16 грудня 2019 року Справа № 160/10566/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/10566/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
1. 29.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії позивачки - протиправною, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачці викладене в листах відповідача від 02.05.2019 року та 23.05.2019 року та зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії позивачці з 09.02.2015 року відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 29.10.2019 року вказана справа була розподілена судді Ількову В.В.
3. Ухвалою суду від 30.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України, та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.
4. 14.11.2019 року позивачем були усунуті недоліки викладені в ухвалі суду від 30.10.2019 року.
5. Ухвалою суду від 15.11.2019 року поновлено позивачу строк звернення до суду, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи №160/10566/19 за правилами загального позовного провадження, було відмовлено, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
6. Також, ухвалою суду від 15.11.2019 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:
- пенсійної справи позивача;
- рішення Пенсійного фонду про відмову позивачу у призначенні пенсії від 02.05.2019 року № 386/03.22-12 та від 23.05.2019 року № 445/03.22-12;
- заяву позивача, разом із додатками про призначення їй пенсії та всі наявні матеріали щодо суті цього спору.
7. 05.12.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.
8. 16.12.2019 року позивач надав відповідь на відзив відповідача по справі №160/10566/19.
9. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
10. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
11. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
12. Отже, рішення у цій справі приймається судом 16.12. 2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
13. У позовній заяві, позивач зазначив про те, що до виїзду за кордон вона проживала в Україні, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку держави Україна.
14. До лютого 2015 року позивач перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за віком.
15. Проте, починаючи з лютого 2015 року, виплату пенсії позивачу було призупинено.
16. У лютому 2019 року представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновленні та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з наданням усіх необхідних документів, у відповідності до вимог чинного законодавства.
17. Проте, рішенням від 02.05.2019 року № 386/03.22-12, оформленим у вигляді листа, позивачу було відмолено у поновлені пенсійних виплат, з підстав не підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України.
18. У травні 2019 року, представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю вдруге звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з наданням усіх необхідних документів, у відповідності до вимог чинного законодавства.
19. Рішенням Пенсійного фонду від 23.05.2019 року № 445/03.22-12, оформленого у вигляді листа, позивачу вдруге було відмолено у поновлені пенсійних виплат, з підстав не підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України.
20. З огляду на викладене вище, позивач, посилаючись на положеннями ст.ст. 24, 46, 147, 152 Конституції України, ст.ст. 6, 8, 16, 27, 42, 44, 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.5 Закону України "Про громадянство України", вважає протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у поновлені та виплаті пенсії за віком позивачу, у зв'язку із чим звернувся до суду, за захистом порушених прав на належне соціальне забезпечення.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
21. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
22. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що з 01.09.2019 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно розпорядження № 9499 від 10.11.2014 року, заяви від 15.10.2014 року про витребування з управління Пенсійного фонду в Кіровському районі Донецької області та взяття на облік пенсійної справи у зв'язку із зміною місця проживання.
23. Згідно паспорту серії НОМЕР_1 позивач прописана за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вищезазначених заяв, місцем проживання позивача зазначена адреса:
АДРЕСА_2 . Вказали про те, що у пенсійній справі позивача, відсутні документи (заяви, повідомлення) про зміну місця проживання чи оформлення виїзду на постійне місце проживання за кордон.
25. Оскільки, ОСОБА_1 на момент виникнення обставин, зазначених у ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706) відповідно до паспорту серії
НОМЕР_1 мешкала та була зареєстрована в м. Донецьк, то в розумінні ст.1 вищезазначеного
закону вона є внутрішньо переміщеною особою.
26. Також, вказали про те, що на момент звернення до Головного управління 15.10.2014 року, ОСОБА_1 не мала довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
27. У зв'язку із ненаданням позивачем до Пенсійного фонд довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.02.2015 року.
28. 07.02.2019 року позивач, через представника за довіреністю, Меламеда Вадима, звернувся із заявою про поновлення пенсії за віком.
29. Відповідачем було відмовлено в поновлені пенсії позивачу, про що зазначено у листі № 386/03.22-12 від 02.05.2019 року з тих підстав, що позивач не дотримався Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії та в порушення вимог ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не повідомив територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування та оформлення виїзду на постійне проживання в Ізраїль.
30. Вдруге представник за довіреністю Меламед Вадим Борисович звернувся до Головного управління 13.05.2019 звернення №4504 про поновлення пенсії позивачу та листом від 23.05.2019 року №445/03.22-12 Головне управління повідомило Меламед Вадима ОСОБА_2 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , з підстав ненадання документу, що підтверджує постійне проживання в Україні.
31. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення виплати пенсії за віком є безпідставними.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
32. Судом встановлено, що відповідно до розпорядження № 9499 від 10.11.2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.09.2014 року згідно заяв від 15.10.2014 року про витребування з управління Пенсійного фонду в Кіровському районі Донецької області та взяття на облік пенсійної справи у зв'язку із зміною місця проживання.
33. Отже, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.
34. Відповідно до матеріалів пенсійної справи, згідно паспорту серії НОМЕР_1 позивач прописана за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вищезазначених заяв, місцем проживання позивача зазначена адреса:
АДРЕСА_3 . Оскільки, ОСОБА_1 на момент виникнення обставин, зазначених у ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706) відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 мешкала та була зареєстрована в м. Донецьк, то в розумінні ст.1 вищезазначеного закону вона є внутрішньо переміщеною особою.
36. На момент звернення до Головного управління 15.10.2014 року, ОСОБА_1 не мала довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тому у зв'язку із ненаданням позивачем до Пенсійного фонду довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено починаючи з 01.02.2015 року.
37. Так, судом встановлено, що позивач наразі проживає за кордоном, в м.Хайфа, Ізраїль, що також підтверджується матеріали справи.
38. 07.02.2019 року позивач, ОСОБА_1 , через представника за довіреністю, Меламеда Вадима, звернулась із заявою про поновлення пенсії за віком.
39. Проте, Пенсійним фондом було відмовлено в поновлені пенсії позивачу, що підтверджується листом №386/03.22-12 від 02.05.2019 року з тих підстав, що позивач не дотрималась Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії в порушення вимог ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не повідомив територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування та оформлення виїзду на постійне проживання в Ізраїль.
40. Отже, згідно матеріалів справи Пенсійний фонд відмовив позивачу у поновленні пенсії, фактично з підстав ненадання документу, що підтверджує постійне проживання в Україні.
41. 13.05.2019 року представник позивача за довіреністю Меламед Вадим Борисович вдруге звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення пенсії позивачу. ОСОБА_1 .
42. Рішенням Пенсійного фонду, від 23.05.2019 року № 445/03.22-12, оформленого листом, позивачу вдруге відмовлено у поновлені пенсії за віком.
43. Відмова у поновлені пенсії за віком обґрунтована посиланням на п. 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, згідно якого особа яка звертається за пенсією (не залежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.
44. Таким чином, позивачу вдруге, було відмовлено у поновленні пенсії з підстав ненадання документу, що підтверджує постійне проживання в Україні.
45. Так, не погодившись із вказаними рішеннями Пенсійного фонду про відмову у поновленні пенсії позивачу, законний представник ОСОБА_1 , звернувся до суду із цим позовом за захистом порушених прав позивача.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
46. Правовідносини щодо визначення принципів, засад і механізмів функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01.01.2004 року № 1058-15, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 року №22-1 тощо.
47. Відповідно до ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
48. Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
49. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
50. Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
51. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
52.Відповідно до ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
53. Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
54. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
55. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
56. Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
57. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
58. Відповідно до ст.25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
59. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
60. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
61. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
62. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01.01.2004 року № 1058-15 цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
63. Відповідно до ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01.01.2004 року № 1058-15, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
64. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
65. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
66. Відповідно до ст.5 наведеного вище закону визначається сфера дії Закону та зазначається, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
67. При цьому, виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
68. Відповідно до ст.7 вказаного закону визначаються принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, такі, як: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців; права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); солідарності та субсидування в солідарній системі; фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; спрямування частини страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
69. Визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
70. Статтею 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закону №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
71. Відповідно до абз. 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
72. Таким чином, за умови досягнення відповідного пенсійного віку та наявності страхового стажу громадяни України незалежно від місця їх постійного проживання мають право на призначення пенсії за віком.
