м. Вінниця
16 грудня 2019 р. Справа № 120/1722/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
до: Комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» (вул. Ентузіастів, б. 24, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ладижинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Ладижинської міської ради Вінницької області (ЗОШ № 4) (вул. Процишина, б. 21, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)
про: визнання відмови протиправної та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач), яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до Комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ладижинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Ладижинської міської ради Вінницької області (ЗОШ № 4) (далі - третя особи) про визнання протиправною відмови відповідача у наданні дозволу неповнолітній дитині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дитини всіх обов'язкових профілактичних щеплень та зобов'язання відповідача надати дозвіл на відвідування неповнолітньою дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчального закладу при відсутності у нього всіх обов'язкових профілактичних щеплень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що третя особа у квітні 2019 року в усному порядку повідомила її, що обов'язковою умовою допуску дитини до навчання є медична довідка з зазначенням того, що в дитини наявні всі необхідні щеплення. У випадку відсутності щеплень, дитина надалі не буде допущена до навчання. У такому випадку допуск дитини до навчання буде здійснюватися лише за наявності дозволу медичного закладу в порядку, передбаченому Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”. Отримавши усне повідомлення про відмову у допуску дитини до навчання, позивач звернулась до відповідача з заявою про надання їй документу, який надасть її дитині дозвіл відвідувати навчальний заклад, не дивлячись на відсутність у дитини всіх необхідних щеплень. Відповідач за результатами розгляду вказаної заяви зазначив, що вирішення таких питань не відноситься до повноважень медичного закладу, тому дане звернення підлягає переадресації в навчальний заклад. Таку поведінку відповідача позивач вважає незаконною, адже відсутність щеплень фактично позбавляє дитину її конституційного права на освіту і призводить до дискримінації її дитини в порівнянні з іншими дітьми, які мають всі необхідні щеплення, тому звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року у відкритті провадження за даною позовною заявою відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , задоволено та скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року. Справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Справа надійшла до суду 08.10.2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.
Ухвалою від 15.10.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.10.2019 року за вх. № 50866 третьою особою надано до суду довідку № 01-28/309 від 23.10.2019 року про те, що на теперішній час ОСОБА_2 дійсно відвідує та навчається у 9-Б класі Ладижинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3 Ладижинської міської ради Вінницької області.
04.11.2019 року за вх. № 51906 позивачем надано до суду витребувані ухвалою оригінал позовної заяви з додатками та її копії з додатками у відповідності до кількості учасників адміністративної справи.
06.11.2019 року за вх. № 52325 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він останню вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Відзив мотивовано тим, що позивач відмовилась від проведення профілактичних щеплень своїй дитині, оскільки вважає їх небезпечними. Тобто дитина не отримала профілактичні щеплення у зв'язку з відмовою батьків, як законних представників, а не у зв'язку з медичними протипоказаннями до щеплень. Тому рішення про відвідування такою дитиною навчального закладу вирішується ЛКК. 30.07.2019 року позивачеві було направлено рекомендованим поштовим повідомленням лист-повідомлення № 331 від 29.07.2019 року про дату та час запланованого засідання ЛКК. Позивач у зазначений час на ЛКК не з'явилася та про причини неявки не повідомила. Відповідач додатково зазначив, що видача довідки консиліумом лікарів ЛКК про можливість відвідування дитиною навчального закладу (без необхідних щеплень) можлива тільки, якщо був порушений графік проведення щеплень (встановлені терміни) у зв'язку з медичними протипоказаннями для проведення вакцинації і тільки при благополучній епідемічній ситуації. У даних правовідносинах такі обставини відсутні, оскільки батьки в добровільному порядку відмовилися від проведення щеплень. Крім того, відповідач наголосив, що за результатами проведеного засідання ЛКК 02.09.2019 року було встановлено відсутність медичних показань до вакцинації дитини позивача. Відповідач також вказав, що право окремої особи на відмову від щеплень не може переважати право суспільства на безпечне середовище, на безпеку тих дітей, які через медичні протипоказання (алергічні реакції, анафілактичні реакції тощо) не мають можливості захистити себе від інфекційних хвороб.
14.11.2019 року за вх. № 53576 відповідачем надано до суду додаткові письмові пояснення, в яких вказав, що позивач у своїй заяві від 18.04.2019 року просить видати дозвіл на відвідування неповнолітньої дитиною ОСОБА_2 навчального закладу. Втім заклад охорони здоров'я не видає подібних дозволів, тому надаючи відповідь на звернення позивача стосовно видачі дозволу на відвідування її дитиною навчального закладу, відповідач зазначив про неможливість реалізувати таке прохання, тому що чинним законодавством це не передбачено. Також відповідач звертає увагу на те, що надання довідки про можливість відвідування навчального закладу за відсутності необхідних щеплень належить до виключної компетенції ЛКК, а тому це є дискреційними повноваженнями.
