(повне)
11 грудня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2946/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
за участю секретаря Якуш І.В.,
представника позивача Мірошниченка А.В.,
та представника відповідача Акуленка В.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди, заподіяної державі в особі військової частини НОМЕР_1 внаслідок безпідставного (незаконного) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене дорожніми листами на наступну кількість пального: АБ - 1351 л на загальну суму 36 477, 00 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на час звільнення, відповідачем завдана державі в особі військової частини НОМЕР_1 пряма дійсна шкода, яка виникла внаслідок безпідставного списання пального. Станом на день звернення до суду зазначена шкода відповідачем в добровільному порядку не відшкодована.
28.10.2019 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
06.11.2019 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні докази безпосередньої вини відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Аудитом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту у період з 19 лютого 2018 року по 26 квітня 2018 року у військовій частині НОМЕР_1 були встановлені порушення вимог пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12 січня 2015 року № 17, які виявилися в тому, що дорожні (робочі) листи до донесення про наявність та рух пального в обов'язковому порядку не додавалися, та в порушення вимог п.5.14.7 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24 грудня 2010 року №690, що діяло до 02 листопада 2017 року, а також Інструкції з обліку військового майна № 440, що набрала чинності з 03 листопада 2017 року, щомісячні донесення Ф.24 командирами підрозділів не подавалися, внаслідок чого було виявлено незаконне (безпідставне) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин (далі - АБ) - 219547 л. та дизельне пальне (далі - ДП) - 549973 л., на загальну суму 20227067,00 грн.
Аудитом встановлено, що в порушення вимог Інструкції про порядок використання автомобільної техніки № 678, переважна кількість дорожніх (робочих) листів, попередньо виписаних до автомобільної, бронетанкової служб, не здавалась, але посадовими особами відповідних служб нові дорожні листи оформлювалися.
В ході проведення аудиторського дослідження у військовій частині НОМЕР_1 встановлено, що система внутрішнього контролю взагалі не забезпечила контроль за законним використанням ресурсів.
Також в порушення вимог п.3.38 Інструкції про порядок використання автомобільної техніки №678 та №70, якими визначено: “у подальшому повністю оформлені дорожні листи передаються до фінансового органу для відображення у бухгалтерському обліку та зберігання протягом встановленого терміну для зберігання первинних документів”, командирами підрозділів військової частини НОМЕР_1 передача визначених документів не здійснювалася.
В порушення вимог ведення книги реєстрації та руху облікових документів (додаток №1 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року №440) було встановлено, що книги реєстрації дорожніх листів в автомобільній та бронетанковій службах були заведені не встановленого зразку. Під час реєстрації дорожніх листів не вказувалися підрозділи та були відсутні підписи осіб, які отримали документ. Також існували випадки реєстрації дорожніх листів під одним номером в декількох підрозділах. Нумерація дорожніх листів в пункті постійної дислокації та в районі проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей здійснювалася за однаковими номерами, тільки у різних книгах реєстрації.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.05.2018 № 341 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2018 № 703 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 було притягнуто до матеріальної відповідальності. Вказаними наказами до матеріальної відповідальності були притягнуті військовослужбовці, які проходять службу у військовій частині НОМЕР_1 або переведені до інших військових частин для подальшого проходження служби. Питання щодо звільнених військовослужбовців вирішено не було.
В ході проведення поточного службового розслідування було встановлено, що незаконне списання пального було допущено в підрозділах (з урахуванням наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2018 № 703), зокрема: взвод управління реактивно-артилерійського дивізіону допущено безпідставне списання, яке не підтверджене дорожніми листами, на наступну кількість пального: АБ - 1448 л, ДП - 121 л, на загальну суму 42 242,00 грн.
Виконавець донесення: капітан ОСОБА_1 (колишній начальник зв'язку штабу бригадної артилерійської групи, призначений наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 15.12.2015 № 112) - донесення від 03.10.2016 № 122, всього: АБ - 1351 л, на загальну суму 36 477,00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинста України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Постанова Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95 - ВР “Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі” (далі - Положення № 243/95-ВР).
За змістом пункту 2 Положення № 243/95-ВР відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.
У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов'язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.
Пунктами 3 - 5 Положення № 243/95-ВР визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.
У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов'язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.
Час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнено до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.
Пунктом 13 Положення № 243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Згідно з пунктами 16 - 18 Положення № 243/95-ВР розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.
Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.
У разі виявлення нестачі майна, термін експлуатації якого на день ревізії (перевірки) або інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати відшкодування заподіяної шкоди провадиться в розмірі 25 відсотків, а для госпрозрахункових підприємств, організацій та установ - у розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає (з урахуванням коефіцієнта кратності).
Суму стягнень за втрачене майно може бути зменшено командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством України - судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях.
Командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.
У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.
За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.
Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.
Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.
Відповідно до пункту 19 Положення № 243/95-ВР розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
Таким чином, судом установлено, що ані аудитом, ані службовим розслідування не підтверджено вини саме позивача в утраті військового майна, оскільки встановлено лише факт порушення порядку списання паливно-мастильних матеріалів, а тому позивач не довів вини саме позивача як підстави для його притягнення до повної матеріальної відповідальності в порядку, визначеному пунктом 13 Положення № 243/95-ВР.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 620/302/19.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 168, 227-228, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складено 17.12.2019.
Суддя О.М. Тихоненко