17 грудня 2019 р. м. Чернівці cправа № 824/1271/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про скасування вимоги.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області №Ф-76831-50 від 16.07.2019 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з 2008 року не подавав податкової та іншої звітності, оскільки не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував доходу. Однак, 16.07.2019 року ГУ ДПС в Чернівецькій області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-76831-50 щодо нього про сплату внеску в сумі 21030,90 грн.
Зазначає, що отримавши вимогу від контролюючого органу, 27.08.2019 року звернувся до державного реєстратора Вижницької районної державної адміністрації із реєстраційною карткою на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.
Позивач вважає, що при формуванні оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), мало місце порушення відповідачем строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, а тому, вищезазначена вимога ГУ ДПС в Чернівецькій області є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
12.11.2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
27.11.2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити з наступних підстав. Відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів, позивач протягом періоду з 21.04.2008 року по 27.08.2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець. На дату формування вимоги №Ф-76831-50 від 16.07.2019 року платник знаходився на спрощеній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 30.04.2019 року, заборгованість позивача по єдиному внеску становила 21030,9 грн. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017-2019 роки. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-76831-50 від 16.07.2019 року сформовано відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від позивач перебуває за основним місцем обліку: Головне управління ДПС у Чернівецькій області, Вижницьке управління, Вижницька ДПІ (Вижницький р-н). Стан платника - припинено підприємницьку діяльність, але не знято з обліку. Дата проведення державної реєстрації припинення 27.08.2019 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 21.04.2008 року по 27.08.2019 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.08.2019 року.
Як вбачається з цього витягу, видами діяльності позивача є: 20.51.0 - виробництво інших виробів із деревини.
27.08.2019 року (запис №20270060002003622) припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.11-12).
16.07.2019 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-76831-50 на загальну суму 21030,9 грн. Цю вимогу про сплату боргу (недоїмки) направлено на адресу позивача, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с 60).
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.)
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виключно Законом №2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п. 2 ст. 2 Закону №2464-VI).
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI та п. п. 3 п. 1 розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція № 449) передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції №449 передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до розділу III Інструкції №449, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 року №435, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 року за №460/26905, (далі - Порядок №435) передбачено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова". Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".
Згідно з вимогами Закону №2464-VI та Інструкції №449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 06.12.2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017 року, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI);
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Законом України від 21.12.2016 р. № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 - 3200 грн. 00 коп., з 01.01.2018 року - 3723 грн. 00 коп.
Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22 % бази нарахування.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI).
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплатити до 09.02.2018 року за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн. 00 коп. (3200 грн. 00 коп. х 12 х 22 % = 8 448 грн. 00 коп.).
Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII внесені зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2018 р., зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464-VI категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 року №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 - 3723 грн. 00 коп.
Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457 грн. 18 коп. (3723 грн. 00 коп. х 3 х 22 % = 2457 грн. 18 коп.), поквартально:
- до 19 квітня 2018 р. - за 1 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп.;
- до 19 липня 2018 р. - за 2 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп.;
- до 19 жовтня 2018 р. - за 3 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп.
Статтею 6 Закону N2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
Відповідно до вимог п. п. 6, 7 ст. 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 21030,9 грн., оформлену вимогою від 16.07.2019 р. № Ф-76891-50.
Крім того, судом встановлено, що лише 27.08.2019 р. позивачем було припинено реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема картками особового рахунку платника - фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, зокрема інтегрованої картки платника податку для фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, станом на 16.07.2019 року у позивача обліковується недоїмка в розмірі 21030,9 грн. Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки), що є предметом оскарження, сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника.
Таким чином, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема картками особового рахунку платника - фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду ГУ ДПС у Чернівецькій області, як суб'єкт владних повноважень, довело правомірність оскаржуваної в даній справі податкової вимоги, відтак позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, а також витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справи суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області про скасування вимоги - відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 НОМЕР_1
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області вул. Героїв Майдану, 200-А,м. Чернівці,58013 39392513
Суддя І.В. Маренич