06 грудня 2019 року Справа № 160/10961/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Захарчук -Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 19.07.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), періоди роботи з 27.07.1978 по 29.12.1988 на Дніпропетровській фабриці “Індтрикотаж”, з 16.01.1989 по 30.06.1994 в кооперативі “Форум”, призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії від 19.07.2019 та наданих документів;
- стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 к. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.07.2019 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення та нарахування їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на що 10.10.2019 отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.07.2019 № 3423/03.05-19, з якого вбачається, що загальний стаж роботи позивача становить 16 років 5 місяців 12 днів, до стажу не зараховано періоди роботи з 27.07.1978 по 29.12.1988 на Дніпропетровській фабриці «Індтрикотаж», оскільки виправлена дата при звільнені, з 16.01.1989 по 30.06.1994 в кооперативі «Форум», оскільки запис про звільнення завірений печаткою, по якій неможливо встановити назву організації, з 05.07.1994 по 22.09.1995 в Дніпропетровському обласному орендному підприємстві «Дніпротекстиль», оскільки запис про звільнення завірений печаткою, по якій неможливо встановити назву організації, а тому управління немає можливості призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи.
Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою суду від 06.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
22.11.2019 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.
В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що згідно з наданими позивачем документами, до стажу не зараховано періоди роботи: з 27.07.1978 по 29.12.1988 на Дніпропетровській фабриці «Індтрикотаж», оскільки виправлена дата при звільнені; з 16.01.1989 по 30.06.1994 в кооперативі «Форум», оскільки запис про звільнення завірений печаткою, по якій неможливо встановити назву організації; з 05.07.1994 по 22.09.1995 в Дніпропетровському обласному орендному підприємстві «Дніпротекстиль», оскільки запис про звільнення завірений печаткою, по якій неможливо встановити назву організації.
Таким чином, страховий стаж позивача складає 16 років 5 місяців 12 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 31.07.2019 №3423/0305-19 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу, що до загального трудового стажу не зараховані періоди роботи: з 27.07.1978 по 29.12.1988 на Дніпропетровській фабриці «Індтрикотаж», оскільки виправлена дата при звільненні; з 16.01.1989 по 30.06.1994 в кооперативі «Форум», оскільки запис про звільнення завірений печаткою, по якій не можливо встановити назву організації; з 05.07.1994 по 22.09.1995 в Дніпропетровському обласному орендному підприємстві «Дніпротекстиль», оскільки запис про звільнення завірений печаткою, по якій неможливо встановити назву організації.
А тому, управління не має можливості призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як в останньої відсутній необхідний стаж роботи.
Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1058- ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1. п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 44 Закону № 1058-ІV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі -Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.6 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Пунктом 1.7 Порядку №22-1 передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Відповідно до частини 5 статті 45 Закону № 1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до п.3.3 Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Cудом встановлено, що розглянувши надану позивачем трудову книжку, відповідач не зарахував до стажу періоди роботи з 27.07.1978 по 29.12.1988 на Дніпропетровській фабриці «Індтрикотаж», оскільки виправлена дата при звільненні, з 16.01.1989 по 30.06.1994 в кооперативі «Форум», оскільки запис про звільнення завірений печаткою, по якій не можливо встановити назву організації.
Стосовно періоду роботи з 27.07.1978 по 29.12.1988 на Дніпропетровській фабриці «Індтрикотаж» суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що вказаний період є першим періодом роботи в трудовій книжці позивача. Першу сторінку трудової книжки НОМЕР_2 -1 № НОМЕР_3 заповнено відповідно за першим місцем роботи 27 липня 1978 року із зазначенням професії кравець, що відповідає запису в трудовій книжці щодо даного спірного періоду.
Записи №№ 1-6 трудової книжки містять відомості про те, що позивач: 27.07.1978, прийнята кравцем 3 розряду в ательє № 3 (наказ № 823 від 27.07.1978); 01.09.1981, присвоєно 4 розряд кравця (наказ № 795); 04.03.1986, присвоєно 3 розряд по суміжній професії вишивальниця (наказ № 170 від 04.03.1986); 01.08.1986, переведена кравцем 4 розряду в ательє № 27 (наказ № 571 від 31.07.1988); 26.10.1988, переведена кравцем по ремонту 4 розряду в ательє № 2 (наказ № 803 від 26.10.1988); 29.12.1988, звільнена за власним бажанням стаття 38 ОСОБА_2 (наказ № 934 від 29.12.1988).
