Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 грудня 2019 р. Справа№200/13649/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )
до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393, 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, 12)
про визнання протиправним та скасування рішення від 30 серпня 2019 року № 198, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 30 серпня 2019 року № 198 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу періоди його роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» Державного підприємства «Макіїввугілля», які дають право на призначення пенсії за Списком № 1: з 8 грудня 2008 року по 31 січня 2009 року, з 1 квітня 2014 року по 17 серпня 2014 року, з 1 вересня 2014 року по 3 травня 2016 року, з 8 травня 2016 року по 30 червня 2017 року та з 1 серпня 2017 року по дату звернення, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи у Макіївському колективному спеціалізованому управлінні № 2 по ремонту металургійних печей та устаткування «Донбасдомнаремонт», які дають право на призначення пенсії за Списком № 2: з 21 грудня 1984 року по 12 серпня 1994 року та з 4 липня 1995 року по 31 травня 1999 року.
Ухвалою суду від 28 листопада 2019 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/13649/19-а за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач зазначає, що прийняте відповідачем рішення при відмову у призначенні йому пенсії є неправомірним та підлягає скасуванню, зазначивши що спірні періоди його роботи підтверджуються передовсім трудовою книжкою, яка згідно вимог чинного законодавства є основним документом підтвердження стажу. Також, позивач зауважив, що обов'язок своєчасної сплати страхових внесків та відповідальність за нарахування, утримання та виплату до бюджету покладена на роботодавця.
Відповідач до суду надав відзив, в якому заперечив проти задоволення його позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з аналогічних підстав зазначених в оскаржуваному рішенні. Крім того, відповідач у наданому рішенні зазначив про не зарахування періоду роботи позивача з 21 грудня 1984 року по 12 серпня 1994 року та з 4 липня 1995 року по 31 травня 1999 року до його пільгового стажу з підстав ненадання позивачем документів, які б могли підтвердити пільговий характер роботи. Проте, суд зауважує відповідачу, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено про відмову у зарахуванні означеного періоду.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 22 березня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Позивач претендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 1).
Так, 23 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою за № 480 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Як вбачається з наявних матеріалів справи, одночасно із заявою про призначення пенсії позивач надав до пенсійного органу наступні документи:
заяву про призначення пенсії;
паспорт (серія ВС НОМЕР_3 , дата видачі 22 березня 2001 року) та ідентифікаційний код (2251509575);
трудову книжку ( НОМЕР_4 );
атестат про навчання (№ 5897);
військовий квиток ( НОМЕР_5 8064828 від 2 жовтня 1979 року);
довідку про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15 липня 2019 року № 32;
накази про атестацію робочих місць видані підприємством, яке відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» від 7 листопада 2014 року № 1085-р із змінами, внесеними Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1276-р, знаходиться на території, яка тимчасово непідконтрольна українській владі. До уваги при розгляді заяви були взяті індивідуальні відомості про застраховану особу.
Відповідачем була розглянута заява позивача за результатом чого було прийнято рішення від 30 серпня 2019 року про відмову в призначенні пенсії № 198. Зі змісту зазначеного рішення відповідача вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії була відсутність необхідного стажу через не зарахування окремих періодів його роботи до пільгового та страхового стажу. Так, згідно зазначеного рішення вбачається, що загальний обрахований пенсійним органом стаж позивача склав 29 років 0 місяців 17 днів, пільговий стаж склав 0 років 11 місяців 0 днів. До пільгового стажу позивача відповідачем не були зараховані такі періоди його роботи:
з 8 грудня 2008 року по 31 січня 2009 року на посаді учня машиніста підземного устаткування та з 1 січня 2010 року по 31 березня 2014 року на посаді машиніста підземного устаткування у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна балка» Державного підприємства «Макіїввугілля» через те, що довідка на підтвердження пільгового стажу видана підприємством на території тимчасово непідконтрольній українській владі, отже, на думку відповідача, є недійсними та не створюють правових наслідків;
з 1 квітня 2014 року по 17 серпня 2014 року, з 1 вересня 2014 року по 3 травня 2016 року, з 8 травня 2016 року по 30 червня 2017 року та з 1 серпня 2017 року по дату звернення - оскільки відсутня сплата страхових внесків;
з 1 січня 2010 року по 31 березня 2014 року у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна балка» Державного підприємства «Макіїввугілля» - у зв'язку з відсутністю наказів про атестацію у відомостях спеціального стажу.
