ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 грудня 2019 року № 640/14923/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Вєкуа Н.Г., секретаря судового засідання Шуст Н.А, розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України
про поновлення на роботі, -
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1
пр-к позивача: ОСОБА_2
пр-к відповідача: ОСОБА_3 , -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, ЄДРПОУ 00034074), в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України №764-ОС від 10 червня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас Збройних Сил України.
- зобов'язати Службу безпеки України поновити ОСОБА_1 на військовій службі на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 5 відділу 5 управління ГУ ВКР ДКР Служби безпеки України;
- зобов'язати Службу безпеки України поновити та забезпечити виплату грошового та речового забезпечення за встановленими нормами відповідно до посади ОСОБА_1 , поновити військове звання та вислуги за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати Службу безпеки України забезпечити зарахування часу вимушеного прогулу у загальний строк військової служби ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що його протиправно було звільнено відповідачем зі служби, у зв'язку з порушенням процедури звільнення та в період його тимчасової непрацездатності.
Відповідач із такими твердженнями позивача не погодився, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідачем було правомірно звільнено позивача зі служби, з дотриманням установленої процедури.
Ухвалою суду від 13 серпня 2019 року відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні 09.12.2019 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наказом № 764-ОС від 10 червня 2019 року заступника Голови СБУ лейтенантом І. Бакановим, відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України позивача було звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «и» пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем а п. 88.1 у запас Збройних Сил України.
Позивач, не погоджуючись із підставою винесення наказу про звільнення, оскільки йому особисто безпосередньо про притягнення до дисциплінарної відповідальності у встановленому законодавством порядку повідомлено не було, про підстави такого притягнення також повідомлено не було, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
При вирішенні даного позову суд виходить із наступного.
Статтею 43 Конституції України закріплене право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба в органах місцевого самоврядування.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.
Статтею 20 Закону України «Про Службу безпеки України» встановлено, що умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.
Позивач у званні капітана проходив військову службу в органах Служби безпеки України з 31 липня 2010 року по червень 2019 року на підставі контракту, укладеного зі Службою безпеки України.
Наказом першого заступника Голови Служби безпеки України від 10 червня 2019 року № 764-ОС позивача звільнено з військової служби у запас Збройних Силу України за підпунктом «б» пункту 61 та за підпунктом «и» пункту 62 (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контакту військовослужбовцем) та п.88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцем Служби безпеки України.
У зв'язку зі звільненням позивача було виключено зі списків особового складу Служби безпеки України з 10 червня 2019 року.
Підпунктом «б» частини 1 пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас Збройних Сил України, зокрема, осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час, у разі недоцільності використання їх у запасі Служби безпеки України або на їх прохання.
Згідно з частинами 2-3 пункту 61 Положення звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється за підставами, передбаченими пунктами 62 і 63 цього Положення, як правило, без зарахування в розпорядження прямих начальників (командирів). Рішення про звільнення з військової служби в запас або у відставку доводиться до відома військовослужбовців Служби безпеки України, як правило, не пізніше ніж за два місяці до подання про звільнення. Безпосередні та прямі начальники проводять з ними особисті бесіди.
Пунктом 62 Положення встановлено підстави для припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби. Так, зокрема, згідно з підпунктом «и» пункту 62 Положення контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець Служби безпеки України звільняється з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Відтак, Служба безпеки України наділена повноваженнями щодо припинення (розірвання) з військовослужбовцем контракту у зв'язку з систематичним невиконанням його умов та звільненням через це військовослужбовця.
Згідно з пунктом 1 контракту про проходження військової служби у Службі безпеки України від 31 липня 2015 року позивач взяв на себе зобов'язання проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Службі безпеки України протягом строку дії цього контракту на умовах і в порядку, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють проходження військової служби у Службі безпеки України, сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів Служби безпеки України, інших актів законодавства, службові обов'язки, накази командирів і начальників.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут».
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (статті 2 Дисциплінарного статуту).
Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
За змістом статей 45 та 68 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем, своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення, зокрема, стосовно молодших та старших офіцерів у вигляді:
- зауваження;
- догана;
- сувора догана;
- позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
- попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
- пониження в посаді;
- пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
- пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
- звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 106 Дисциплінарного статуту встановлено, що усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).
У разі зняття дисциплінарного стягнення у службовій картці військовослужбовця в розділі "Стягнення" робиться запис - коли й ким стягнення знято.
Якщо накладені на військовослужбовця такі дисциплінарні стягнення, як зауваження, догана і сувора догана, після закінчення року після їх накладення не були зняті і він не вчинив за цей час іншого правопорушення, за яке був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у відповідній графі розділу "Стягнення" робиться запис про зняття стягнення у зв'язку із закінченням строку.
Згідно із доводами відповідача систематичне невиконання ОСОБА_4 .В умов контракту військовослужбовця за останній рік, проявилось у наступних стягненнях:
- догана за відсутність кінцевих вагомих результатів в оперативно-службовій діяльності за підсумками І кварталу 2018 року (рапорт начальника 5 відділу 5 управління ГУ ВКР ДКР СБУ від 02.04.2018);
- сувора догана за порушення військової дисципліни, що виразилась у відсутності кінцевих результатів оперативно-службової діяльності за одинадцять місяців 2018 року, невиконання плану залучення осіб до конфіденційного співробітництва, самоусунення від виконання безпосередніх вказівок керівництва підрозділу та управління (рапорт заступника начальника 5 відділу 5 управління ГУ ВКР ДКР СБУ від 19.11.2018);
- догана за порушення військової дисципліни, яке проявилось у невиконані вказівок керівництва СБУ щодо заборони вживання алкогольних напоїв в районі проведення операцій Об'єднаних сил, що призвело до виникнення конфлікту з військовослужбовцями 93 окремої механізованої бригади ОК «Схід», контррозвідувальне забезпечення якої входило до його службових обов'язків на період відрядження (рапорт першого заступника начальника ГУ ВКР ДКР СБУ від 23.03.2019)
Позивач у судовому засіданні не заперечував факту накладення на нього згаданих дисциплінарних стягнень та того, що не оскаржував їх ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
За висновком суду, який ґрунтується на приписах статті 106 Дисциплінарного статуту, на час винесення наказу Управління Служби безпеки України у м. Києві від 10 червня 2019 року № 764-ОС про звільнення позивача зі служби, вказані догани не були зняті.