73. Згідно з ч. 1 ч. 2 ст. 42 цього Закону, пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
74. Відповідно до ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 року № 1282-ХП індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
75. Відповідно до ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмір 103 відсотки.
76. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
77. Відповідно до ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, індексації підлягають грошові доходи громадян, тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у п. З цього Порядку) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
78. Відповідно до п. 5 Порядку у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
79. Відповідно до ст.45 визначаються строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії. При цьому, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня; пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 3 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права; пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
80. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
81. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
82. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
83. Відповідно до ст.46 вказаного закону регулюється порядок виплати пенсії за минулий час. Зокрема, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
84. При цьому чітко зазначається, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
85. Відповідно до ст.46 зазначеного закону регулюється порядок виплати пенсії. Зокрема, зазначається, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
86. Відповідно до ст.49 наведеного закону визначено вичерпні підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
87. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
88. Відповідно до ст. 113 вказаного закону встановлюються також гарантії прав і законних інтересів застрахованих осіб. Так, визначено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках. Держава створює умови для функціонування страхових організацій і гарантує дотримання ними законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб, які отримують довічні пенсії відповідно до закону. У разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.
89. При цьому, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 року №22-1, затвердженого на виконання наведеного вище закону, встановлено наступне.
90. Відповідно до п.1.1 зазначеного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
91. Відповідно до п.1.6, 1.7 наведеного Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, а днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
92. Відповідно до п.2.1 зазначеного вище Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
93. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
94. Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку;
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи.
95. Відповідно до п.2.22 наведеного Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.
96. Відповідно до п.2.23 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
97. Відповідно до п.2.25 до заяви про виплату пенсії у зв'язку з виїздом за кордон подається паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та довідка або інший документ про зняття з реєстрації місця проживання в Україні.
98. Відповідно до п.4.1 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
99. Відповідно до п.4.2 наведеного Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
100. Відповідно до п.4.3 вказаного вище Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
101. Згідно з п. 2.21. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії документами, які підтверджують, що особа не працює є трудова книжка.
102. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
103. Так, з 01 жовтня 2017 року згідно пенсійної реформи в Україні почато осучаснення (підвищення) пенсій в автоматичному режимі, без звернення пенсіонерів, за матеріалами пенсійних справ.
104. За основу взято єдиний для всіх показник середньої зарплати за останні три роки (2014-2016) у розмірі 3764,4 гривень. Також враховано показник прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, встановленого держбюджетом на 1 грудня 2017 року збільшеного на 79 грн. (1373 грн. + 79 грн. = 1452 грн.), замість такого показника станом на 1 жовтня 2017-го (1312 грн.). До прожиткового мінімуму прив'язаний розмір мінімальної пенсії.
105. На майбутнє передбачено автоматичний перерахунок пенсій з урахуванням зростання середньої зарплати та показника інфляції.
106. Відповідно до п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662) одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
107. Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
108. Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477 - IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
109. Відповідно до п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України" (заява №10441/06) "оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами".
110. Крім того, у тексті наведеного вище рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, є цілком неприйнятним, оскільки користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
111. Відповідно до п.22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення.
112. Відповідно до п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
113. При цьому, у відповідності до п.26 наведеного вище рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
114. Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, суд зазначає про таке.
115. Право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, гарантоване ст. 46 Конституції України, є непорушним.
116. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом відповідності до наведеної вище норми Основного закону.
117. Будь - які обмеження громадян у зазначеному праві забороняються, як забороняється і будь - яка дискримінація внутрішньо переміщених осіб, які користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони обрали місцем свого проживання іншу країну.
118. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01.01.2004 року № 1058-15.
119. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом відповідно до ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01.01.2004 року № 1058-15.
120. При цьому, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01.01.2004 року № 1058-15.
121. Рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00); "Пічкур проти України" (заява №10441/06), які суди застосовують при розгляді справ як джерело права у відповідності до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477 - IV прямо встановлено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання будь - де; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами та встановлено заборону для органів державної влади свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, а також визначено заборону для органів державної влади щодо посилання на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
122. З огляду на викладене, а також зважаючи на ч.1 ст. 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про порушення відповідачем наведених вище норм Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01.01.2004 року №1058-15, допущені останнім при відмові в поновленні позивачу пенсі за віком, з такої підстави, як відсутність документів, підтверджуючих місце проживання в Україні, або відсутність реєстраціє у м. Павлоград.
123. Зазначене вище кореспондує правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.05.2018 року у справі №204/5502/17 (2-а/204/208/17) адміністративне провадження №К/9901/22212/18, яка набрала законної сили 03.05.2018 року, та яка полягає в наступному.
124. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
125. Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
126. Окрім того, згідно з частиною другою статті 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
127. Правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 03.05.2018 року у справі №204/5502/17 (2-а/204/208/17) адміністративне провадження №К/9901/22212/18, яка набрала законної сили 03.05.2018 року, підлягає обов'язковому застосуванню при розгляді і вирішенні справ даної категорії.
128. Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел.
129. При цьому, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, а держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, не може позбавити цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.
130. Суд вказує, що згідно чинного законодавства, документами, які підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; військовий квиток (виключно для військовослужбовців строкової служби); тимчасове посвідчення громадянина України; картка (довідка) установи виконання покарань або слідчого ізолятора.
131. Проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
132. Таким чином, право громадянина на поновлення та одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
133. Отже, позивач, по досягнення віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV, незалежно від місця проживання, має право на поновлення пенсії.
134. Таким чином, посилання відповідача в рішеннях від 02.05.2019 року №386/03.22-12 та від 23.05.2019 року № 455/03.22-12, оформлених листами на проживання позивача в Ізраїлі та відсутності у неї реєстрації місця проживання на території України, є безпідставними і не можуть розцінюватися як законні підстави для не поновлення пенсії.
135. Таким чином, встановивши відповідно до ч.2 ст.2 КАС України факт протиправного рішення суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо відмови у поновлені виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та прийняття такого рішення у вигляді листів: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); небезсторонньо (упереджено); недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); а також встановивши факт порушення законних прав та інтересів позивача - ОСОБА_1 внаслідок прийняття протиправного рішення, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.
136. Також, слід зазначити про те, що з огляду на вищевикладене належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити пенсію за віком позивачу з моменту її припинення, починаючи з 01.02.2015 року.
137. Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині визнання протиправними та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладених в листах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.05.2019 року №386/03.22-12 та від 23.05.2019 року №445/03.22-12 та в частині визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною та зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком з 01.02.2015 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з проведення індексації, і компенсацією втрати частини доходів.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
138. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
139. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
140. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
141. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
142. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
143. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).
144. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
145. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
146. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
147. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови у поновлені пенсійних виплат позивачу, з моменту їх припинення, а саме з 01.02.2015 року.
148. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладених в листах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.05.2019 року № 386/03.22-12 та від 23.05.2019 року №445/03.22-12, а також в частині визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною та зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком з 01.02.2015 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з проведення індексації, і компенсацією втрати частини доходів.
149. Щодо розподілу судових витрат.
150. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
151. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
152. Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.
153. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 576,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
154. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
155. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
156. Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладених в листах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.05.2019 року №386/03.22-12 та від 23.05.2019 року №445/03.22-12.
157. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною та зобов'язати провести поновлення та виплату пенсії за віком з 01.02.2015 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з проведення індексації, і компенсацією втрати частини доходів.
158. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
159. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 576,30 гривень.
160. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код ОКПП НОМЕР_2 ).
161. Представник позивача - Меламед Вадим Борисович ( АДРЕСА_5 10.23, код ОКПП НОМЕР_3 ).
162. Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
163. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
164. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
165. Повний текст рішення складено 16.12.2019 року.
Суддя В.В Ільков