Судом встановлено, що записами трудової книжки серії НОМЕР_6 на ім'я позивача підтверджується, що у спірні періоди роботи позивач працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна балка» Державного підприємства «Макіїввугілля» учнем машиніста підземного устаткування та на посаді машиніста підземного устаткування. Також, записами трудової книжки підтверджено роботу позивача у періоди з 21 грудня 1984 року по 12 серпня 1994 року монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних контрукції та газорізальником, а також з 4 липня 1995 року по 31 травня 1999 року газорізальником Макіївського спеціалізованого управління № 2 тресту «Донбасдомнаремонт».
На підтвердження пільгового характеру роботи позивача у періоди з 21 грудня 1984 року по 12 серпня 1994 року монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних контрукції та газорізальником, а також з 4 липня 1995 року по 31 травня 1999 року газорізальником Макіївського спеціалізованого управління № 2 тресту «Донбасдомнаремонт» позивачем до суду також надані: архівна довідка від 6 листопада 2019 року № 23-3407-67/40 щодо заробітної плати позивача за 1984-1994 роки, видану на підставі особових рахунків позивача, архівна довідка від 6 листопада 2019 року № 23-3408-67/40 та архівна довідка від 6 листопада 2019 року № 23-3408/3-67/40 про перейменування підприємства, копія особової картки позивача на зазначеному підприємстві. Крім того, матеріали справи містять накази від 28 липня 1999 року № 113 та від 1 червня 1994 року № 82 про атестацію робочих місць.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Як встановлено судом зі змісту спірного рішення, позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, окрім трудової книжки, були надані документи, що підтверджують факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Макіївка, де перебуває підприємство, на якому працював позивач та які не зараховує до пільгового стажу відповідач, відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Абзац 7 пункту 20 Порядку № 637 доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1028 наступного змісту: в разі розміщення підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території України або в районах проведення АТО можливе підтвердження спеціального стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача на підприємстві у спірний період. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказаний період свідчить про зайнятість останнього за відповідною посадою. Записи про спірний період роботи засвідчений відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку, що відповідач безпідставно не врахував позивачу періоди його роботи з 8 грудня 2008 року по 31 січня 2009 року на посаді учня машиніста підземного устаткування та з 1 січня 2010 року по 31 березня 2014 року на посаді машиніста підземного устаткування у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна балка» Державного підприємства «Макіїввугілля» та з 21 грудня 1984 року по 12 серпня 1994 року монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних контрукції та газорізальником, а також з 4 липня 1995 року по 31 травня 1999 року газорізальником Макіївського спеціалізованого управління № 2 тресту «Донбасдомнаремонт» до пільгового стажу.
За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.
Щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу періодів роботи через несплату єдиного внеску, суд зазначає наступне.
Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону № 1058-XV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.
Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
За таких обставин, суд доходить висновку про неправомірність не зарахування до стажу означених періодів роботи позивача через відсутність відомостей про сплату щомісячних внесків.
Вирішуючи питання правомірності не зарахування до пільгового стажу періоду з 1 січня 2010 року по 31 березня 2014 року у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна балка» Державного підприємства «Макіїввугілля» у зв'язку з відсутністю наказів про атестацію у відомостях спеціального стажу, суд виходив з наступного.
Як вбачається з індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача (форма ОК-5) з січня 2010 року по жовтень 2010 року код підстави для обліку спецстажу зазначено ЗПЗ014А1.
Згідно додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сумм нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Наказ Мінфіну від 14 квітня 2015 року № 435, в редакції Наказу Мінфіну № 511 від 15 травня 2018 року) код підстави ЗПЗ014А1 - працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.
Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.
Також, суд зазначає, що згідно оскаржуваного рішення встановлено,що відповідачем окрім періодів, зазначених у позовній заяві, не було також зараховано період роботи позивача з 1 січня 2010 року по 31 березня 2014 року, що визнано судом протиправним. Тому, з метою забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача зарахувати зазначений період.
Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. відповідно до квитанції від 21 листопада 2019 року.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393, 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, 12) про визнання протиправним та скасування рішення від 30 серпня 2019 року № 198, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30 серпня 2019 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 23 серпня 2019 року № 480, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи позивача у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» Державного підприємства «Макіїввугілля», які дають право на призначення пенсії за Списком № 1 з 8 грудня 2008 року по 31 січня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 березня 2014 року, з 1 квітня 2014 року по 17 серпня 2014 року, з 1 вересня 2014 року по 3 травня 2016 року, з 8 травня 2016 року по 30 червня 2017 року та з 1 серпня 2017 року по дату звернення та зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи у Макіївському колективному спеціалізованому управлінні № 2 по ремонту металургійних печей та устаткування «Донбасдомнаремонт», які дають право на призначення пенсії за Списком № 2 з 21 грудня 1984 року по 12 серпня 1994 року та з 4 липня 1995 року по 31 травня 1999 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393, 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 17 грудня 2019 року. Повне судове рішення складено 17 грудня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар