16 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11201/19
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, за участю третіх осіб на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь" із позовом, у якому просить визнати неправомірними дії державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо опису та арешту транспортного засобу марки ЗІЛ-ММЗ, вантажний, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 відповідно до постанови від 06.06.2019, а також скасувати вказану постанову.
В обґрунтування позову зазначає, що постановою державного виконавця зазначеного відділу державної виконавчої служби Жигадло Ю.С. від 06.06.2019 описано та арештовано транспортний засіб марки ЗІЛ-ММЗ, вантажний, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно переліку майна пайового фонду ПСП "Ужачин", затвердженого зборами співвласників 01.04.2001, вказаний транспортний засіб відноситься до майна пайового фонду ПСП "Ужачин" і його співвласниками є члени цього підприємства, а не ПСП "Промінь", про що було відомо державному виконавцю. Разом з тим, у власності ПСП "Промінь" знаходиться інше майно, на яке можливо було накласти арешт для подальшої його реалізації. Відтак, описувати та накладати арешт на транспортний засіб марки ЗІЛ-ММ3, вантажний, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , у державного виконавця не було підстав, зважаючи на що оскаржувана постанова, на думку позивача, не може вважатися законною.
Ухвалою судді від 02.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін на 09.12.2019.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що виконавцем описано транспортний засіб, який зареєстрований за позивачем. Згідно висновку про вартість майна від 12.04.2019 його вартість становить 36009,00 грн. Так, листом від 30.09.2019 №45977 державним виконавцем було повідомлено сторін про результати проведеного суб'єктом оціночної діяльності визначення вартості рухомого майна. На сайті електронних торгів "Сетам" опубліковані торги за лотом №381468 з продажу транспортного засобу ЗІЛ- ММЗ 45021, днз 5326 ЖИО, 1988 р.в., №шасі НОМЕР_2 . Також відповідач зазначив, що позивачем пропущено 10-денний строк для звернення з позовом до суду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити у повному обсязі, а також представник позивача заявив клопотання про надання йому часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, вказав, що всі дії державним виконавцем вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства.
Протокольною ухвалою суду від 09.12.2019 оголошено перерву до 10.12.2019.
Від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд справи, призначений на 10.12.2019, у зв'язку з потребою у часі для ознайомлення з відзивом на позов та підготовкою відповіді на відзив.
Суд відклав розгляд справи на 16.12.2019 об 11:30.
Учасники процесу надали пояснення щодо своєї правової позиції.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення з позовом до суду. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що копію оскаржуваної постанови отримано керівником ПСП "Промінь" 11.10.2019, що підтверджується письмовою відміткою на оригіналі даної постанови. До цього часу він вважав, що оскаржувана постанова не буде мати правових наслідків. Проте оскільки описаний автомобіль виставлений на електронні торги, з моменту отримання постанови він отримав змогу підготувати позовну заяву.
Суд протокольною ухвалою від 16.12.2019 поновив строк звернення до суду, визначивши його причини пропуску поважними.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, з'ясувавши думку учасників справи, протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Жигадло Ю.С. від 06.06.2019 описано та арештовано транспортний засіб марки ЗІЛ-ММЗ, вантажний, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
У силу приписів частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається, у першу чергу, на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок арешту і вилучення майна (коштів) боржника визначені статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
Наведене правове регулювання свідчить на користь висновку, що для забезпечення виконання судового рішення застосовуються заходи примусового виконання, одним з яких є арешт майна боржника. При цьому боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу, проте черговість стягнення майна боржника остаточно визначається виконавцем.
Вирішуючи питання стосовно правомірності застосування відповідачем примусового заходу виконання рішення, в межах якого проведено опис та арешт майна боржника, а також дотримання законності цієї процедури, судом встановлено таке.
У Новоград-Волинському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області знаходиться на виконанні зведене виконавче провадження №59387015 про стягнення боргів з Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" на загальну суму 26467,84 грн.
Відповідно до довідки Територіального сервісного центру №1844 від 12.06.2019 за ПСП "Промінь" зареєстрований транспортний засіб марки ЗІЛ-ММЗ, вантажний, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Таким чином, факт належності цього автомобіля позивачу підтверджується його державною реєстрацією у Єдиному державному реєстрі МВС.
Державним виконавцем 06.06.2019 здійснено виїзд за місцем знаходження боржника в с. Ужачин та виявлено єдиний транспортний засіб ЗІЛ-ММ3, днз 5326ЖИО, який належить ПСП "Промінь", у зв'язку з чим складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника - транспортного засобу ЗІЛ-ММ3, днз 5326ЖИО, вантажний 1988 рік випуску синього кольору технічно не справний, корозія всього транспортного засобу.
Опис майна проводився в присутності понятих та голови ПСП "Промінь" ОСОБА_3 , жодних зауважень у постанові про опис майна не зазначено. Описане майно передане на відповідальне зберігання голові ПСП "Промінь" ОСОБА_3 . Доказів того, що позивач пропонував будь-яке інше майно чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу, або виконавцем було виявлено будь-яке інше майно, позивачем суду надано не було.
Таким чином, належними доказами підтверджується, що виконавцем було описане належне ПСП "Промінь" майно за відсутності пропозиції описати будь-яке інше майно.
Що стосується доводів позивача, що автомобіль ЗІЛ-ММЗ належить співвласникам ПСП "Ужачин", то суд зазначає таке.
Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Таким чином, співвласники колективного сільськогосподарського підприємства є власниками паїв, а не окремого індивідуально визначеного майна.
Згідно з п. 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.
Згідно з пунктами 7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів.
Позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували, що будь-хто зі співвласників ПСП "Ужачин" реалізував свій майновий пай шляхом виділення в натурі транспортного засобу ЗІЛ-ММ3, днз 5326ЖИО, та здійснив реєстрацією права власності на цей транспортний засіб за собою.
Документи, які стосуються того, що цей транспортний засіб увійшов до складу розпайованого майна ПСП "Ужачин", не є такими, що свідчать про виникнення права власності на нього у співвласників цього підприємства, оскільки набуття цього права має відбуватись в межах процедури, встановленої чинним законодавством, що закінчується державною реєстрацією такого права.
За обставин, які склались у даній справі, доказів такої реєстрації за будь-ким з співвласників ПСП "Ужачин" суду надано не було. Натомість, відповідачем належними доказами підтверджено, що державна реєстрація права власності на транспортний засіб ЗІЛ-ММ3, днз 5326ЖИО, здійснена за ПСП "Промінь", зважаючи на що оскаржувана постанова відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, як правильно зазначив відповідач, частиною першою статті 59 названого Закону передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відтак, якщо будь-хто з співвласників ПСП "Ужачин" вважає, що арештований автомобіль належить саме йому, він не позбавлений можливості визнати таке право за ним у судовому порядку.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, зважаючи на що відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, компенсації не підлягають.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено: 16.12.2019.
Суддя Н.М. Майстренко