19.11.2019 року за вх. № 54108 позивачем надано до суду клопотання про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 21.11.10.2019 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
21.11.2019 року за вх. № 54444 відповідачем через канцелярію суду подано додаткові письмові пояснення, в яких він вказав, що так як медичний заклад не очолює навчальний заклад та не видає подібних дозволів, звернення позивача було переадресовано відповідному навчальному закладу.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
18.04.2019 року за вх. № 349 позивач звернулась із заявою до відповідача, в якій просила надати дозвіл на відвідування її дитиною навчального закладу за відсутності у неї всіх необхідних щеплень.
19.04.2019 року за вх. № 06-10/14 позивач звернулась із заявою до третьої особи, в якій просила надати їй письмову відповідь щодо того, чи має право її дитина відвідувати навчальний заклад за відсутності у дитини всіх необхідних щеплень.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 06.05.2019 року за вих. № 163 «Про результатами розгляду звернення» повідомив, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Якщо питання, порушені, в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами, зверненні не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. З огляду на викладене, звернення позивача підлягає переадресації третій особі.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу ч. 2 ст. 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення») профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими.
Аналогічні вимоги містяться і у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - ЗУ «Про захист населенні від інфекційних хвороб»).
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Як зазначено у ч. 2 цієї ж статті дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Питання відвідування загальноосвітнього навчального закладу дітьми, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень вирішується індивідуально за рішенням лікарсько-консультативної комісії з залученням епідеміолога територіальної санепідстанції згідно розділу III ст.15 вимог Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", як це передбачено наказом Міністерства охорони здоров'я України № 434 від 29.11.2002 року «Про затвердження Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу».
В свою чергу, відповідно до Положення про лікарсько-консультативну комісію, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року № 917 (далі - Положення № 917) лікарсько-консультативні комісії функціонують у закладах охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських райдержадміністрацій.
Організаційною формою роботи комісій є засідання. Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.
У відповідності до вимог ст.. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Ст. 3 вказаного закону визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно ст.. 7 вказаного закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
У відповідності до ст.. 15 зазначеного закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Системний аналіз наведених норм доводить, що всі особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття освіти у навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності. Разом з тим, однією з умов прийняття дитини до навчального закладу є отримання такою дитиною необхідних щеплень. Рішення про проведення щеплень дітям приймають їх батьки або інші законні представники. Зважаючи на це, завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на освіту та інтересами інших дітей. Питання відвідування навчального закладу дитиною, батьки яких відмовилися від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією (далі ЛКК). Вказані комісії функціонують у закладах охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я. Громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, організацій незалежно від форм власності тощо відповідно до їх функціональних обов'язків із заявою щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів. Якщо звернення стосується питань, які не входять до повноважень певної особи, такі звернення пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Особа, до якої звернувся громадянин та до повноважень якої належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язана об'єктивно і вчасно розглядати такі звернення, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв. Відповідь за результатами розгляду заяв дається тим органом, який отримав заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про загальну середню освіту» зарахування учнів до закладу загальної середньої освіти проводиться наказом директора, що видається на підставі заяви, копії свідоцтва про народження дитини, за наявності медичної довідки встановленого зразка і відповідного документа про освіту (крім учнів першого класу).
Спільним листом Міністерства освіти і науки та Міністерства охорони здоров'я України від 29.09.2014 року №1/9-500/№04.01.16/28103 роз'яснено, що дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі, якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями при благополучній епідеміологічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів, вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Зазначене кореспондується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.03.2018 року по справі №377/3087/17 (2-а/337/236/2017).
Також суд зазначає, що у відповідності до ст. 15 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» ЛКК має право видати довідку про можливість відвідування дитиною шкільного закладу без проведення щеплень тільки у разі наявності у дитини медичних протипоказань для проведення вакцинації.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відмовилась від щеплень для своєї дитини. Даний факт є встановленим та не оспорювався сторонами справи. Позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила надати дозвіл на відвідування її дитиною навчального закладу за відсутності у неї всіх необхідних щеплень. Вказане звернення відповідачем було переадресоване третій особі у зв'язку із тим, що порушені питання, які не входять до його повноважень.
Суд зазначає, що звернення позивача від 18.04.2019 року дійсно містить прохання надати «офіційну письмову відповідь, чи має право дитина відвідувати очолюваний вами навчальний заклад», але вказане явно зазначено у зверненні помилково, що підтверджується також зверненням позивача до третьої особи та дійсно взагалі не стосується відповідача. Звернення позивача починається, як вже зазначалось, з прохання надати саме дозвіл на відвідування її дитиною навчального закладу. Вказане питання відноситься до повноважень відповідача, оскільки вирішується ЛКК, яка, в свою чергу, функціонує у його закладі.