Якщо протягом року після накладення стягнення військовослужбовець не виправив своєї поведінки зразковим виконанням військового обов'язку і стягнення не відіграло своєї ролі, командир приймає рішення про переміщення військовослужбовця на нижчу посаду чи звільнення з військової служби. Подання відповідних документів здійснюється в установленому порядку.
У зв'язку із застосуванням до позивача протягом проходження служби восьми дисциплінарних стягнень (зокрема 3-х за останній рік перед звільненням), суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач не виправив своєї поведінки зразковим виконання військового обов'язку і ці стягнення не відіграли своєї ролі, що зумовило виникнення у відповідача підстав для прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби.
Враховуючи наведене, керівництвом ГУ ВКР ДКР СБУ було порушено питання щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 . За результатами розгляду відповідного рапорту першим заступником Голови СБУ - керівником АТЦ при СБУ генерал-полковником Маліковим В.В. вчинено резолюцію «Згоден».
Позивач зазначає, що про його звільнення він не був повідомлений, відповідно до вимог закону, в зв'язку із чим був змушений звернутися письмово із заявою від 08.07.2019 року про ознайомлення з наказом про звільнення. Крім того, просив надати копію особової справи, довідку про середній заробіток та трудову книжку.
Суд не погоджується із такими доводами позивача, оскільки матеріали, які надійшли до суду від відповідача із грифом обмеження доступу «ДСК» свідчать про протилежне.
Так, відповідно до довідки про бесіду від 13.05.2019 року вбачається, що під час бесіди позивача було повідомлено про підстави звільнення його зі служби, а також запропоновано ознайомитись під особистий підпис з поданням до звільнення, проте останній відмовився. Про відмову ОСОБА_1 від підпису, яка відбулась у присутності керівництва та співробітників ГУ ВКР ДКР СБУ було складено відповідний акт, який долучений до матеріалів справи до досліджений судом під час вирішення спору по суті.
Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про правомірність звільнення позивача з військової служби на підставі наказу від 10 червня 2019 року № 764-ОС.
Суд критично сприймає доводи позивача про порушення відповідачем процедури звільнення, які він обґрунтовує тим, що наказ про його звільнення прийнято у період його тимчасової непрацездатності, що підтверджується листами непрацездатності №332704 та 332968. Згідно з цими листами позивач з 28.05.2019 по 10.06.2019 року включно, в зв'язку із амбулаторним лікуванням, був звільнений від військової служби. Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" не містить прямих заборон щодо звільнення позивача під час лікарняного.
Під час розгляду справи представник позивача вказувала на порушення прав позивача в зв'язку із не надсиланням на його адресу додатків до відзиву.
Суд вважає такі доводи представника позивача необґрунтованими, в зв'язку із тим, що представнику позивача було достеменно відомо ще 26.07.2019 року, на підставі відповіді відповідача №11/1/4-Л-229/64 від 26.07.2019 року, яка була надана ним у відповідь на заяву позивача, про те, що матеріали особової справи мають гриф «Для службового користування», відповідно до п. 5.23 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Службі безпеки України, що затверджений наказом Центрального управління Служби безпеки України від 21 серпня 2012 року №400, становлять службову інформацію. А тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не можуть бути надані.
Суд зазначає, що представник позивача була двічі ознайомлена із матеріалами справи в приміщенні суду, в тому числі із матеріалами з грифом «ДСК», тому порушення прав позивача не відбулось.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що догана за відсутність кінцевих вагомих результатів в оперативно-службовій діяльності за підсумками І кварталу 2018 року та сувора догана за порушення військової дисципліни складені за один і той же період, оскільки сувора догана за 11 місяців 2018 року хочу і включає в себе перший квартал 2018 року, проте охоплює більший період та передбачає накладення стягнення і за інші правопорушення, ніж ті, що були встановлені в першому кварталі 2018 року.
Послання представника позивача на невідповідність інформації, які міститься у рапортах про накладення на позивача стягнень, датам їх складання судом не приймається до уваги, оскільки предметом розгляду даної справи є не оскарження рапортів про накладення дисциплінарних стягнень, а скасування наказу про звільнення позивача зі служби.
Отже, під час проходження позивачем військової служби на нього було накладено дисциплінарні стягнення у вигляді доган та суворої догани, які є чинними, позивач правом на оскарження таких дисциплінарних стягнень не скористався, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав звільнення позивача, згідно наказу від 10.06.2019 № 764-ос у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Враховуючи те, що судом встановлено, що позивача було звільнено з військової служби у відповідності до вимог та у спосіб, передбачений законодавством України, позовні вимоги про стягнення грошового забезпечення та поновлення військового звання та вислугу років за час вимушеного прогулу є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач довів перед судом правомірність своїх дій та прийнятих рішень, натомість доводи позивача не знайшли своє підтвердження та обґрунтування, тому позов не підлягає задоволенню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Повний текст рішення складено і підписано 13.12.2019
Суддя Н.Г. Вєкуа