Суд зазначає, що записи завірені підписом начальника та печаткою відділу кадрів.
Так, дійсно, в записі № 6, як зазначено відповідачем, виправлена дата про звільнення.
Однак, суд звертає увагу, що дата « 29» збігається із датою наказу № 934 виданого 29.12.1988, відповідно до якого внесено запис про звільнення.
Крім того, запис № 5, який передує запису про звільнення 29.12.1988, вчинений 26.10.1988, а наступний період роботи позивача на іншому підприємстві, запис № 7, починається 03.01.1989, тобто календарна послідовність зберігається.
Щодо періоду роботи з 16.01.1989 по 30.06.1994 в кооперативі «Форум», суд зазначає наступне.
Відомості трудової книжки позивача містять записи №№ 9-10 про те, що: 16.01.1989, прийнята на роботу в порядку переведення швачкою до кооперативу «Форум» по виробництву товарів народного споживання при ДПЩО «Славутич» (Прот.8 № 9 від 16.01.1989); 30.06.1994, звільнена за власним бажанням стаття 38 КЗОТ УССР(Пр. № 03 від 30.06.1994).
Так, записи завірені підписом голови кооперативу «Форум» та печаткою.
Однак, зазначений період не враховано відповідачем до загального трудового стажу з огляду на те, що запис про звільнення завірений печаткою, по якій не можливо встановити назву організації.
Суд звертає увагу, що над записом про дату прийняття на роботу зазначено назву підприємства, на яке прийнято на роботу позивача, записи завірені підписом голови кооперативу «Форум» Щербини В.А.
Відтак, з трудової книжки можливо встановити підприємство, на якому працював позивач у вказаному періоді.
У відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондують зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В період трудової діяльності позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція).
Пунктом 2.13. Інструкції передбачено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Згідно пункту 2.14. Інструкції, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване в таке-то", а в графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до пункту 2.25. Інструкції записи про причини звільнення повинні вироблятися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 -причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер (п. 2.26. Інструкції).
Пункт 4.1. Інструкції, містить вимоги про те, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції).
Згідно пункту 18. постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічні вимоги до порядок ведення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58.
Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301 також передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність,
З огляду на зазначені нормативні акти, можливо прийти до висновків, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Приписами пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що згідно інформації Головного управлінця статистики у Дніпропетровській області (листи від 15.07.2019 № 03.4-98/1648, № 03.04-98/1649), станом на 15.07.2019 суб'єкти з найменуванням (російською мовою) «Фабрика «Індтрикотаж», «Кооператив «Форум» при ДРШО «Славутич» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Дніпропетровській області не значаться.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач самостійно вчиняла дії щодо розшуку архівних документів, нею були направлені запити до Державного архіву Дніпропетровської області, архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпропетровської міської ради.
Однак, на запити позивачем були отримані відповіді архівних установ про неможливість надати архівні довідки через відсутність документів на зберіганні.
Листи Головного управління статистики у Дніпропетровській області, листи від 15.07.2019 № 03.4-98/1648, № 03.04-98/1649 та відповіді архівних установ про неможливість надати архівні довідки були додані позивачем до заяви про призначення пенсії від 19.07.2019.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивачем використано всі можливості для пошуку архівних документів та підтвердження своєї роботи в періоди, які не були зараховані відповідачем до загального стажу, та матеріалами справи підтверджено, що періоди роботи з 27.07.1978 по 29.12.1988 на Дніпропетровській фабриці “Індтрикотаж”, з 16.01.1989 по 30.06.1994 в кооперативі “Форум”, мають бути зараховані до загального стажу ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до задоволених вимог позивача.
З матеріалів справи видно, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання даного адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № МР_АВ190588CES_10557658 від 05.11.2019, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Отже, оскільки адміністративний позов задоволено повністю, сплачений судовий збір за його подачу до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 19.07.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), періоди роботи з 27.07.1978 по 29.12.1988 на Дніпропетровській фабриці “Індтрикотаж”, з 16.01.1989 по 30.06.1994 в кооперативі “Форум”, призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії від 19.07.2019 та наданих документів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко