17 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/3532/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зайця О.В.,
за участю секретаря Новик Н.С.,
представника позивача Ковальова О.В.,
відповідача Титарчука М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Титарчука М.О. про визнання неправомірною та скасування постанови,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнати неправомірною та скасування постанови винесеної 19.11.2019 Головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Титарчуком М.О., якою накладено на військову частину НОМЕР_1 штраф у розмірі 5100 гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на його думку Військова частина НОМЕР_1 здійснила спроби виконати рішення суду, однак отримала відмову ОСОБА_1 у отриманні речового майна.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що ним вчинено виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.
Позивач наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 19.12.2013 за №406 звільнений з військової служби НОМЕР_2 в запас відповідно до ч. 6, п. п. «г» ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.)
Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року по справі № 825/1344/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 по справі № 825/1344/14 скасовано, позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо невидачі речового майна та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 речове майно, відповідно до довідок про одержання грошової компенсації речового майна, що підлягало видачі при проходженні військової служби до моменту звільнення.
30 вересня 2014 року Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №825/1344/14, який був наданий для виконання у Деснянський відділ державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління в Чернігівській області.
06.01.2015 відкрито виконавче провадження №45962433 на виконання виконавчого листа №825/1344/14.
ОСОБА_1 звернувся 03.01.2019 році до військової частини НОМЕР_1 з заявою про стан виконання судового рішення по справі №825/1344/14, та просив надати наступні документи, а саме: копію постанови про відкриття виконавчого провадження по справі №825/1344/14; копію постанови про закриття виконавчого провадження по справі №825/1344/14; копії розпоряджень, вказівок, які надходили з виконавчої служби. У визначений законом строк йому було надано відповідь про те, що на адресу військової частини НОМЕР_1 запитувані документи від Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова не надходили. Позивачу було рекомендовано звернутися з запитом на інформацію до Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігів.
Відповідно до довідок №50, №51 від 20.12.2013 про вартість речового майна, що підлягало видачі при звільненні в запас полковнику ОСОБА_1 передбачено видачу речового майна в натуральному вигляді, без зазначення розмірів та антропометричних даних ОСОБА_2 .
Позивачу було запропоновано в грудні 2013 року забрати наявне речове майно (копія листа від 05.12.2013 Вих.№1742), яке було в наявності на складі військової частини НОМЕР_1 , відповідно до довідок №50, 51, від 20.12.2013.
При цьому, Військовою частиною НОМЕР_1 подано заявку начальнику Центрального управління речового забезпечення Збройних сил України, щодо видачі позивачу речового майна відповідно до довідки від 20 грудня 2013 № 50, № 51. Військовою частиною НОМЕР_3 відповідно до раніше поданої заявки на виконання судового рішення у справі №825/1344/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 відповідно до постанови ВП 45962433 від 17.04.2019 та згідно накладної (вимоги) № ЦБ 1/572 від 15 травня 2019 року видане речове майно за переліком, що було в наявності на складі військової частини НОМЕР_3 .
В свою чергу військовою частиною НОМЕР_1 отримано речове майно та на виконання постанови ВП 45962433 від 17.04.2019 позивачу запропоновано згідно до накладної № 63 27.06.2019 речове майно, за виключенням кількох позицій, що зазначено в довідці №50, №51.
Представниками військової частини НОМЕР_1 в присутності державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Титарчука М.О. та свідків, на території військової частини НОМЕР_1 складено акт приймання-передачі речового майна від 19.06.2019 №102/1244 позивачу згідно до довідок №50, №51.
Проте, ОСОБА_1 відмовився від отримання частини речового майна.
Військовою частиною НОМЕР_1 згідно листа № 102/1257 від 20.06.2019 було запропоновано ОСОБА_1 вищезазначене майно, яке відсутнє в довольчому органі Військової частини НОМЕР_1 на складі, замінити іншим речовим майном відповідно до вартості кожного найменування згідно довідок, яке є на сьогоднішній день на речовому складі Військової частини НОМЕР_1 .
30 липня 2019 року повторно на території військової частини НОМЕР_1 складено Акт приймання-передачі речового майна в присутності державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Титарчука Миколи Олеговича та свідків, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року по справі № 825/1344/14, а також відкритого Виконавчого провадження №45962433, позивачу передано речове майно належне до видачі.
19.11.2019 державним виконавцем, у відповідності до вимог ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на Військову частину НОМЕР_1 в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон).
Зокрема, відповідно до ст.1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.5 названого Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Статтею 18 Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вказаних норм можливо дійти висновку про те, що Законом України “Про виконавче провадження” встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення.
З аналізу статей 63, 75 Закону слідує, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 декілька разів відмовлявся в отриманні речового майна наявного на складі Військової частини НОМЕР_1 , при цьому позивачем здійснювалися дії щодо виконання рішення суду.
Речове майно, котрого не було в наявності на речовому складі військової частини НОМЕР_1 , яке належить до видачі відповідно до довідок №№50, 51 військова частина НОМЕР_1 пропонувала замінити на новітнє речове майно, сучасних зразків, котре на даний час використовується в Збройних Силах України, яким забезпечуються військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 відповідно до вартості майна, яке належало до видачі ОСОБА_1 , згідно до сформованої довідки №1 від 03.10.2019 №102/2131 про вартість речового майна, що належить до видачі відповідно до довідок №№50,51, яке було недоотримано військовою частиною НОМЕР_1 з довольчого органу в зв'язку з його відсутністю, згідно виконавчого провадження №45962433.
Вищезазначена, також підтвердив свідок, ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не мав можливості повністю виконати рішення суду через незалежні від його волі, об'єктивні та поважні причини.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 132, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову винесену 19.11.2019 Головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Титарчука М.О., якою накладено на Військову частину НОМЕР_1 штраф у розмірі 5100 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь Військової частини НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
У відповідності до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2019 року.
Суддя О.В. Заяць