За таких обставин, питання відвідування навчального закладу дитиною, батьки яких відмовилися від щеплень, вирішується ЛКК у відповідності та в порядку, визначеному чинним законодавством, а не безпосередньо навчальним закладом, у якому така дитина навчається та до якого було переадресовано звернення позивача.
У цьому контексті суд вказує, що відповідач перебуває у віданні Міністерства охорони здоров'я, у межах та у порядку наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права її дитини на освіту і мають обов'язковий характер для інших суб'єктів владних повноважень. При цьому, у структурі відповідача створена та діє ЛКК. Таким чином, за даних конкретних обставин вирішувати питання щодо можливості відвідування дитиною навчального закладу, за відсутності щеплень, повинна була саме ЛКК, а не навчальний заклад, оскільки це не входить до його компетенції. Можливість вирішення такого питання будь-яким іншим органом чинним законодавством не передбачено.
Таким чином, суд зазначає, що фактично відбулась відмова у розгляді заяви, яка порушує право позивача на отримання об'єктивної і вчасної відповіді по суті зазначених питань, за результатом розгляду звернення, у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Разом з тим, суд критично ставиться до пояснень відповідача щодо того, що 30.07.2019 року позивачеві було направлено повідомлення від 29.07.2019 року про дату та час запланованого засідання ЛКК, на яке вона не з'явилась, з огляду на те, що вказане повідомлення було направлено позивачеві вже після її звернення до суду. На момент її звернення у травні 2019 року відповідач, у встановленому законом порядку, не розглянув звернення позивача, а переадресував його третій особі. При цьому, суд вказує на те, що жодних приписів щодо того, що дана заява буде розглянута ЛКК відповідь не містить.
За таких обставин, суд зазначає, що відмова відповідача у розгляді заяви позивача про надання дозволу на відвідування її дитиною навчального закладу є протиправною, оскільки вирішення таких питань входить до його компетенції.
Також суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що 02.09.2019 року позивач з'явилась для проведення ЛКК. За результатами якого, медичних протипоказів до вакцинації у дитини не виявлено, оскільки при наданні відмови у розгляді звернення позивача 06.05.2019 року вказаний факт був відсутній, тому відповідач не посилався на нього, відповідно і не може бути використаний ним у якості підстави для наданої відповіді.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Суд наголошує, що позовні вимоги стосуються визнання протиправної відмови відповідача у наданні дозволу неповнолітній дитині на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дитини всіх обов'язкових профілактичних щеплень. Але, як вже зазначалось, такої відмови фактично не існує.
Згідно ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог з метою захисту права позивача на отримання об'єктивної і вчасної відповіді по суті зазначених питань, за результатом розгляду звернення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність відмови та про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмову відповідача у розгляді заяви позивача про надання дозволу неповнолітній дитині -- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дитини всіх обов'язкових профілактичних щеплень.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на відвідування неповнолітньою дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчального закладу при відсутності у дитини всіх обов'язкових профілактичних щеплень, суд зазначає наступне.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Суд вказує, що дійсно відмовою відповідача було порушено права та інтереси неповнолітнього ОСОБА_2 , оскільки питання щодо можливості відвідування останньою навчально закладу не було вирішено до моменту звернення до суду.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься довідка № 01-28/309 від 23.10.2019 року, видана третьою особою, якою підтверджується факт навчання та відвідування, на момент розгляду даної справи, ОСОБА_2 навчального закладу, Ладижинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Ладижинської міської ради Вінницької області.
За таких обставин, суд вказує, що на даний момент відсутні порушені права та інтереси позивача, адже шляхом допуску дитини до навчання вони були відновлені, відповідно на даний момент відсутні підстави для їх захисту.
Водночас, кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти, вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, дії/бездіяльність якого оскаржуються, а також давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.
Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 1380/5 від 23.06.2010 року дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки/бездіяльності відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити дії конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Таким чином, зобов'язання відповідача надати довідку ОСОБА_2 про можливість відвідування останнім навчального закладу за відсутності щеплень належить до виключної компетенції ЛКК, а тому це є дискреційними повноваженнями, в які суд не має права втручатися, крім випадків визначених законом, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати довідку на відвідування неповнолітньою дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчального закладу за відсутності у дитини всіх обов'язкових профілактичних щеплень не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про освіту», Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Положенням про лікарсько-консультативну комісію затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року № 917 та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до Комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ладижинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Ладижинської міської ради Вінницької області (ЗОШ № 4) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» у розгляді заяви про надання дозволу неповнолітній дитині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відвідування навчального закладу за відсутності всіх необхідних щеплень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Комунальне підприємство «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» (вул. Ентузіастів, б. 24, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ладижинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Ладижинської міської ради Вінницької області (ЗОШ № 4) (вул. Процишина, б. 21, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 16.12.2019 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна