від 15.08.2019 року про отримання грошей за акордеон на суму 8000 грн.; повідомлення та квитанції від 26.09.2019 року на оплату навчання у Костопільській дитячій школі мистецтв за період 09-12 місяців 2019 року на суму 480 грн.; товарний копію товарного чека від 28.10.2019 року на придбання набору юнацьких меблів на суму 21060 грн.; копію фіскального чека від 04.11.2019 року на придбання комп'ютера Lenovo; довідку Центру технічної творчості та комп'ютерних технологій від 29.11.2019 року №93/01-24 на підтвердження занять дитини у гуртках початкового технічного моделювання та авіамоделізму; довідку Костопільського дошкільного закладу (ясла-садок) №4 «Берізка» компенсуючого типу №123 від 10.12.2019 року про те, що батьківська плата за харчування ОСОБА_4 у дошкільному закладі за період з 2012 по 2015 рік становила 4548,47 грн.; роздруківку продажу по чекам на придбання ліків та чек від 09.12.2019 року на їх придбання.
Відповідачем на підтвердження придбання іграшок, речей та перерахування коштів для дитини надано копії накладних за період 2010-2018 років та чек на суму 209,60 грн. від 23.10.2010.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.ч.1, 3 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд враховує, що обов'язок із утримання дітей покладається на обох батьків.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд враховує, що відповідач є працездатним, має дохід у вигляді заробітної плати і наявність на утриманні іншої дитини не звільняє останнього від передбаченого ст.180 Сімейного кодексу України обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину. Доказів на підтвердження звільнення відповідача від сплати аліментів відповідач не надав.
Крім того, суд враховує, що відповідач визнав позов в частині стягнення з останнього аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення повноліття дитини.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Позивач звернувся до суду з позовом 15.10.2019 року, що підтверджується відміткою на позовній заяві, а тому, за правилами ст.191 СК України, саме з цього часу необхідно стягувати аліменти і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Щодо позовної вимоги про стягнення 1/2 понесених додаткових витрат на неповнолітнього сина, що викликані особливими обставинами, то суд враховує наступне.
Відповідно до ст.185 КАС України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Разом з тим, суд не приймає як належний доказ понесення додаткових витрат на дитину надану позивачем копію квитанції до прибуткового касового ордера від 18.06.2019 року по сплату 2500 грн. на користь Управління Волинської єпархії УПЦ, оскільки в судовому засіданні позивач підтвердила, що вказані кошти були перераховані за перебування сина у літньому таборі відпочинку, відповідач підтвердив факт повернення позивачу вказаної суми коштів, надав відповідний чек про перерахування коштів, і позивач вказаної обставини не заперечувала.
Також суд не приймає до уваги як належний доказ понесення додаткових витрат на дитину надані позивачем копії абонементів та фіскальних чеків на підтвердження передплати на 09-12 місяці 2019 року журналів «Смайлик», «Серце», «Крузо» та ін., а також «Сімейної газети», оскільки факт передплати вказаних періодичних видань не підтверджує, що такі витрати викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Суд також не приймає як належний доказ понесення додаткових витрат на дитину надану позивачем копію нефіскального чека на придбання телефона Nokia на суму 899 грн. оскільки позивачем не надано доказів того, що такі витрати були необхідними та викликані особливими потребами дитини.
Суд також не приймає як належний доказ понесення додаткових витрат на дитину надану позивачем копію розписки про отримання грошей за акордеон від 15.08.2019 року, оскільки така розписка не є первинним фінансовим документом який підтверджує у визначеному законом порядку факт придбання споживачем товару, а саме акордеону.
Суд також не приймає як належний доказ понесення додаткових витрат на дитину надану позивачем копію товарного чека від 28.10.2019 року щодо придбання набору юнацьких меблів на суму 21060 грн., оскільки позивачем не надано доказів того, що вказані меблі використовуються саме сином, що витрати на їх придбання є необхідними та в розумінні ст.185 СК України викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Суд також не приймає як належний доказ понесення додаткових витрат на дитину надану позивачем копію фіскального чека на придбання комп'ютера Lenovo на суму 21185 грн., оскільки вказаний комп'ютер придбаний в кредит, що підтверджується самим чеком, а відповідно до ч.3 ст.185 СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно і позивачем не доведено у якому розмірі остання понесла такі витрати та їх періодичність, а також позивачем не доведено, що придбаний комп'ютер використовуються саме сином, що витрати на його придбання є необхідними та в розумінні ст.185 СК України викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Суд звертає увагу, що надана позивачем копія довідки Центру технічної творчості та комп'ютерних технологій від 29.11.2019 року №93/01-24 лише підтверджує факт занять дитини у гуртках початкового технічного моделювання та авіамоделізму Центру технічної творчості та комп'ютерних технологій і не доводить необхідності понесення витрат на придбання комп'ютера.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача батьківської плати за харчування дитини в дошкільному закладі за період з 2012 по 2015 рік та щодо заяви відповідача про застосування до вказаних вимог строків позовної давності, то суд враховує наступне.
Частиною 1 ст.20 СK України визначено, що до вимог, які випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч.2 ст.72, ч.2 ст.129, ч.3 ст.138, ч.3 ст.139 цього Кодексу, а тому на правовідносини, які регулюються ст.185 СK України, не поширюється дія норм Цивільного кодексу про позовну давність.
Крім того, ст.185 СК України надає приблизний перелік витрат, які можуть бути віднесені до додаткових. Зміст вказаної статті Кодексу передбачає, що такі витрати мають бути викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Враховуючи, що плата за харчування дитини в дошкільному навчальному закладі не викликана розвитком її здібностей, хворобою чи іншими об'єктивними причинами, які дозволяли б зробити висновок про їх особливість, то суд дійшов висновку, що такі витрати не можуть бути стягнуті як додаткові.
Щодо витрат на оплату навчання дитини в Костопільській дитячій школі мистецтв по класу акордеона, то вказана обставина підтверджена належними доказами, а саме довідкою Костопільської дитячої школи мистецтв від 03.12.2019 року №01-05/48 та повідомленням на оплату та чеками про оплату від 26.09.2019 року на суму 480 грн. суд дійшов висновку, що вказані докази підтверджують факт розвитку музичних здібностей дитини, а відтак приймаються судом.
Крім того, суд враховує, що відповідач факту навчання дитини у школі мистецтв не заперечував та погодився оплачувати половину таких витрат у майбутньому.
Відтак витрати на оплату навчання дитини в Костопільській дитячій школі мистецтв підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 240 грн.
Щодо наданих відповідачем копій накладних, товарних чеків та інших документів на придбання іграшок та речей, чека на перерахування коштів позивачу, то суд враховує, що вказані документи лише свідчать про факт придбання таких іграшок, речей та перерахування коштів, але не є доказом участі відповідача у понесенні додаткових витрат на дитину.
Суд також враховує, що позивачем не доведено необхідності сплати додаткових витрат на дитину наперед, оскільки це не доведено жодними належними доказами.
Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, а саме в частині стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення повноліття дитини та витрати на оплату навчання дитини в Костопільській дитячій школі мистецтв підлягають в сумі 240 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.
Згідно приписів пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.176 Цивільного процесуального кодексу України, у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше як за шість місяців.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно приписів ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідач визнав позов частково, суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 142, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.10.2019 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 240 /двісті сорок/ гривень додаткових витрат на оплату навчання.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід держави 768,40 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 17.12.2019.
СуддяВ. В. Левчук