13 грудня 2019 року справа № 580/3070/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
02.10.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі-відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №3101/0/95-19 від 06.09.2019 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Озірнянської сільської ради (за межами населеного пункту с. Озірна);
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання Позивача від 06.08.2019 року та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що відповідач листом повідомив про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, тоді як позивачем подано необхідний перелік документів для отримання такого дозволу. Представник позивача зазначає, що викладені в листі відповідача обставини для відмови в наданні дозволу є протиправними та такими, що суперечать ч.3 чт. 123 Земельного кодексу України, тому просить суд зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
30.10.2019р., в межах строку встановлено судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14 жовтня 2014 року" від 15 жовтня 2014 року №328 відповідач звернувся до Озірнянської сільської ради з листом про висловлення позиції щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки. Рішенням від 30.08.2019р. №33-4/VII Озірнянська сільська рада не погодила надання такого дозволу. Також відповідач просить відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи відсутністю повноважень суду втручатися в дискреційні повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Так, позивач 06.08.2019р. (вхідний ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 06.08.2019р. №А-5825/0/94-19) звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району Черкаської області (за межами населеного пункту). До клопотання додано копії: паспортних даних, довіреності, графічні матеріалами про бажане місцерозташування земельної ділянки, довідку з державної статистичної звітності (6-зем).
28.08.2019р. ГУ Держгеокадастру у Черкаській області звернулось до Озірнянської сільської ради із листом №2996/0/95-19, щодо висловлення позиції з приводу можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою переліку осіб, зокрема позивачу.
30.08.2019р. рішенням від 30.08.2019р. №33-4/VII Озірнянська сільська рада категорично заборонила надання такого дозволу в зв'язку з тим, що запитувані земельні ділянки використовуються для випасання худоби жителями села Озірна.
Листом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 06.09.2019р. №3101/0/95-19 позивача повідомлено, що позитивне вирішення вказаного у заяві питання не є можливим, оскільки відповідно до рішення Озірнянської сільської ради від 30.08.2019 №33-4/VII остання заперечує у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Позивач, вважаючи відмову протиправною, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
При цьому, п. «а» ч.3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п.«в» ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Як вбачається із довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №31-23-0.171-214/176-19 від 05.07.2019 земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га розташована в адміністративних межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району Черкаської області (за межами населеного пункту), яку позивач мав намір отримати у власність, належить до земель запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Таким чином, вказана земельна ділянка може бути передана у власність громадян для ведення особистого селянського господарства відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України.
Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана норма повністю кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.
З вищевикладеного вбачається, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 у справі №545/808/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із матеріалів справи судом вбачається, що позивач, при зверненні до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні та належні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.
Однак, відповідач листом від 06.09.2019р. №3101/0/95-19 відмовив позивачу у задоволенні його клопотання.
Так, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:
а) надати дозвіл;
б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.
Водночас, у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
При цьому у відповідності до вимог п. 8 Положення, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Суд зазначає, що за результатами розгляду будь-яких основних питань у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру, цей орган має видавати відповідний наказ. При цьому, листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справа № 820/4439/17.
Також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справа № 813/1950/16 викладено правовий висновок, відповідно до якого, відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, чим допустив протиправну бездіяльність.
З аналізу норм чинного законодавства та обставин справи, а також з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що в даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області допустило протиправну бездіяльність при розгляді заяви позивача - не прийнявши рішення у формі наказу про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Суд зазначає, що лист відповідача від 06.09.2019 №3101/0/95-19 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за змістом та формою не може вважатись "рішенням про відмову" у розумінні ЗК України, в зв'язку з чим не підлягає скасуванню.
Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність виходу за межі позовних вимог для належного судового захисту порушених прав позивача та визнати бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою протиправною.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Таким чином, суд дійшов висновку про доцільність визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що пов'язана з порушенням порядку розгляду клопотання позивача від 06.08.2019р. №А-5825/0/94-19.
З приводу позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання позивача від 06.09.2019р. та прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016, відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядкований, а згідно із п. 4.13 цього Положення розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Зобов'язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 05.09.2018р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.
У даній справі сукупність цих підстав не була підтверджена належним чином.
При цьому, оскільки за результатами розгляду клопотання позивача Головним управління Держгеокадастру у Черкаській області не було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні, а надано лист-роз'яснення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району та прийняти відповідне рішення з урахуванням вищевказаних мотивів рішення суду, що є належним способом захисту порушеного права у цьому випадку.
За таких обставин, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в зазначеній частині.
Щодо рішення Озірнянської сільської ради від 30.09.2019р. №33-4/VII, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.
В силу вказаної норми Віце - прем'єр-міністром - України - Міністром регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України надано Держземагентству України доручення від 08.10.2014 №37732/0/1-14 із терміном початку виконання 15 жовтня 2014 року. В ньому, зокрема, йдеться про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні.
На виконання доручення, Держземагентством України прийнято наказ 15.10.2014р. № 328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», зокрема - рішення колегії Держземагентства України № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», яким запроваджено з 15.10.2014р. обов'язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.
Рішенням колегії Держземагентства України передбачено: начальникам Головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014р. забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.
Із вищевказаного вбачається, що відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 №37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагентства України № 2/1 від 14.10.2014, відповідач при прийнятті рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності зобов'язаний враховувати обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування.
У свою чергу, на запит відповідача від 28.08.2019 №2996/0/95-19, 30.09.2019р. рішенням Озірнянської сільської ради №33-4/VII відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності.
Так, відповідно до п. 2.3 рішення від 14.10.2014 № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема ч. 7 ст. 118 та ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, колегія вирішила - відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.
Однак, рішення Озірнянської сільської ради №33-4/VII від 30.09.2019р. не містить мотивованих заперечень стосовно відмови в погодженні на розроблення документації із землеустрою, які безпосередньо передбачені ч. 7 ст. 118 та ч. 3 ст. 123 ЗК України.
У рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Разом із тим, щодо доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, суд зазначає, що доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 №37732/0/1-14 не є джерелом права та має рекомендаційний характер, а тому повинно застосовувались з обов'язковим врахуванням вимог ст. 118 та 123 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019р. у справі №825/1602/17.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 768,40 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 01.10.2019р. № 0.0.1481398634.1 наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 384,20 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що пов'язана з порушенням порядку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.08.2019р. №А-5825/0/94-19.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 39765890) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 06.09.2019р. №А-5825/0/94-19 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 39765890) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко