16 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11051/19
категорія 111010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Черноліхова С.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Укрпалетсистем" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування акту,
встановив:
Приватне підприємство "Укрпалетсистем" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення опису його майна у податкову заставу, зокрема, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу та призначення наказом від 12 червня 2019 року № 4117 податкового керуючого Дягілєвої І.К. ;
- визнати протиправним і скасувати акт опису майна № 91/10/20-4-53-07-17 від 21 червня 2019 року.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що опис його майна у податкову заставу було здійснено з порушенням норм податкового законодавства, оскільки Підприємство не отримало рішення керівника контролюючого органу про здійснення такого опису і наказу про призначення податкового керуючого. Крім того, Приватне підприємство "Укрпалетсистем" вказує, що перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДФС України, де і повинен був призначатися податковий керуючий. Крім того, позивач зауважив, що право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу. Оскільки він оскаржив до суду всі отримані від контролюючих органів податкові вимоги, тому визначені суми грошових зобов'язань не набули статусу податкового боргу.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
11 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить адміністративний позов залишити без задоволення. Вказує, що Приватне підприємство "Укрпалетсистем" перебуває на обліку ГУ ДПС у Харківській області як платник окремих видів податків. У позивача 05 червня 2019 року виник податковий борг у сумі 322059, 84 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0003891405 від 07 жовтня 2016 року. 06 червня 2019 року платнику було сформовано і направлено податкову вимогу № 40149-53. Наказом Головного управління ДФС у Харківській області від 12 червня 2019 року № 4117 податковим керуючим ПП "Укрпалетсистем" призначено Дягілєву Ірину Костянтинівну (за місцем реєстрації позивача як платника окремих видів податків). Начальником Харківського управління ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення № 91/10/20-40-53-07-17 від 21 червня 2019 року про опис майна позивача у податкову заставу. Податковим керуючим складено акт про опис майна в податкову заставу № 91/10/20-40-53-07-17 від 21 червня 2019 року, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства. На даний час сума податкового боргу ПП "Укрпалетсистем" залишається непогашеною.
Ухвалою суду від 28 листопада 2019 року замінено вибувшого відповідача Головне управління ДФС у Харківській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу в.о. начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 4117 від 12 червня 2019 року платникам податків було призначено податкових керуючих, зокрема, начальника відділу погашення боргу Харківського управління ГУ ДФС у Харківській області Дягілєву І.К. призначено податковим керуючим боржникам - юридичним особам Харківського району та Печенізького району, м. Люботин.
21 червня 2019 року начальником Харківського управління Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення № 91/10/20-40-53-07-17 про опис майна Приватного підприємства "Укрпалетсистем" у податкову заставу.
На підставі вказаного рішення 21 червня 2019 року податковим керуючим Дягілєвою І.К . складено акт № 91/10/20-40-53-07-17 про опис майна Приватного підприємства "Укрпалетсистем" на суму боргу 322059, 84 грн.
Порушенням норм податкового законодавства, на думку позивача, при проведення опису його позивача у податкову заставу стала підставою для звернення Підприємства до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК), податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК).
Підпунктом 54.3.6 пункту 54 статті 54 ПК визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктами 56.4, 56.6, 56.10, 56.18 статті 56 ПК, під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.
У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктами 59.1, 59.3 статті 59 ПК визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з статтею 60 ПК, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
60.1.1 сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;
60.1.2 контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
60.1.3 контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
60.1.4 рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
60.1.5 рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1, пункт 89.3 статті 89 ПК, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Порядок застосування податкової застави контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року № 586 (далі - Порядок № 586).
Згідно з пунктом 7 Порядку № 586, право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу ІІ Порядку № 586, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).
Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого.
Відповідно до пункту 91.1 статті 91 ПК, у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.
Правила призначення та звільнення, функції та повноваження податкового керуючого, а також порядок складання ним акта опису майна, яке передається у податкову заставу, та акта перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим визначає Порядок призначення та звільнення податкового керуючого з визначенням його функцій та повноважень, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25травня 2017 року № 529 (далі - Порядок № 529).
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку № 529, податковий керуючий призначається платнику податків, що має податковий борг, наказом керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків.
Посадова (службова) особа контролюючого органу наділяється повноваженнями податкового керуючого з дати видання наказу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про призначення такої особи податковим керуючим.
Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу контролюючий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника контролюючого органу. Такий опис здійснюється податковим керуючим, який призначається наказом керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.
Судом встановлено, що підставою для прийняття рішення № 91/10/20-40-53-07-17 про опис майна Приватного підприємства "Укрпалетсистем" у податкову заставу стала наявність у позивача податкового боргу по акцизному податку у сумі 322059, 84 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0003891405 від 07 жовтня 2016 року.
Підприємство оскаржувало вказане податкове повідомлення-рішення у судовому порядку (адміністративна справа № 806/2015/16). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову Підприємства, зокрема, щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0003891405 від 07 жовтня 2016 року.
Вказане судове рішення набрало законної сили, відтак, грошове зобов'язання у сумі 322059, 84 грн. набуло статусу податкового боргу.
06 червня 2019 року платнику податків сформовано і направлено податкову вимогу № 40149-53 про сплату 322059, 84 грн. боргу.
Наявність податкового боргу у Підприємства зі сплати акцизного податку доводить наявність у контролюючого органу підстав для прийняття рішення № 91/10/20-40-53-07-17 від 21 червня 2019 року про опис майна позивача у податкову заставу.
Посилання позивача на ненадання йому копії рішення про опис майна у податкову заставу суд не бере до уваги, оскільки вони не можуть сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення.
Стосовно доводів позивача про протиправність дій контролюючого органу при призначенні наказом від 12 червня 2019 року № 4117 податкового керуючого Дягілєвої І.К. і акта опису майна № 91/10/20-4-53-07-17 від 21 червня 2019 року суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 КАС України).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При вирішенні цього спору суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога щодо оскарження акта опису майна, який за змістом пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України лише визначає перелік майна, на яке поширюється право податкової застави, не є актом індивідуальної дії, який породжує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків, зокрема у формі встановлення обтяження. Не породжує для позивача жодних юридичних наслідків і призначення наказом від 12 червня 2019 року № 4117 податкового керуючого Дягілєвої І.К .
Стосовно доводів позивача про ненадання йому копії наказу про призначення податкового керуючого Дягілєвої І.К. суд зазначає, що необхідність пред'явлення таких наказів платникам податків нормами податкового законодавства не передбачена.
Суд не приймає до уваги і доводи Приватного підприємства "Укрпалетсистем" про те, що податковий керуючий призначений контролюючим органом не за місцем його реєстрації платником податків, оскільки як встановлено судом, позивач перебуває на обліку у відповідача як платник окремих видів податків.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Укрпалетсистем" є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (вул. Березюка, 15, с. Ушомир, Коростенський район, Житомирська область, 11571, код ЄДРПОУ 32285225) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування акту відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов