17 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 803/459/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Прокуратури Волинської області про визнання дій щодо відмови у наданні довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання надати для проведення перерахунку пенсії довідку про чинну заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури” від 30.08.2017 №657 за посадою старшого помічника (прокурора) місцевої прокуратури на час відмови у наданні такої довідки (січень 2018 року) з урахуванням усіх складових заробітної плати, на які нараховуються страхові внески (основний оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років, щомісячна премія, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових потреб).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював в органах прокуратури Волинської області та набув право на пенсію за вислугою років, у зв'язку з чим перебуває на обліку в пенсійних органах як отримувач пенсії за вислугу років, призначену на підставі статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру”. При цьому, розмір пенсії становить 90% від заробітної плати посади старшого помічника Волинського транспортного прокурора, що на даний час відповідає посаді прокурора місцевої прокуратури. Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури” від 30 серпня 2017 року №657 встановлені нові схеми посадових окладів відповідних категорій працівників прокуратури, а тому позивач вважає, що у нього виникло право на перерахунок одержуваної пенсії. У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з заявою про надання довідки про чинну заробітну плату за останнім місцем роботи в органах прокуратури з урахуванням нових схем посадових окладів, на яку отримав відповідь щодо відсутності у нього права на перерахунок пенсії та отримання довідки про заробітну плату. Позивач вважає вказані дії прокуратури Волинської області щодо відмови у наданні запитуваної інформації протиправними і такими, що позбавляють його можливості в повній мірі реалізувати своє право на соціальних захист, у тому числі на встановлений законом порядок перерахунку вже призначеної пенсії.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 06.04.2018 представник відповідача вважає доводи позивача необґрунтованими, оскільки прокуратурою області на звернення позивача роз'яснено про відсутність підстав для надання довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії за умовами Закону України “Про прокуратуру”. Зазначає, що відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, однак, на сьогодні нормативно-правові акти із зазначених питань Кабінетом Міністрів України не прийнято. З приводу доводів позивача про порушення прокуратурою області вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації” вказує, що не є інформаційним запитом звернення для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти. Цей закон не передбачає надання інформації, яка може бути створена в майбутньому. Зазначає, що на час розгляду заяв позивача так і на даний час ніяких даних щодо його заробітної плати у зв'язку з внесенням змін 31 серпня 2017 року до постанови від 31 травня 2012 року №505 Кабінету Міністрів України “Про впорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури щодо збільшення посадових окладів та надбавок за класні чини” від 30 серпня 2017 року №657 прокуратура області не отримувала та не створювала, а тому такою інформацією не володіла та не може володіти. Більше того, до повноважень органу прокуратури не віднесено створення такого документа як довідка про заробітну плату для перерахунку пенсії. Крім того, зазначає, що подані заявником до прокуратури області заяви не стосувались надання інформації про отримані заробітну плату, премії, матеріальну допомогу, будь-які інші виплати з державного бюджету конкретному працівнику органів прокуратури (із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові). Вказує, що у кожного прокурора місцевої прокуратури різні надбавки за класний чин, надбавки за вислугу років, щомісячні премії, надбавки за особливо важку роботу та матеріальна допомога на оздоровлення для вирішення соціально-побутових потреб. Разом з тим, у своїх зверненнях позивачем не конкретизовано, якого саме прокурора місцевої прокуратури необхідно надати довідку про заробітну плату та інші надбавки, отримані чи нараховані відповідному прокурору. Натомість позивач, з яким прокуратурою області припинені трудові відносини, вимагає надати довідку про заробітну плату з усіма її складовими, яку він міг отримати, якби працював в органах прокуратури на час набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657, що не є публічною інформацією в розумінні та контексті частини п'ятої статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Також, зазначає, що на момент звернення позивача до прокуратури області не існувало та не існує нормативно-правового акту, який регулював би порядок видачі органом прокуратури довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та її форму. Вказує, що з метою врегулювання спору позивачу направлено довідку про чинну заробітну плату керівника структурного підрозділу прокуратури області із зазначенням усіх її складових. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю
У відповіді на відзив від 10.04.2018 позивач не погодився із доводами відзиву з підстав, наведених у позовній заяві.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Прокуратури Волинської області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) осіб.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 дану справу визнано типовою, провадження у даній типовій адміністративній справі було зупинене до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №825/506/18 (№Пз/9901/16/18) за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 02.12.2019 провадження у цій справі поновлено.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.
У зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури” №657 від 30 серпня 2017 року, позивач 11.10.2017, 20.11.2017 та 26.12.2017 звертався до прокурора Волинської області із заявами, в яких просив відповідача видати довідку про чинну заробітну плату старшого помічника (прокурора) місцевої прокуратури для перерахунку пенсії на підставі статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру”.
Листами від 23.10.2017 №18-173, 04.12.2017 №18-252, 04.01.2018 №18-4 Прокуратура Волинської області повідомила ОСОБА_1 , що з прийняттям Закону України від 03 жовтня 10.2017 року №2148-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, у прокурорів відсутнє право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. Крім того, обов'язку юридичної особи на видачу довідки про заробітну плату особі, за період, коли трудові відносини фактично не існують, чинним законодавством не унормовано. Нормативно-правові акти якими раніше регулювались порядок видачі довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та її форма втратили чинність. Таким чином, надати запитувану довідку для перерахунку пенсії неможливо у зв'язку з відсутністю на даний час нормативно-правового акта, який би уповноважував органи прокуратури видавати такі довідки, регулював порядок їх видачі та форму.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.
Згідно із частиною тринадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ “Прикінцеві положення” якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон №1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.
За частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівникам прокуратури” (далі - постанова №657), з якою позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до органу прокуратури із заявою про видачу довідки про заробітну плату з метою її пред'явлення до органу ПФУ для перерахунку пенсії, частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. При цьому Уряд України відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначив.
Крім цього, 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ (далі - Закон №2148-VІІІ), яким викладено у новій редакції, зокрема, пункт 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV(далі - Закон №1058-IV), відповідно до якого у разі якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд звертає увагу, що ні Закон №76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у новій редакції, ні частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці ЄСПЛ. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Сьорінґ проти Сполученого Королівства” (Soering v. United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) “спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини”. У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі “Ріс проти Сполученого Королівства” (Rees v. United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, “належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини”.
ЄСПЛ у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі “Ейрі проти Ірландії” (Airey v. Ireland) констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі “Кйартан Асмундсон проти Ісландії” (Kjartan Аsundsson v. Iceland) від 12 жовтня 2004 року.
У рішенні від 03 червня 2014 року у справі “Великода проти України” ЄСПЛ, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку ЄСПЛ дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не відповідно до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
У цьому рішенні ЄСПЛ також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.
У рішенні від 02 березня 1999 року №2-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту. Здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України. Як і політика ціноутворення, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, і забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а ПФУ - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи, що Закон №76-VIII є чинним, а також те, що відповідно до Закону №1697-VII визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій покладено на Кабінет Міністрів України, беручи до уваги наведені вище правові висновки Конституційного Суду України, посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій є помилковими, оскільки саме Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, а наслідки внесення змін до законодавства, що врегульовували правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, не відносяться до компетенції відповідача та органів ПФУ.
Наказом від 03 грудня 2003 року №319/144 Міністерство праці та соціальної політики України й Головне управління державної служби України затвердили Порядок видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2003 року за №1134/8455; далі - Порядок №319/144), у якому, зокрема, встановлено форму, зміст та зразок довідки, визначено, які елементи складу заробітної плати належить включати до неї, на підставі якого нормативного положення вона видається і для яких цілей.
Наказом від 19 липня 2010 року №195 Міністерство праці та соціальної політики України затвердило Порядок видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, ліквідованих без визначення правонаступника, та були звільнені зі служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, або у разі перейменування (відсутності) посад (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2010 року за №675/17970). Пунктом 3 цього Порядку визначено, що якщо на момент виникнення права на перерахунок пенсії посада, з якої особа звільнена зі служби у зв'язку з виходом на пенсію, відсутня у схемах посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України для відповідного органу державної влади, до якого відряджалися особи для виконання службових обов'язків, довідки видають ці органи державної влади в порядку, визначеному пунктом 6 Порядку №319/144.
Постановою правління ПФУ від 04 вересня 2013 року №15-1 “Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах №2а-8893/12/2670, №2а-4753/09/2670” затверджено форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 року за №1661/24193).
За наявності права на перерахунок пенсії за вислугу років пенсіонерам органів прокуратури на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ органами прокуратури України визнавалися і застосовувалися вказані вище порядки як універсальні для забезпечення права на перерахунок пенсії за вислугу років пенсіонерам органів прокуратури.
Проте, постановою правління ПФУ від 04 липня 2016 року №15-2 “Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року №15-1” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2016 року за №1020/29150) з пункту 1 цієї постанови виключений, зокрема, абзац третій щодо затвердження форми довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію.
Постанови правління ПФУ від 04 вересня 2013 року №15-1 та 04 липня 2016 року №15-2 втратили чинність на підставі постанови правління ПФУ від 17 січня 2017 року №1-3 “Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за № 180/30048).
Згідно з наказом Міністерства соціальної політики України, Національного агентства України з питань державної служби від 23 березня 2017 року №454/64 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за №767/30635) наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Державної служби України від 03 грудня 2003 року №319/144 визнаний таким, що втратив чинність. Наказ набрав чинності з 21 липня 2017 року.
Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Волинської області із заявами про видачу довідки про заробітну плату, складові якої відповідають заробітній платі працюючого працівника органів прокуратури, який обіймає посаду, подібну до тієї, що обіймав позивач, для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі Закону №1789-ХІІ та постанови №657, положення нормативно-правових актів, якими затверджувалась форма такої довідки та визначався порядок її заповнення, втратили чинність, а іншого нормативного-правового акта, який би регламентував підстави, форму, зміст, механізм та суб'єкта видачі відповідної довідки, немає.
За таких обставин, а також враховуючи відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача, у відповідача не було підстав для видачі позивачу відповідної довідки, у зв'язку із чим відмова в її видачі з одночасним роз'ясненням при цьому суті змін до пенсійного законодавства України не порушила прав та законних інтересів ОСОБА_1 .
До того ж, відповідно до статті 101 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та зобов'язання надати для проведення перерахунку пенсії довідку про чинну заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури” від 30 серпня 2017 року №657 за посадою працюючого прокурора місцевої прокуратури на час відмови у наданні такої довідки (січень 2018 року) з урахуванням усіх складових заробітної плати, на які нараховуються страхові внески (основний оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років, щомісячна премія, надбавка за особливо важливу роботу, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових потреб, надбавка за таємність), оскільки на час виникнення спірних правовідносин не прийнято і не діють нормативно-правові акти, що регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Аналогічний висновок викладено в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у зразковій справі №825/506/18 та згідно із частиною третьою статті 291 КАС України є обов'язковим для врахування при ухваленні рішення у типовій справі.
Таким чином, оскільки на час виникнення спірних правовідносин не прийнято і не діють нормативно-правові акти, що регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, вимоги позивача визнати протиправними дії прокуратури щодо відмови у наданні довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та зобов'язати видати її є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відтак, в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Ю. Сорока