02 грудня 2019 р.Справа №160/10020/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНеклеси О.М.
за участі секретаря судового засіданняКолесника І.О.
за участі:
позивача представника відповідача Ткачова І.А. Прохорова С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №160/10020/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування фінансових санкцій,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати:
- податкове повідомлення - рішення від 23 липня 2019 року №0024071305 (форма "Р") про збільшення податкових зобов'язань за платежем військовий збір на загальну суму 34839 грн. 14 коп. (податкове зобов'язання - 27871 грн. 31 коп. та штрафні санкції 6967 грн. 83 коп.)
- податкове повідомлення - рішення від 23 липня 2019 року №0024041305 (форма 'Р") про збільшення податкових зобов'язань за платежем податок на доходи фіз. осіб за результатами річного декларування на загальну суму 418 069 грн. 61 коп. (за податковими зобов'язаннями 334 455 грн. 68 коп. та штрафними санкціями 83 613 грн. 93 коп.)
- податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0023971305 від 23.07.2019 року зі сплати єдиного внеску на загальну суму 320 556 грн. 35 коп.
- рішення №0023981305 від 23.07.2019 року про застосування штрафних санкцій за (донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 61 171 грн. 54 коп.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування фінансових санкцій.
Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02 грудня 2019 року о 14:00.
02 грудня 2019 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:
-зупинити дію Податкового повідомлення - рішення від 23 липня 2019 року №0024071305 (форма "Р") про збільшення податкових зобов'язань за платежем військовий збір на загальну суму 34839 грн. 14 коп. (податкове зобов'язання -27871 грн. 31 коп. та штрафні санкції 6967 грн. 83 коп.) та зобов'язати ГУ ДФС у Дніпропетровській області не включати суму податкових зобов'язань визначених на підставі цього рішення до облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до вирішення справи по суті.
-зупинити дію податкового повідомлення - рішення від 23 липня 2019 року №0024041305 (форма "Р") про збільшення податкових зобов'язань за платежем Податок на доходи фіз. осіб за результатами річного декларування на загальну суму 418 069 грн. 61 коп. (за податковими зобов'язаннями 334 455 грн. 68 коп. та штрафними санкціями 83 613 грн. 93 коп.) та зобов'язати ГУ ДФС у Дніпропетровській області не включати суму податкових зобов'язань визначених на підставі цього рішення до облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до вирішення справи по суті.
-зупинити дію податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0023971305 від 23.07.2019 року зі сплати єдиного внеску на загальну суму 320 556 грн. 35 коп. та зобов'язати ГУ ДФС у Дніпропетровській області не включати суму податкових зобов'язань визначених на підставі цього рішення до облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до вирішення справи по суті.
-зупинити Рішення № 0023981305 від 23.07.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 61171 грн. 54 коп. та зобов'язати ГУ ДФС у Дніпропетровській області не включати суму податкових зобов'язань визначених на підставі цього рішення до облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до вирішення справи по суті.
-зупинити стягнення на підставі виконавчого документа (вимоги про сплату боргу №Ф-91330-57 від 07.10.19р.)
-зобов'язати ГУ ДФС у Дніпропетровській області зняти податкову заставу з майна згідно витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію обтяжень, номер запису про обтяження 33579894 від 08.10.19р.
Позивач обґрунтовує свою заяву тим, що рішенням №90131-57/81 від 03.10.19р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області здійснила опис майна ФОП ОСОБА_1 у податкову заставу. Постановою від 22.11.19р. Довгинцівським відділом ДВС відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 недоїмки та штрафів з ЄСВ за вимогою № Ф-91330,57 від 07.10.19р.
В підготовчому судовому засіданні 02.12.2019 року позивач подану заяву підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі.
Представник відповідача вирішення заяви про забезпечення позову залишив на розсуд суду.
За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Необхідно звернути увагу, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Крім того, позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
В обґрунтування поданої заяви позивач лише посилається на рішення №90131-57/81 від 03.10.19р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області про опис майна ФОП ОСОБА_1 у податкову заставу та постанову від 22.11.19р. Довгинцівського відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 недоїмки та штрафів з ЄСВ за вимогою № Ф-91330,57 від 07.10.19р.
Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2019 року вбачається, що виконавче провадження відкрито з виконання вимоги №Ф-91330-57 від 07.10.2019 року.
Суд звертає увагу, що вимога №Ф-91330-57 від 07.10.2019 року не є предметом розгляду даної справи.
При цьому позивачем не було наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому із заяви про забезпечення позову судом встановлено, що позивачем не наведені аргументи щодо наявності підстав для забезпечення позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі, або доказів того, що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду буде неможливий; або очевидними є ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів позивача таким рішенням.
Суд вважає, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, після відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення її виконання в порядку, передбаченому статтею 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2019 року у справі №200/3887/19-а, яка в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах “Кресс проти Франції” (Kress v. France), “Ф.С.Б. проти Італії” (F.C.B. v. Italy), “Т. проти Італії” (Т. v. Italy) та “Кайя проти Австрії” (Kaya v. Austria).
Необхідно звернути увагу на те, що у разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності винесення оскаржуваних рішень до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року по справі №183/5864/17-ц забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до п. 56.18. Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що доводи позивача не є достатньо обґрунтованими та змістовними для задоволення вказаної заяви, крім того вони не підтверджені належними доказами, в зв'язку із чим у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №160/10020/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування фінансових санкцій, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано 06 грудня 2019 року.
Суддя О.М. Неклеса